02. 12. 2013

  Аліса закохалась. Або здалось, що закохалась. Вона з радістю говорила з Андрієм по телефону. Бачились вони рідко і не довго. Аліса не могла дочекатись наступного його приїзду і постійно його про це запитувала. Вона не бачила його вже майже пів-року. Щось підказувало, що він скоро приїде, але вона не знала точно.
  Подруга покликала в клуб. Ну як подруга - близька знайома. Аліса вирішила рванути. Наступного ранку вона спокійно йшла до магазину, як звичайно, хотіла купити тигра в подарунок.
  Біла машина проїхала і Аліса зрозуміла, що це машина Колі - дуже близького друга Андрія. Машина зупинилась і Аліса побачила на задньому сидінні те обличчя, про яке думала і за яким луде сумувала. Вона ще й досі була п'яна, але зраділа.
  Їй здавалось, що це все робилось з жалю.
  Поїхала на роботу. Він не дзвонив і не писав, а їй так шалено хотілось провести з ним час. Наступного дня Аліса була вихідна і з Світланою вони зустріли хлопців біля кіно.
  Аліса намагалась показати свою байдужість для того, щоб хоч якось його зацікавити. Не дуже добре ця система працювала.
  Ввечері вони пішли в клуб і Аліса не знала як їй бути. Якщо піде - це буде виглядати тупо і нічого не вийде, якщо не піде - то буде мучити себе. Пішла.

*

  Коля відвіз її додому. Аліса ніколи так не плакала. Вона лежала і плакала всю ніч. Аліса молила Бога показати Андрію шлях до неї. Вона так чекала його дзвінка, хоча і сама могла подзвонити. Та скільки разів сама дзвонила, скільки разів сама приїжджала...
  Аліса скурила майже всі свої сигарети і виплакала всі свої сльози. Такі люди залишаються нічого не варті, не помічені не дивлячись на те як вони кричать. Вони не віддають свою любов тим, кому хочуть і натомість це просто наступна чоловіча особа.
  Знову боляче і самітньо. А найгірше те, що як би погано не було зараз - завтра все буде добре, світло і ясно, знову всі будуть свіятись і радіти, не дивлячись на те, що так плакали і страждали вчора.

*

  І він поїхав. Навіть подзвонив. Навіщо ? Просто вже їдь.
І знову ненависть до всіх цих особ чоловічої статі. І знову розчарування. І знову скептицизм. Якщо до них всіх відноситись як до лайна, тоді вони проснуться. А от Аліса вже чхала на всіх. Її друг Слава - то єдиний принц, але не для неї.
  Приємно все таки ще знати, що є справжні чоловіки і що вони все таки дістаються, якщо не Алісі, то хоча б комусь. Серце гріє, що може ще є один для неї.

*

  Того ж дня вона зустрілась зі Світланою і її другом Костею. Єдиний висновок з усієї розмови - терпи.
  А якщо вже не можеш терпіти ? Якщо хочеш це все послати ?
  Аліса ненавиділа чекати і терпіти ! Не дивлячись на це вона терпіла, єдине питання - для чого ?
  "Тобі просто треба добряче потряскатися".

  Знову ? І що, на місяць може Аліску трохи і попустить, але тут ще питання з ким, а чи содобається, а чи варто? Ще гірше стане...

  Ох як же тяжко з чоловіками, як же тяжко з життям, як же...