Друг, Кохання, Два в Одному

- Скільки вчора заробив?
- Триста гривень.
- А сьогодні?
- Близько п`ятнадцяти. Не пам`ятаю точно.
- 15 гривень?!
- Та ні. Тисяч. Гривень.
- Фігасє, а як так?
- Та є там мутка , не суттєво...
- А чьо завтра будеш робить?
- Ясно, що - в Одесу поїду - це точняк. Може, і в Скадовськ заїду.
- Один? Знову один поїдеш?
- Не знаю. Може, візьму з собою когось, може подругу...
- Слух, тобі не набридло? Один, один, завжди один. В тебе ж є друзі якісь? Чи дівчата?
- Є.
- Ну так, не треба одному. Візьми з собою когось і відпочинь.
- Подивимось...

Йому налили ще сто віскі, ще трохи льоду принесли. Людей у барі вже майже не було, не дивлячись на те, що місце його розміщення - центр Києва, сьогодні п`ятниця, а ще, начебто, був непоганий концерт, десь півгодини, як закінчився. І у місті зараз щось близько дванадцяти - не пізно, і не рано, нормально просто.

- А що за группа грала тут?
-Понятія нє імєю!

А це вже єдине, що Йому не сподобалось. Сумно, коли Такі бармени працюють у Таких хороших барах. Ну, та й годі, не звикати, в країні багато такого.

Сьогодні Він, і справді, добрий Куш зірвав. Як, мабуть, у кожної чесної для самого себе, себто, справжньої, людини, найкращий настрій у Нього трапляєтся саме в такі дні. Настільки найкращий, що ліпший лише у мильних слюнявофільмах буває, у головних героїв частіш за все, і більш ніде.

Він: незалежний - сьогодні, нікому не потрібний - майже завжди, забагато юний у душі - це вже точно на все життя . "Один - завжди і вєздє - маладой" , як його ліпша подруга каже. Чи друг? Чи єдина подруга? Єдиний друг? Ліпший?

Як там кажуть - сексу між друзями не буває, навіть якщо вони різної  статі - Лайно несуть! Ще й який буває. Він та Лєра це справжній доказ цьому. А їхні столітні відносини, взаємні недо- і перетрахи, бесіди про "усьо на свєтє" і романтичні (та й не дуже) прогулянки по всьому місту (і не тільки по нашому)- це беззаперечне доведення невірності того популярного тезису.

Ще в Нього є сім`я, тато, мати. Але вони далеко. В районі Мальти, чи що? Він сам точно не знав. Наче, останній раз, саме звідти дзвонили, з готелику якогось, в принципі, і неважливо це зараз. Вони відпочивають, він працює і п`є, все добре.

Ще у Нього є брат. Там, взагалі, невідомо, де, що і як, своїм життям живе, добра набуває, і ніхто не париться. Цей стрьомний стереотип всіх  онаково-думаючих особин - "Два брати - це найрідніша та найтвердіша дружба у світі" - Він вщент розбив на очах усіх своїх знайомих та друзів ще у свої шістнадцять. З тих пір, якось ніхто й не париться, бо все добре, всі щасливі, значить так і треба. Головне - все на відстані, та не стикатись. Ніяк. Ніколи. Є брат, і є. І все.

А от  усіх тих однаково-думаючих Він ненавидів. По-справжньому, люто, з яскравим присмаком підлянки, своєї, також справжньої, дуже справжньої підлянки. Інакше не міг. Саме це є одним із небагатьох Його справжніх мінусів. "Я б убіла тєбя, єсли б женой била твоєй і ти б не мєнял своьо вот ета - ненавіжу селюков, ідіотов бла-бла-бла" - це знову Лєрино - друг вона хороший, чесний, справжній.

Взагалі, у нього було дуже багато друзів. Таких, що і в полум`я, і з водоспаду з Ним - тільки вона, а от друзів "пішли бухньом, чи мож потрахаємось" було дуже дофіга. Він не пишався цим, але Його це забавляло. І сил давало. Сил на себе, на самотність свою, на творчість.

На початку свого життєвого "путі та досвіду" Його дуже парило, шо всі, кому Він вірив, кого любив, в кому певен на всі сто був - егоістичними виродками виявились. Всі відвертались, всі щезли, пропали, по-ангійськи, окочурились. Було пару одиниць, що на очі попадались, без пропадань та морозів, і прямо відправляли Його далеко та з душею, без грань у "як я радий тебе бачити, так гарно виглядаєшь, які справи", а тупо і прямо - "Мені похуй на твої трабли, чувак, іди тусуйся"

Цю пару одиниць Він і досі поважає. Частенько зтикається з ними, по роботі, та і друзяки вони гарні, це факт.

Зараз дуже легко грати в дружбу. Взаємна гра, наче. Все добре, всі всіх знають, вірять один одному, діляться секретами, плітками, займаються коханням, або ж просто взаємним мозготраханням, діляться переживаннями, проблемами, допомогають навіть щось таки "порішать". Всі - друзі!  "Найкращі й на віка віковиє! А завтра - бах, і:
- Коля умєр, прікінь, он мнє, сука, тріста рубасов должен, а тут, взял і умєр, козьол.
- Так він же ш друг твій був. Чого ти так про нього.
- Та какой он мне друг после єтого, мудак он...

Або:
- Вчора Юлю бачила. Так вона з чурком якимось була. Вони цілувались, щось у ювелірці він їй купляв, а вона така, фіфа, жопою вертить, а мене, по-типу, не побачила взагалі.
-Це та, що з нею ти з дитинства хлопцями ділилася, обмінювалась? Подруга твоя?
- Сучка вона. Зачіпила мажорика, мені не сказала, сама по собі крутить його. Не подруга вона мені більш, сука вона!

Таке життя, ****ець, бентежне. Та дружба - штука стрьомна. І, поки не відчуєш смак справжньої зради, смак дружби - хєр побачиш.

Це все він зараз добре розуцмів. Але тоді, у шістнадцять, йому було важко. Допомогла тоді тільки Лєра.

- Дякуємо Аллахові, Будді, та Зіркам - ти й досі зі мною.
- Ето ти а чьом?
-Та не парься, так, просто.
- Ясно. Ти когда за мной заєдєшь?
- Єду уже!
- Ахах, уже па-руски гаварішь, да?
- А шо, нізя, не виходіть?
- Та, такоє.. Тєбє нє ідьот. По-украински лучше.
- Давай, виходь уже. Через десяток хвиль буду.
- А я уже на уліце, парніша!
- Всьо, давай, дєтка, чекай на мене й плач!
- Ой, плачу, плачу!!

В барі, біля нього сиділи дві шмати, Він їм по парочці-п`ятірці коктейликів взяв, трохи поспілкувались, та й набридло йому. Скориставшись "ой, пайдьом ми носік папудрім", Він розрахувавсь з барменом, і по-шуріку впетляв до вулиці.

- Шото там зовсім стрьомно. На троєщіну відвезеш мене?
- 150 гривень,  і погналі.
- Давай, сто дам, та просто поїдемо?
- Ну, садісь...

І тепер, тільки тепер, йому справді стало добре. Спокійніше, чи що. Бо, навіть, коли у барі все добре було, дівчата посміхались, віскі зігрівав, бармена не було чутно зайвий раз, Йому було неспокійно. Щось занадто класно, занадто добре - не можна так.

Коли у кишені більше десяти тисяч і десь в центрі, в районі трьохсвятительскої чекає пару годин назад винайнята квартира, а у серці - порожнеча - це ненормально. Це НЕ добре.

Мозок мозком, та все ж печія, серце та інші частини тіла стовідсотково не вічні. Алкоголь, енергетики, трава - то таке, то не сильно нас вбиває, не занадто. А от ні граму не захищене кохання з незрозумілими і доволі стрьомними, якщо не на підпитку, шматами, під акомпонемент лсд, пігулок якихось, або ж кокаїну - це занадто загрожує багацьками траблами, та й не тільки зі здоров`ям, якщо по-чесному. Це також НЕ добре.

І поки мозок ще працює, треба тікати до Лєри, плювати на той віскарь і бар той сраний, і на шмат плювать, треба до друга їхати. А Лєра - розумна, вона - не дурна і не розпіздяйка, вона і до Нього, і до хати тієї може запросто поіхати, а там вже клепки повправляє йому. Скоріш за все, вона навіть допоможе Йому не протринькати усе за одну ніч. Навіть, якщо, здуру, вони поїдуть в Одесу. Це добре.

Зараз, у машині, Йому точно було спокійніше. Бо Лєра, все ж, не просто так "подруга моя несусвєтная", вона - друг. Коли є в Нього натхнення, коли нема, вона - друг. Коли є настрій, чи коли по нулям зовсім, вона - Друг! Коли є у Нього багато грошей, коли - таке-сяке, або коли нема, та ж, навіть, на те, щоб з масиву рідного виїхати, всеодно, Вона - Друг. Це аксіома, факт, який Він навіть і не збирається доводити ні для себе, ні для людей, бо не треба. Бо не хоче. Аксіома - на те вона і існує, що доводити її не потрібно. І це правда. І так спокійніше.

Шукати собі нового друга Він також не хоче. І не буде. Так само, як і "дєвушку", як цього мати Його просить.

Кохання - воно, або не існує, або само тебе знаходить, переважно, коли нафіг  тобі не потрібно, або "коли ти просто не чекаєш, не думаєш про нього, зовсім вже забув  і не намагався ні міліметру згадувати, що то воно є, а тут - бац, і здрастє, я вас люблю..."

Так само і дружба. Справжня дружба. "Її нема, начебто, а потім, як яйця прикусить неслабо так, - глядь посторонам, - ніхєра собі, а ось він, друг-то справжній, я й не знав про нього, не гадав й не думав, що в нас такі відносини з ним, опача, ти ба ж, як так?"

Тільки раптово, зненацька, тільки, коли "ізнатьнезнаєшь" - тільки так з`яляєтся справжня дружба. Справжнє кохання. " А Лєра - мій друг, моє кохання, два в одному. Не треба по-іншому, треба в Одесу. Там і зізнаюсь. Все"

- Ну ніфіга сєбє ти видаьош.
- Та то ж для журнальчику.
- Очєрєдная стат`я для малолєток?
- Шось типу того...
- А чо моьо імя в заголовкє?
- Ти проти? Така задумка, авторська, не мона?
- Ти как всєгда... Ладно, куда єдєм?
- В Одесу.
- ШО??
- А чьо? Там зара добре, я знаю. Я не хочу один, мені нізя...
- Да, Андрюха, шо-шо, а ти нікак нє мєняєшься.
- Ну, то таке...


Рецензии
Хорошее знание суржика.
Откуда?)
понравилось.

Майя Ланопре   23.12.2013 23:47     Заявить о нарушении
Я - украинец, киевлянин. От того и украинский знаю, и суржик )

Антон Кончаловский   27.12.2013 07:48   Заявить о нарушении
спасибо)
показались обидными отношения между родными.
подумала, ну вот, снова наезд русских на украинцев.)
хотя, фантазия автора закон...

Майя Ланопре   27.12.2013 08:36   Заявить о нарушении