Безсоння.Що ти ще в собі таїв?
Чому тебе знала так довго...
А все не помічала всіх цих див?..
І пестила чуже волосся,
В чужії очі заглядала, коли свої,
Рідненькі й карі з докором сумно позирали...
Ти, може, й не кохаєш, та ніколи...
Обійми. Біль. УСЕ! Доволі.
Сором...
Ти теплий. Ніжний. Мій.
Може, це - сон?.. Та, наче ж, ні...
І, от, порину у світанні
У теплім сонячнім промінні... Втоплюся,
Й визирну, щоби тебе. Любого...
Покликать за собою.
Але живи. Не йди зі мною.
Ти тут потрібен, на землі.
Усе лишилося у сні.
Виплеск
© Copyright: Харухи Даисэкихан, 2013
Свидетельство о публикации №213122000254
Свидетельство о публикации №213122000254
Рецензии