Лишіть мені сліпий маленький світ –
Різдвяні вогники і коло охоронне
Батьківських рук. Лишіть. Отак, за мить,
Не рвіть завісу маршем похоронним
Я все і так вже знаю краще вас,
Дорослих, що для мене ставлять п’єси
Різдва, родини, віри – все це фарс!
Я бачив: татко трахає принцесу.
Сховайте: під столом чи на столі,
Та не показуйте великий світ без гриму,
Бо це ж від нього зморшки на чолі
В моєї мами. Я ж іще дитина…
І не кажіть, будь-ласка, не кажіть,
Що я частина цього карнавалу,
Лишіть мене, лишіть, лишіть, лиші-і-іть…
Та чи малого світу… не замало?
Затихне буря. Знову десь Різдво.
Збираю декорації для п’єси –
Тепер я сина бороню свого:
Від нього смерть ховаю… і принцесу.
Та все ж маленька правда до снаги –
На сцені кожен вечір я не брешу.
Театр – світ, правдивий до нудьги –
Там про брехню я граю справжню п’єсу.
Бергман - Кино-Стихи по Фанни и Олександр на украи
© Copyright: Виктория Амелина, 2013
Свидетельство о публикации №213122501219
Свидетельство о публикации №213122501219
Рецензии