Коли я вмер, то вже не чув
Ні галасу борні,
Ні вітру, що піснями дув
Усе чомусь мені.
Не нехтував я підлим злом,
Вина доволі пив.
Отак, можливо, загалом,
Сконати заслужив.
Та хто із нас не забувавсь
У бурому питті?
…Моє холодне тіло враз
Піднімуть на щиті.
Вже вовча накидка моя
Спадатиме зо пліч…
Один ривок – і знову я
Вступаю в люту січ.
Для волоцюги – не карай! –
Я дам гучний бенкет.
Не витримають Пекло й Рай
Моїх смішних тенет.
Кайдани істин та основ
Я кину в синій вир,
І відрощу я очі знов
На місці чорних дір.
І відрощу я очі знов
На місці чорних дір…
23.12.13
Шал життя
© Copyright: Владислав Лоза, 2013
Свидетельство о публикации №213122501594
Свидетельство о публикации №213122501594
Рецензии