Хто винен

 Ось  на  те,  за  що  боролись,
 Ми,  нарешті,  напоролись:
 Все  купляється  і  продається,
 Вільним  ринком  це  зоветься.
 Срібло,  золото,  ганчірку,
 Стан  чи  сан,  посаду,  жінку,
 Що  на  морі  та  на  суші
 Куплять  чи  продати  змусять.

 Тож  ти  бідний,  бо  дурний,
 А  дурний,  бо  бідний -
 Такий  підсумок  сумний
 В  ринку  очевидний.

 Одні  роблять  чи  гендлюють,
 Інші  крадуть,  шахраюють,
 Треті  мізки  нам  вправляють
 Всім  в  державі  заправляють.
 Рівні  майже  всім  права
 Та  рівнішим  хтось  бува,
 В  демократію  ми  граєм
 Й  слуг  народу  обираєм.

 Добре  жити  в  тій  державі
 Де  закон  усім  тиран.
 Де  тиран  стяжає  славу-
 Весь  народ  накрив  аркан.

 В’яло  люди  голосують
 Зате  справно  тут  рахують,
 Бо  твій  голос  теж  товар,
 Хоч  маленький,  та  навар.
 Той,  що  гроші  собі  має,
 Голоси  весь  час  купляє,
 В  кого  грошей  не  стає-
 Він  цей  голос  продає.

 Ситий  голодному  не  йме,
 Розмова  сліпця  із  глухим:
 Голос  продав  пенсіонер,
 Залишившися  ні  з  чим.

 Він  не  хоче  про  те  знати,
 Що  так  палить  спільну  хату,
 Бо  в  цій  хаті  він  приймак,
 Завжди  злидар  й  неборак.
 Щодня  зверху  той,  що  має,
 Продає  чи  знов  купляє.
 Пенсіонера  життя  змусить-
 Як  товар,  приносить  душу.

 Убогого  не  смійте  клясти,
 За  те,  що  голос  свій  продав:
 Від  ситого  зло  й  напасті,
 Який  байдужість  не  здолав.
    21.12. 2013р., Київ