Моє життя перемішане з ароматом твого зап‘ястя,
Я взагалі про тебе думаю надто багато.
Ти – моя радість, моє невгамовне щастя.
Шкода, що не можна тобі про усе розказати.
Моя осінь пішла і забрала тебе з собою,
А грудень тут ну зовсім не схожий з твоїм.
Перехожі навколо кричать: «Не здавайся без бою!».
Я ж пишу листи і запиваю горе їдким.
І так вже сталося, що замість гіркого болю,
Переповнюють мене ночами віршІ.
Ще колись в твої руки віддала я свою долю,
А тепер залишаюся навіть без душі.
***
© Copyright: Ирина Манжос, 2013
Свидетельство о публикации №213120802246
Свидетельство о публикации №213120802246
Рецензии
