ОП

 1. Виробниче середовище — це середовище, де людина здійснює свою трудову діяльність (предмети праці, знаряддя праці, продук¬ти праці, умови праці).
Під терміном «виробниче середовище», який надто активно використовується на Заході, мається на увазі більш широке поняття, ніж тільки умови праці. Ґрунтуючись на принципі системного підходу до виробництва, він включає й організацію виробництва з різними елементами управління, серед яких одним з провідних є вдосконалення охорони праці, у тому числі з використанням економічних стимулів.
Роботи відрізняються величиною і структурою навантажень, умовами виробничого середовища, що викликає певне трудове напруження організму працівника. Відмінності в напруженості певних фізіологічних систем зумовлені різними факторами та їх комбінаціями. При цьому виділяють чинники важкості праці — фактори трудового процесу і фактори умов праці.
2. Розкрийте зміст поняття "умови праці".
Умови праці – це умови, які складаються в процесі праці людини – головної продуктивної сили суспільства. Вони поділяються на соціально-економічні, які розглядаються у широкому розумінні і характеризують відношення до них суспільства, а також виробничі, або умови праці безпосередньо на робочих місцях, тобто у вужчому розумінні.
Вчені Науково-дослідного інституту праці (НДІ праці) визначили умови праці як складне об’єктивне суспільне явище, яке формується в процесі виробничої діяльності під впливом взаємопов’язаних факторів соціально-економічного, техніко-організацій¬ного та природно-кліматичного характеру, що суттєво вплива-ють не тільки на здоров’я, працездатність людини та її ставлення до праці, на продуктивність праці та інші економічні результати ви¬робництва, а й на рівень життя, всебічний розвиток людини.
В навчальному посібнику «Экономика труда и социально-тру¬довые отношения» умови праці визначаються як сукупність взає¬мопов’язаних виробничих, санітарно-гігієнічних, психофізіоло¬гічних, естетичних і соціальних чинників конкретної праці, обумовлених розвитком продуктивних сил суспільства, які визначають стан виробничого середовища і вплив на здоров’я і працездатність людини.
ГОСТ 19605-74 «Організація праці. Основні поняття, терміни і визначення» трактує умови праці як «сукупність факторів виробничого середовища, що впливають на здоров’я та працездатність людини в процесі праці».
Праця, а відповідно умови й охорона праці є реаліями різних систем: з одного боку, «людина—машина (технологічний процес)», «людина—середовище», «людина—машина (технологічний процес)—середовище», а з іншого — «людина—колектив—суспільство», «людина—суспільство—природа».
3. В чому полягає зміст гуманізації праці?
Гуманізація праці — профілактика перевтоми, професійних захворювань, запобігання виробничому травматизму, підвищення змістовності праці, створення умов для всебічного розвитку особистості.
4. Назвіть завдання охорони праці.
Основним завданням охорони праці є гуманізація праці, під якою розуміють профілактику перевтоми, професійних захворювань, запобігання виробничому травматизму, підвищення змістов¬ності праці, створювання умов для всебічного розвитку особистості. Завданнями охорони праці є також:
знаходження оптимальних співвідношень між різними факторами виробничого середовища;
впровадження норм гранично допустимих рівнів виробничих факторів, визначення ступеня шкідливості і небезпеки праці;
розробка та планування заходів щодо поліпшення умов праці;
забезпечення безпеки виконання робіт працівниками;
впровадження технічних засобів і заходів щодо боротьби з травматизмом і профзахворюваннями;
розробка методів оцінки соціальної та економічної ефектив¬ності заходів з удосконалення умов і охорони праці.

5. Що собою являють фактори виробничого середовища, які впливають на працездатність людини в процесі виробництва?
На формування виробничого середовища впливають наступні фактори:
Перша група — соціально-економічні фактори, дія яких обумовлює характер умов праці.
Серед них виділяються підгрупи:
а) нормативно-правові;
б) соціально-психологічні;
в) економічні;
г) суспільно-політичні.
Друга група — техніко-організаційні фактори, що впливають на формування умов праці на робочих місцях, дільницях, цехах.
Серед них виділяються такі підгрупи:
а) предмети та продукти праці;
б) засоби праці;
в) технологічні процеси;
г) організаційні форми виробництва, праці та управління.
Третя група — природні фактори, дія яких не лише обумовлюється особливостями природного середовища, а й передбачає додаткові вимоги до устаткування, технології, організації виробництва та праці.
Серед них виділяються такі підгрупи:
а) географічні (кліматичні зони);
б) біологічні;
в) геологічні.

6. Які чинники впливають на формування умов праці?
На формування умов праці впливає багато факторів, основними з яких є соціально-економічні, техніко-організаційні та природні. Соціально-економічні фактори визначають характер умов праці. Серед них виділяються підгрупи:
-нормативно-правові (законодавство про працю, стандарти, санітарні та інші норми і правила, а також форми адміністративного й громадського контролю за їх виконанням);
-економічні (матеріальне та економічне стимулювання; моральне заохочення, система пільг і компенсацій за несприятливі умови праці);
-соціально-психологічні (психологічний клімат у колективі, умови оглядів, конкурсів; проведення «днів охорони праці»);
-суспільно-політичні (форми руху працюючих за створення сприятливих умов праці, винахідництво і раціоналізація).
Техніко-організаційні фактори впливають на формування умов праці на робочих місцях, ділянках, у цехах. Серед них виділяються такі підгрупи:
-предмети праці та продукти праці;
-технологічні процеси;
-засоби праці;
-організаційні форми виробництва, праці та управління.
Дія природних факторів не тільки зумовлена особливостями природного середовища, а й передбачає додаткові вимоги до устаткування, технологій, організації виробництва і праці. Серед них виділяються такі підгрупи:
-географічні (кліматичні зони);
-біологічні (особливості рослинного та тваринного світу в сільському господарстві);
-геологічні (характер добування корисних копалин).
Усі вказані фактори впливають на формування умов праці одночасно та у нерозривній єдності, зумовлюючи поряд з іншими параметрами виробниче середовище.
Класифікація факторів, які впливають на формування умов праці, допомагає на рівні галузі, об’єднання окремого виробництва:
-формувати та поліпшувати умови праці, аналізувати їх стан;
-планувати заходи щодо полегшення умов праці;
-розробляти проекти устаткування, споруджень, технологіч¬них проектів, спрямованих на поліпшення умов праці;
-зосереджувати (фінансові, матеріальні, трудові) ресурси на полегшення умов праці;
-прогнозувати зміни в умовах праці у зв’язку зі змінами тех¬нології, устаткування, впровадженням нових матеріалів та технологій.

7. Назвіть елементи умов праці.
Виділяють наступні елементи умов праці, які безпосередньо визначають умови праці на робочих місцях:
-санітарно-гігієнічні, які характеризують виробниче середовище під впливом предметів та засобів праці, а також технологіч¬них процесів (промисловий шум, вібрація, токсичні речовини, промисловий пил, температура повітря й ін.). Всі вони кількісно оцінюються за допомогою методів санітарно-гігієнічних досліджень і нормуються шляхом установлення стандартів, санітарних норм і вимог;
-психофізіологічні елементи, зумовлені змістом праці та її організацією (фізичне навантаження, пов’язане з динамічною і статистичною роботою; нервово-психічне навантаження у вигляді напруги зору — точність роботи; нервово-емоційна напруга та інтелектуальне навантаження — обсяг інформації, що переробляється, число виробничо важливих об’єктів одночасного спостереження; монотонність трудового процесу — темп праці; різноманітність тощо. Елементи цієї групи, за винятком фізичних зусиль і монотонності, не мають затверджених нормативів;
-естетичні, які сприяють формуванню позитивних емоцій у працівника (художньо-конструкторські якості робочого місця, інструмента, робочого одягу, допоміжних засобів, архітектурно-художнього оформлення інтер’єра, функціональна музика тощо). Кількісних оцінок елементи цієї групи не мають. Визначення естетичного рівня умов праці здійснюється за допомогою методів експертної оцінки;
-соціально-психологічні елементи, які характеризують взаємовідносини у трудовому колективі (соціальний клімат). Вони поки що не мають одиниць виміру, норм і стандартів. Але соціологічні дослідження у формі усного опитування, анкетування створюють об’єктивну основу для їх виміру й оцінки;
-технічні елементи (рівень механізації праці).

8. Дайте визначення санітарних норм та їх класифікацію.
Санітарні норми, встановлені для підприємств, визначають правила, вимоги, положення, які регламентують умови праці. Вони представлені у вигляді різних документів: довідників, збірників норм та правил, інструкцій, постанов, законодавчих актів.
Виділяють таку класифікацію санітарних норм:
-за призначенням — проектування промислових підприємств, організація технологічних процесів, санітарного стану підприємств, техніки безпеки та виробничої санітарії, норми для окремих видів виробничих шкідливостей;
-щодо обов’язковості застосування — обов’язкові і рекомен¬довані;
-залежно від впливу умов праці на організм людини — оптимальні й допустимі;
-залежно від сфери застосування — загальні та галузеві;
-залежно від терміну дії — постійні та тимчасові.

9. Яка роль санітарних норм при аналізі умов праці?
Вплив несприятливих умов на організм працівника обмежує в нормах праці установлення необхідного часу регламентованого відпочинку. При цьому санітарні норми є свого роду еталоном, з яким зіставляють різні варіанти умов виконання робіт. Залежно від ступеня впливу умов праці на організм працівника визначають тривалість робочої зміни і режим внутрішньо змінного відпочинку, що, у свою чергу, визначає норми часу і виробітку. Санітарні норми широко застосовуються при аналізі умов праці і впровадженні заходів щодо їх поліпшення.
При аналізі умов праці фактичне значення температури і вологості повітря, шуму і вібрації та інших елементів зіставляється з нормативами, тобто існуючими санітарними нормами. Таке зіставлення дозволяє виявити робочі місця на ділянці з несприятливими умовами, диференціювати умови і характер праці за ступенем шкідливості і небезпечності на оптимальні, допустимі, шкідливі і небезпечні, визначити індекс відповідності фактичних умов нормативним
Розробка на підприємствах планів поліпшення умов праці має своєю основою санітарні норми.
Закон України «Про підприємства в Україні»
Законом України «Про колективні договори і угоди»
Закон «Про охорону праці»
ЗУ «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»

12. Як здійснюється оцінка умов праці на підприємстві?
Важливого значення набуває оцінювання стану умов праці й визначення ступеня їх шкідливості та небезпечності. Оцінювання умов і характеру праці на робочих місцях здійснюється на основі гігієнічної класифікації праці з метою:
=контролю умов праці працівників на відповідність санітарним правилам і нормам;
=атестації робочих місць за умовами праці;
=санітарно-гігієнічної паспортизації стану виробничих підприємств;
=складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці;
=розслідування випадків професійних захворювань;
=розробки рекомендацій по поліпшенню умов праці тощо
Загальне інтегральне оцінювання важкості праці визначається за формулою:

13. За якими методиками оцінюються умови праці на підприємстві?
Найпоширенішими методами аналізу травматизму, що взаємодоповнюють один одного, є статистичний і монографічний. Нині дедалі більшого значення набувають економічний та ергономічний методи.
Статистичний метод, що базується на аналізі статистичного матеріалу, нагромадженого за декілька років на підприємстві або у галузі, дає можливість кількісно оцінити рівень травматизму за допомогою показників: коефіцієнта частоти (Kч.т); коефіцієнта тяжкості (Kт.т), коефіцієнта виробничих витрат (Kв.в). Ці показники використовуються для характеристики рівня виробничого трав¬матизму на підприємстві й у цілому по галузі та для порівняння різних підприємств за рівнем травматизму.
При топографічному методі дослідження всі нещасні випадки систематично позначають умовними позначками на плані розміщення устаткування в цеху, на ділянці стосовно того, де стався нещасний випадок. Скупчення цих знаків свідчить про підвищений рівень травматизму в тому чи іншому підрозділі або робочому місті, завдяки чому створюється наочне уявлення про потенційно небезпечні зони на виробництві.
При монографічному методі дослідження виявляють вплив на безпеку праці багатьох елементів досліджуваного об’єкта (технічного стану об’єкта, характеру та організації трудового процесу, планування виробничого процесу, підготовки працівників, стану обліку та аналізу травматизму тощо), тобто проводять глибокий аналіз небезпечних і шкідливих виробничих чинників, притаманних тій чи іншій виробничій ділянці, устаткуванню, технологічному процесу.
Одночасно застосовуються санітарні й технічні методи дослідження. Це не тільки дозволяє виявити причини нещасних випад¬ків, а й, що особливо важливо, сприяє визначенню потенційної небезпеки і шкідливості, які можуть впливати на людей. Даний метод можна застосовувати і для розробки заходів з охорони праці для виробництва, яке лише запроектовано.
Економічний метод полягає у визначенні економічних наслідків травматизму і спрямований на з’ясування економічної ефективності витрат на розробку і впровадження заходів з охорони праці.

14. Розкрийте зміст атестації робочих місць за умовами праці.
Атестація робочих місць за умовами праці — це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, що впливають на здоров’я і працездатність працівників у процесі трудової діяль¬ності. Періодичність такої атестації встановлюється підприємством у колективному договорі, але не рідше одного разу за 5 років.
Атестація робочих місць передбачає:
-комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці, відповідність їх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам;
-виявлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці;
-санітарно-гігієнічне дослідження чинників виробничого середовища, визначення ступеня важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці;
-встановлення ступеня шкідливості і небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією;
-обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими) умовами праці;
-визначення (підтвердження) права працівників на пільги;
-аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

15. Чим відрізняються "оптимальні умови і характер праці", "допустимі умови і характер праці", "шкідливі і небезпечні умови і характер праці"?
Допустимі умови і характер праці — умови і характер праці, за яких рівень небезпечних і шкідливих виробничих факторів не перевищує встановлених гігієнічних нормативів на робочих місцях, а можливі функціональні зміни, що викликані трудовим процесом, відновлюються за час регламентованого відпочинку протягом робочого дня чи домашнього відпочинку до початку наступної зміни і не чинять несприятливого впливу в близькому та віддаленому періодах на стан здоров’я працівників і їхнього потомства.
Оптимальні умови і характер праці — умови і характер праці, при яких виключений несприятливий вплив на здоров’я працівників небезпечних і шкідливих виробничих факторів, створюються передумови для збереження високого рівня працездатності (неперевищення рівнів, небезпечних для населення).
Шкідливі та небезпечні умови і характер праці — умови і характер праці, за яких унаслідок порушення санітарних норм і правил можливий вплив небезпечних і шкідливих чинників виробничого середовища в значеннях, що перевищують гігієнічні нормативи, і психоло¬гічних факторів трудової діяльності, що викликають функціональні зміни в організмі, які можуть призвести до стійкого зниження працездатності чи порушення здоров’я працівників.

16. На підставі яких документів проводиться атестація робочих місць?
У сучасних умовах неабиякого значення набуває атестація робочих місць. Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. № 442 визначено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці і Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць за умовами праці.

18. Розкрийте зміст поняття "виробнича санітарія", "гігієна праці".
Виробнича санітарія — система організаційних та технічних заходів, спрямованих на усунення потенційно небезпечних факторів і запобігання професійним захворюванням та отруєнням.
Гігієна праці — галузь профілактичної медицини, що вивчає умови та характер праці, її вплив на здоров’я, функціональний стан людини; розробляє наукові основи гігієнічної регламентації факторів виробничого середовища й трудового процесу, практичні заходи, спрямовані на профілактику їх шкідливої і небезпечної дії на працівників.

19. Розкрийте суть поняття "виробничі шкідливості".
Умови праці на виробництві значною мірою визначаються наявністю виробничих шкідливостей.
Під виробничими шкідливостями розуміють умови виробничого середовища, трудового та виробничого процесів, які за нераціональної організації праці впливають на стан здоров’я працівників та їхню працездатність.
Слід знати класифікацію виробничих шкідливостей, яка залежить від характеру їх походження.
Виробничі шкідливості поділяються на три групи:
— шкідливості, які пов’язані з трудовим процесом. Вони обумовлені нераціональною організацією праці (надмірне напруження нервової системи, напруга органів зору, слуху, велика інтенсивність праці та ін.);
— шкідливості, які також пов’язані з виробничим процесом, але створюються за рахунок технічних недоліків виробничого устаткування — промисловий пил, шум, вібрація, шкідливі хімічні речовини, випромінювання тощо. Майже всі вони нормуються шляхом встановлення стандартів, санітарних норм і кількісно оцінюються;
- шкідливості, які пов’язані з зовнішніми обставинами праці і виробництва — з недоліками загальносанітарних умов на робочому місці (нераціональне опалення виробничих приміщень і т. ін.).
Необхідно зазначити, що наслідком дії виробничих шкідливостей можуть бути:
професійні захворювання;
посилення захворювання, яке вже має працівник, та зниження опірності його організму по відношенню до зовнішніх чинників, що зумовлюють підвищення загальної захворюваності;
зниження працездатності та продуктивності праці.
Тому, слід усвідомити, де вони мають місце на виробництві, їх вплив на людину під час роботи та заходи щодо зниження їх негативного випливу.
 трудовій діяльності на працівників впливають різні шкідливі фактори виробничого середовища. Тому умови праці на виробництві значною мірою визначаються наявністю виробничих шкідливостей (шкідливих факторів виробничого середовища). Під виробничими шкідливостями розуміють умови виробничого середовища, трудового та виробничого процесів, які за нераціональної організації праці впливають на стан здоров’я працівників та їх працездатність.
Шкідливі виробничі фактори за характером впливу поділяються на фізичні(Параметри повітря у приміщенні (температура, вологість, швид¬кість руху повітря); Вібрація; Шум ;Нетоксичний пил, газ, пара ; Освітленість ;Різні види випромінювань), хімічні (Токсичні речовини, пил, пара, газ), біологічні (Мікроорганізми, бактерії, інфекції) та психологічні (Фізичні та нервово-психічні перевантаження, монотонність праці, емоційне перевантаження). Залежно від характеру походження виробничі шкідливості поділяються на три групи:
=шкідливості, пов’язані з трудовим процесом. Вони зумовлені нераціональною організацією праці (надмірним напруженням нервової системи, напругою органів зору, слуху, великою інтенсивністю праці тощо);
=шкідливості, пов’язані з виробничим процесом. Вони створюються за рахунок технічних недоліків виробничого устаткування (промислового пилу, шуму, вібрації, шкідливих хімічних речовин, випромінювання). Майже всі вони нормуються шляхом установлення стандартів, санітарних норм і кількісно оцінюються;
=шкідливості, пов’язані із зовнішніми обставинами праці і виробництва. Вони зумовлені недоліками загальносанітарних умов на робочому місці (нераціональним опаленням виробничих приміщень та ін.).

20. Характеристика шкідливих виробничих факторів
Шкідливі виробничі фактори — фактори середовища і трудового процесу, які можуть викликати професійну патологію, тимчасове або стійке зниження працездатності, підвищити частоту соматичних та інфекційних захворювань, призвести до порушення здоров'я потомства.
Шкідливими виробничими факторами можуть бути:
фізичні фактори — температура, вологість і рухливість повітря, неіонізуючі електромагнітні випромінювання (ультрафіолетове, видиме, інфрачервоне, лазерне тощо), статичні, електричні і магнітні поля, іонізуючі випромінювання, виробничий шум, вібрація, ультразвук тощо;
хімічні фактори, у тому числі деякі речовини біологічної природи (антибіотики, вітаміни, гормони, ферменти);
біологічні чинники (патогенні мікроорганізми, препарати, що містять живі клітини та спори мікроорганізмів, білкові препарати);
фактори трудового процесу, що характеризують напруженість праці (інтелектуальні, сенсорні та емоційні навантаження, монотонність навантажень, режим роботи);
фактори трудового процесу, що характеризують тяжкість фізичної праці (фізична динамічне навантаження, маса що піднімається і переміщуваного вантажу, стереотипні робочі рухи, статичне навантаження, робоча поза, нахили корпусу, переміщення в просторі).

21. Який вплив мікроклімату на людину та які існують засоби по зниженню його негативного впливу?
На самопочуття, стан здоров’я людини впливає мікроклімат виробничих приміщень, який визначається дією на організм людини температури, вологості, рухомості повітря і теплового випромінювання.
Результати досліджень свідчать, що в виробничих умовах усі метеорологічні фактори впливають на людину водночас. Тому важливо виявити їх сумарний вплив на працівника.
 Так при високій температурі та вологості може статися перегрів тіла, навіть тепловий удар. Він може бути викликаний також інфрачервоним випромінюванням.
Фізична робота в умовах підвищеної температури призводить до прискорення серцебиття, падає артеріальний тиск.
При низькій температурі може статися переохолодження організму, що призведе до застудного захворювання.
Заходи, щодо зниження негативного впливу мікроклімату:
впровадження раціональних технологічних процесів (наприклад, заміна гарячого засобу обробки металу холодним);
механізація та автоматизація виробничих процесів;
дистанційне управління, що дозволяє вивести людину в більшості випадків з несприятливих умов;
захист працівників різними типами екранів;
раціональна теплова ізоляція устаткування;
раціональне розміщення устаткуваня
раціональне планування та конструкторське рішення виробничих приміщень (гарячі цехи розміщуються в одноповерхових приміщеннях);
раціональні вентиляція та опалюваня;
раціоналізація режимів праці та відпочинку (додаткові перерви);
спеціальний питний режим (білково-вітамінні напої, хлібний квас, підсолена вода).
Захист від інфрачервоних випромінювань забезпечують: огороджувальні, герметизуючі, теплоізолюючі пристрої, знаки безпеки, дистанційне управління.


22. Який вплив шуму та вібрації на людину та які існують засоби захисту проти їх дії?
На сьогоднішній день шум є одним з найшкідливіших факторів, притаманних нашій цивілізації. Виробничий шум — це сукупність різних за силою і частотою звуків, що виникають у повітряному середовищі та безпосередньо впливають на працездатність.
Необхідно зазначити, що джерелами шуму є: транспорт, насоси, двигуни, пневматичні та електричні інструменти, верстати, будівельна техніка тощо.
 Зниження шуму досягається використанням таких заходів:
зниження шуму в джерелі створення;
зменшення шуму на шляху поширення (за рахунок місцевої та загальної звукоізоляції, шумовлюючих екранів, поглинаючих фільтрів);
раціональне планування підприємств;
використання зелених насаджень;
застосування на машинах і механізмах неметалевих деталей, малошумного металу;
застосування індивідуальних засобів захисту (навушники, заглушки);
раціоналізація режимів праці та відпочинку;
використання глушителів шуму.
Ряд виробничих процесів пов’язаний з вібрацією. Вібрація — це тремтіння всього тіла чи окремих його частин внаслідок виконання певних робіт.
Необхідно знати, що джерелом вібрації є механічні, пневматичні та електричні інструменти ударної або обертальної дії, обладнання, яке встановлено без достатньої амортизації та віброізоляції, а також транспортні та сільськогосподарські машини.
Розрізняють вібрацію загальну та місцеву. Загальна вібрація викликає тремтіння всього тіла людини, місцева  залучає до коливання тільки окремі частини тіла (руки, передпліччя, ноги). Найрозповсюдженішими інженерними методами захисту від вібрації є віброгасіння. Вібруючі машини (вентилятори, насоси, агрегати) встановлюють на окремі фундаменти. Джерела коливань ізолюють від опорних поверхонь гумовими, пружними чи комбінованими віброізоляторами.
Серед заходів індивідуального захисту виділяють: спеціальне віброзахисне взуття, рукавиці та рукавички з м’якими надолонниками.
23. Назвіть засоби захисту від випромінювання.
Захист від іонізуючих випромінювань забезпечується такими засобами та методами:
=ізоляцією або захищенням джерел випромінювання за допомогою спеціальних камер, огорож, екранів;
=обмеженням часу перебування персоналу в радіаційно небезпечній зоні;
=відділенням робочого місця від джерел випромінювання;
=використанням дистанційного керування;
=застосуванням приладів сигналізації і контролю;
=використанням засобів індивідуального захисту.
Виділяють наступні засоби захисту від ультрафіолетового випромінювання:
=екранування джерел випромінювання;
=загородження робочих місць щитами, ширмами, спеціальними кабінами;
=застосування індивідуальних засобів захисту (спецодягу, спецвзуття, захисних окулярів, рукавиць).
Захист від електромагнітного випромінювання здійснюється за такими напрямами:
-завдяки дистанційному контролю і керуванню в екранованому приміщенні. Захистні властивості екранів базуються на ефекті послаблення напруженості електричного поля в просторі поблизу заземленого металевого предмета. Екрани виготовляються у вигляді металевої сітки, розміщеної між екранним простором та джерелом електричного поля;
-організаційними заходами (проведенням дозиметричного контролю, медичних оглядів, додатковою відпусткою, скороченням робочого часу);
-застосуванням засобів індивідуального захисту (окулярів, шоломів, рукавиць, спеціального взуття, спецодягу).
Серед засобів захисту від лазерного випромінювання виділяють:
-застосування телевізійних систем спостереження за технологічним процесом, захисних екранів;
-системи блокування та сигналізації;
-загородження лазерно-небезпечної зони;
-індивідуальні засоби захисту (спеціальні протилазерні окуляри, щитки, маски, спецодяг, рукавиці).

24. Назвіть заходи щодо зниження несприятливого впливу хімічних речовин.
Захист працівників від несприятливого впливу хімічних речовин здійснюється за допомогою таких заходів:
-удосконалення і розробки нових технологічних процесів, які виключають використання шкідливих хімічних речовин;
-застосування безперервних технологічних процесів, автоматичного контролю за технологічним процесом;
-заміни шкідливих речовин менш шкідливими (заміни метилового спирту бутиловим, жовтого фосфору — червоним при виробництві сірників, заборони використання ртуті при виробницт¬ві капелюхів тощо);
-установлення концентрації хімічних речовин у сумішах (бензол як розчинник у лаках має становити 10 % рідкої частини лаку, кількість миш’яку в кислотах для травлення металу не повинна перевищувати 0,2 %);
-комплексної механізації та автоматизації процесів, що супроводжуються шкідливими виділеннями;
-дистанційного управління технологічними процесами;
-раціонального планування цехів і обладнання (ізоляції шкід¬ливих речовин);
-удосконалення конструкції обладнання (герметизації тощо);
-влаштування місцевої вентиляції для відсмоктування шкідливих речовин безпосередньо від місця їх утворення;
-використання індивідуальних засобів (спецодягу, окулярів, шоломів, масок, протигазів та респіраторів, антисептичних паст і т.д.);
-контролю за станом повітряного середовища на робочих місцях;
-токсикологічної експертизи і гігієнічної стандартизації всіх хімічних речовин.

25. Які небезпечні та шкідливі фактори мають місце при роботі на комп’ютері?
Дослідження свідчать, що при роботі за комп’ютером мають місце небезпечні та шкідливі фактори, які поділяються на фізичні та психофізичні.
До фізичних чинників належать:
— підвищення значення напруги електричного поля;
— підвищений рівень електромагнітного випромінювання;
— підвищений рівень статичної електрики;
— підвищений рівень іонізації повітря.
До психофізичних факторів належать:
— статичні та динамічні перенавантаження;
— розумове перенапруження;
— перенапруження зору при роботі за екранами пристроїв.
За даними МОП в операторів, які обслуговують дисплейну техніку, погіршується, зявляються болі в мязах, реєструються гінекологічні захворювання, психічні та нервові розлади, захворювання серцево-судинної системи та ін., тому слід виконувати такі рекомендації щодо режиму роботи:
Обмеження часу постійного перебування службовців і робітників біля дисплея;
Обмеження контролю за обсягом оброблювальної оператором інформації;
Видачу дозволів на довільні перерви в роботі;
Створення умов для участі працівників в інших видах діяльності;
Впровадження бригадного методу організації праці;
Підвищення значення розумової діяльності в роботі операторів завдяки раціональному розподілу робочого часу.
  Це поки що найреальніша можливість захистити людину, що працює біля комп’ютера, від професійного захворювання.
26 Як здійснюється техніко-економічна оцінка впливу виробничих шкідливостей на ефективність праці?
Для економічної оцінки впливу виробничих шкідливостей на ефективність праці необхідно проаналізувати низку показників по цеху, дільниці, робочому місцю до і після вжиття заходів, спрямованих проти їх негативного впливу. Такими показ¬никами є:
-випуск продукції за зміну;
-середня тривалість виконання основної виробничої операції;
-питома вага оперативного часу в змінному фонді робочого часу;
-питома вага допоміжного часу в оперативному часі;
-частка втрат робочого часу в змінному фонді робочого часу;
-питома вага бракованої продукції в загальному випуску.
На основі перелічених показників можна розрахувати вплив виробничих шкідливостей на ефективність праці. Так, коефіцієнт впливу зниження шуму на ефективність праці за показниками (випуск продукції, питома вага оперативного часу в змінному фонді робочого часу), величини яких зростають після вжиття заходів, визначається за допомогою формули: К=(а1/а2)-1, а за показниками (витрати часу на операцію, процент браку), чис¬лові значення яких повинні зменшитися при зниженні, наприклад, шуму, — за формулою: К=1-(а1/а2), де а1 — величина показника після вжиття заходів;
а0 — величини показника до вжиття заходів.
Загальний коефіцієнт впливу шуму на ефективність праці К=К1*К2*...Кn, де К1,К2,...Кn — відповідні показники.
Можливе зростання продуктивності праці за рахунок зниження шуму визначається за формулою:
П=((1-К)/К)*100

27. Розкрийте суть понять "професійне захворювання" та "виробнича травма".
Виробнича травма — травма, отримана працівником на виробництві та викликана невиконанням вимог безпеки праці.
Професійні захворювання — захворювання, які виникли виключно в результаті здійснення професійної діяльності з використанням шкідливих речових або при певних видах робіт.
Виробничі фактори (рухомі машини й механізми, рухомі частини виробничого устаткування та ін.) можуть спричинити травми. Під виробничою травмою розуміють порушення анатомічної цілісності або фізіологічних функцій тканин чи органів людини внаслідок механічного, теплового, хімічного та іншого впливу факторів виробничого середовища на організм людини у зв’язку з виконанням нею професійної праці, будь-якого виробничого завдання або громадського доручення.
Відповідно до впливу чинників виробничого середовища на працівників травми поділяють на механічні, теплові, хімічні, елект¬ричні, променеві, комбіновані.
Сукупність виробничих травм називають виробничим травматизмом.
Унаслідок довготривалої або багатократної дії шкідливих речовин та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу виникають професійні захворювання. До професійного захворювання належить захворювання, що виникло внас¬лідок професійної діяльності виключно або переважно під впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов’язаних з роботою.
Професійне захворювання вважається виявленим з того момен¬ту, коли захворілий працівник, змушений був уперше пройти курс лікування або втратив здатність працювати.

28. Охарактеризуйте стан  профзахворюваності і травматизму в Україні.
Травматизм на виробництві завдає багато горя і страждань конкретним людям, їх рідним та близьким, а й безпосередньо впливає на економіку країни, бо особисті трагедії зливаються в чималі суспільні втрати, негативно позначаються на рівні життя народу.
За даними Міжнародної організації праці, щороку у світі фіксується приблизно 125 млн нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, у тому числі 10 млн з тяжкими і 220 тис. зі смертель¬ними наслідками. На сьогодні зареєстровано близько 60—150 млн випадків захворювань, пов’язаних з працею, 60 млн працівників піддаються впливу канцерогенних речовин, 500 млн працівників не працездатні з причин невідповідності стану умов і безпеки праці санітарним вимогам.
Закордонні економісти підрахували, що смерть працівника на виробництві внаслідок нещасного випадку обходиться суспільству надто дорого як у фінансовому, так і в соціальному аспектах. Це — вит¬рати на виховання та навчання загиблого; не менші витрати на підготовку заміни йому; втрачена вигода від продукції, яку міг би виготовити загиблий за роки своєї активної діяльності; витрати на утриманців загиблого, компенсаційні виплати його сім’ї та багато інших.
Високим залишається виробничий травматизм у вугільній промисловості як за абсолютними ознаками, так і на 1 млн видобутого вугілля. Основними факторами є: зношеність шахтного фонду, погіршення гірничо-геологічних умов видобутку вугілля, низький рівень виробничої та технологічної дисципліни працівників, відсутність з боку керівників належного контролю за безпечним веденням робіт згідно з нормативно-правовими актами про охорону праці.
Крім професійних хвороб, на виробництві виділяють групу так званих виробничо зумовлених захворювань. До них відносять ті, що у принципі не відрізняються від звичайних хвороб, однак несприятливі умови праці викликають виникнення деяких з них і погіршують їх перебіг.
Водночас високий рівень травматизму пояснюється зменшенням витрат на охорону праці, ослабленням виробничої дисципліни, неритмічністю роботи, спрацьованістю устаткування, скороченням служб охорони праці, збільшенням кількості малих неконтрольованих підприємств.

29. Назвіть  основні причини травматизму на виробництві.
Найбільш складним та відповідальним етапом у розслідуванні нещасних випадків є встановлення їх причин. Виділяють організаційні, технічні і психофізіологічні причини травматизму.
До організаційних причин травматизму відносяться:
=незадовільне функціонування, недосконалість або відсутність системи управління охороною праці;недоліки під час навчання безпечним прийомам праці; неякісна розробка, недосконалість інструкцій з охорони праці чи їх відсутність; відсутність у посадових інструкціях функціональних обо¬в’язків з питань охорони праці; порушення режиму праці та відпочинку; невикористання засобів індивідуального захисту через незабезпеченість ними; виконання робіт з несправними засобами колективного захисту; залучення до роботи працівників не за спеціальністю (професією); порушення технологічного процесу; порушення вимог безпеки під час експлуатації устаткування, машин, механізмів тощо; порушення трудової і виробничої дисципліни; незастосування засобів індивідуального й колективного захисту (за їх наявності); невиконання вимог інструкцій з охорони праці.
До технічних причин травматизму належать:
-конструктивні недоліки, недосконалість та недостатня надійність засобів виробництва; конструктивні недоліки, недосконалість і недостатня надійність транспортних засобів; неякісна розробка або відсутність проектної документації на будівництво, реконструкцію виробничих об’єктів, будівель, споруд, обладнання тощо; неякісне виконання будівельних робіт; недосконалість, невідповідність вимогам безпеки технологічного процесу;
-незадовільний технічний стан виробничих об’єктів, будинків, споруд, території, засобів виробництва, транспортних засобів;
-незадовільний стан виробничого середовища.
До психофізіологічних причин травматизму відносяться:
=алкогольне, наркотичне сп’яніння, токсикологічне отруєння; низька нервово-психічна стійкість; незадовільні фізичні дані або стан здоров’я; незадовільний «психологічний» клімат у колективі;
о складу комісії з розслідування включається: керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці (голова цієї комісії); керівник структурного підрозділу чи головний спеціаліст; представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий, або уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки; інші особи.
У разі настання нещасного випадку з можливою інвалідністю до складу комісії з розслідування включається також представник відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціаль¬ного страхування
Комісія з розслідування нещасного випадку зобов’язана протягом трьох діб:
=обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків і осіб, причетних до нього, та одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо;
=визначити відповідність умов і безпеки праці вимогам нормативно-правових актів про охорону праці;
=з’ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку;
=визначити осіб, які допустили порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам;
=скласти акти розслідування нещасного випадку за формами Н-5 і Н-1 або акт за формою НТ про потерпілого;
=у разі виникнення гострих професійних захворювань (отруєнь), крім акта за формою Н-1 складається Карта обліку професійного захворювання (отруєння) за формою Н-5.
До першого примірника акта за формою Н-5 додаються акт за формою Н-1 або НТ; пояснення свідків, потерпілого; витяги з експлуатаційної документації; схеми, фотографії й інші документи, що характеризують стан робочого місця (устаткування, машин, апаратури тощо); у разі необхідності медичний висновок про наявність в організмі потерпілого алкоголю чи отруйних нар¬котичних речовин.

31.Назвіть методи дослідження травматизму та їх особливості.
Найпоширенішими методами аналізу травматизму, що взаємодоповнюють один одного, є статистичний і монографічний. Нині дедалі більшого значення набувають економічний та ергономічний методи.
Статистичний метод, що базується на аналізі статистичного матеріалу, нагромадженого за декілька років на підприємстві або у галузі, дає можливість кількісно оцінити рівень травматизму за допомогою показників: коефіцієнта частоти (Kч.т); коефіцієнта тяжкості (Kт.т), коефіцієнта виробничих витрат (Kв.в). Ці показники використовуються для характеристики рівня виробничого трав¬матизму на підприємстві й у цілому по галузі та для порівняння різних підприємств за рівнем травматизму.
При топографічному методі дослідження всі нещасні випадки систематично позначають умовними позначками на плані розміщення устаткування в цеху, на ділянці стосовно того, де стався нещасний випадок. Скупчення цих знаків свідчить про підвищений рівень травматизму в тому чи іншому підрозділі або робочому місті, завдяки чому створюється наочне уявлення про потенційно небезпечні зони на виробництві.
При монографічному методі дослідження виявляють вплив на безпеку праці багатьох елементів досліджуваного об’єкта (технічного стану об’єкта, характеру та організації трудового процесу, планування виробничого процесу, підготовки працівників, стану обліку та аналізу травматизму тощо), тобто проводять глибокий аналіз небезпечних і шкідливих виробничих чинників, притаманних тій чи іншій виробничій ділянці, устаткуванню, технологічному процесу.
Одночасно застосовуються санітарні й технічні методи дослідження. Це не тільки дозволяє виявити причини нещасних випад¬ків, а й, що особливо важливо, сприяє визначенню потенційної небезпеки і шкідливості, які можуть впливати на людей. Економічний метод полягає у визначенні економічних наслідків травматизму і спрямований на з’ясування економічної ефективності витрат на розробку і впровадження заходів з охорони праці.
З’ясувати причину нещасного випадку можна одним з методів системного аналізу — методом сіткового моделювання і керування.

32. Які соціально-економічні наслідки травматизму.
Виробничий травматизм та профзахворювання спричиняють не тільки моральні, соціальні, а й значні економічні збитки. Тому визначення економічних наслідків непрацездатності є важливим і актуальним на рівні як держави, так і виробництва.
Ступінь втрати працездатності визначається медико-соціаль¬ною експертною комісією (МСЕК) у відсотках до професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров’я.
Загальнодержавні витрати: Вартість недоданої продукції в результаті нещасних випадків; інші матеріальні витрати (П3), в які включаються витрати на отримання стаціонарних і лікування амбулаторних хворих, доплати при тимчасовому переводі потерпілих на легшу роботу, допомога членам сімей потерпілих, витрати на підготовку кадрів замість вибулих з причини травм; розміри витрати і збитків, які несе суспільство в цілому для відновлення здоров’я в кожному випадку. Втрати, які несе суспільство, включають:
=втрати профспілкових організацій на надання допомоги та оплату путівок у розмірі затрат по соціальному страхуванню;
=суму виплат державного страхового товариства особам у порядку індивідуального страхування;
=суму додаткових асигнувань вищих організацій на вжиття заходів щодо усунення наслідків масових нещасних випадків;
=суму збитків суспільства у вигляді податків з неоподаткованої частини доходів потерпілих, з виплат за лікарняними листами (лише в державних підприємствах);
=суму потенційних збитків, заподіяних суспільству у зв’язку з виходом робітника на пенсію по інвалідності за розрахунковий період.
втрати кількості виробленої продукції за період непрацездатності.

33. Як здійснюється відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження здоров’я?
Ступінь втрати працездатності визначається медико-соціаль¬ною експертною комісією (МСЕК) у відсотках до професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров’я.
Розмір відшкодування встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності і середньомісячного заробітку, який мала особа до ушкодження здоров’я. Власник має повністю відшкодувати втрачений потерпілим заробіток у розмірі, що відповідає встановленому МСЕК відсотку втрати професійної працездатності потерпілого.
Розмір одноразової допомоги потерпілому визначається колек¬тивним договором (угодою, трудовим договором). У разі смерті потерпілого розмір одноразової допомоги його сім’ї повинен бути не менше п’ятирічного заробітку потерпілого і, крім того, не менше однорічного заробітку потерпілого на кожного утриманця.

36. Розкажіть про технічні засоби безпеки щодо запобігання виробничого травматизму.
Заходи щодо попередження травматизму та захворювання працівників на виробництві поділяються на:
=технічні;
=санітарно-виробничі;
=медико-профілактичні;
=організаційні.
До технічних заходів належать:
-модернізація технологічного, підйомно-транспортного обладнання;
-перепланування розміщення обладнання;
-впровадження автоматичного та дистанційного керування виробничим обладнанням.
Санітарно-виробничі заходи включають:
=придбання або виготовлення пристроїв, які захищають працівників від дії електромагнітних випромінювань, пилу, газів, шуму тощо;
=влаштування нових і реконструкцію діючих вентиляційних систем, систем опалення, кондиціонування;
=реконструкцію та переобладнання душових, гардеробних тощо.
До медико-профілактичних заходів відносяться:
-придбання молока, засобів миття та знешкодження шкідливих впливів;
-організація профілактичних медичних оглядів;
-організація лікувально-профілактичного харчування.
До організаційних заходів належать:
=проведення навчання та інструктаж з охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки. Застосування комп’ютерних методів прикладного й інструментального забезпечення значно підвищує якість навчального процесу, використовуючи необхідну інформацію з ресурсів мережі Internet, правові системи «Ліга» та ін.;
=робота з професійного відбору;
=здійснення контролю за дотриманням працівниками вимог інструкцій з охорони праці.

35. Назвіть основні причини профзахворювань.
Унаслідок довготривалої або багатократної дії шкідливих речовин та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу виникають професійні захворювання. До професійного захворювання належить захворювання, що виникло внас¬лідок професійної діяльності виключно або переважно під впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов’язаних з роботою.
Перелік професійних захворювань затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 р. № 1662. До професійних захворювань належать захворювання, викликані дією: хімічних факторів — гострі, хронічні інтоксикації та їх наслідки, трахеїт, бронхіт, пневмоніт, анемія тощо; іонізуючих випромінювань — гостра променева хвороба, гострі променеві ураження; фізичних перевантажень та перенапруження органів і систем — радикуліт, міофасцит і ін.; промислових аерозолів — пневмокопіози, силікоз, хронічний бронхіт тощо.
Професійне захворювання вважається виявленим з того момен¬ту, коли захворілий працівник, змушений був уперше пройти курс лікування або втратив здатність працювати. Протягом трьох днів після встановлення зв’язку захворювання з умовами праці про це повідомляється обласному (міському) профпатологу, районній санепідемстанції, що курирує підприємство, де працював хворий, та адміністрації підприємства (надсилається екстренне повідомлення про вперше виявлене професійне захворювання) для розслідування причин розвитку захворювання і запобігання виникненню його в інших працівників.

37. Які основні принципи соціального страхування від нещасного випадку та професійного захворювання?
Прийняття Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездат¬ності» повинно посилити практичну роботу щодо профілактики нещасних випадків на виробництві.
Основними принципами страхування від нещасного випадку (ст. 5) є:
-паритетність держави, представників застрахованих осіб і роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку;
-своєчасне й повне відшкодування шкоди страховиком;
-обов’язковість страхування від нещасного випадку осіб, працюючих на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, і громадян — суб’єктів підприємницької діяльності;
-надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;
-обов’язковість оплати страхувальником страхових внесків;
-диференціація страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві;
-формування й витрачання страхових коштів на солідарній основі;
-економічна заінтересованість суб’єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці;
-цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.
ауково-технічний прогрес вносить принципові нововведення в усі сфери матеріального виробництва, впливає на умови та безпеку праці. Так, атомна енергія, автоматизація й електроніка, хімізація, кібернетика, комп’ютеризація докорінно змінюють засоби і предмети праці, технологію, методи управління, а також умови праці.
Процес поступової заміни природних функцій людини засобами техніки досяг особливої важливості в період сучасної науково-технічної революції. Впровадження дистанційного управління внесло новий елемент у взаємовідносини людини і техніки, який полягає в можливості винесення управління виробництвом за межі технологічного процесу та заміні безпосереднього нагляду за виробничим процесом контролем за станом сигнальних систем на пульті управління. А при застосуванні ЕОМ взагалі відпадає необхідність у спостереженні за сигнальними пристроями, оскільки вона сама аналізує сигнали надходження і дає вказівки виконавчим органам. Такий поділ оператора і реального стану технологічного процесу, заміна його системою кодів привели до того, що оператор, на думку психологів, діє в реальному і водночас віртуальному світі — світі знаків, кодів, моделей, символів. Він позбавлений можливості реально сприймати керовані об’єкти, оскільки вони віддалені від нього або небезпечні для безпосереднього нагляду. Оператор несе реальну відповідальність, у нього виникають реальні емоційні хвилювання, але джерелом цих хвилювань є не реальний світ, що впливає безпосередньо на нього,
а деяка інформаційна модель даного світу.
Науково-технічний прогрес відбувається шляхом створення та впровадження принципово нових засобів праці, матеріалів і технічних процесів, що переважають за своїми техніко-економічними показниками попередньо створені, а також шляхом заміни в широких масштабах ручної праці машинами.
Людство не може відмовитися від досягнень цивілізації, але воно має запобігати катастрофі або зменшувати її наслідки шляхом ефективного використання сучасних методів і засобів, одним з яких є контроль і технічна діагностика.

42. Назвіть стандарти безпеки праці та охарактеризуйте їх.
Загальні вимоги і норми безпеки за видами небезпечних та шкідливих виробничих факторів установлюють стандарти безпеки праці, які забезпечують нормативну базу управління умовами праці.
Система стандартів безпеки праці (ССБП) — це комплекс взаємозв’язаних стандартів, спрямованих на забезпечення безпеки праці, збереження здоров’я та працездатності людини в процесі праці. Розробка стандартів здійснюється на основі глибоких наукових досліджень, новіших досягнень науки і техніки вченими, спеціалістами різних галузей народного господарства, працівниками служб охорони праці.
Стандарти безпеки праці поділяються на міждержавні (ГОСТ), державні (ДСТУ), міжгалузеві (ГСТУ), галузеві (ОСТ), стандарти підприємств (СТПССБП). Державні стандарти охорони праці — це норми і правила, що поширюються на всі галузі господарства незалежно від форми власності та виду діяльності: будівельні, санітарні норми й правила; правила розміщення електроустановок споживачів; правила дорожнього руху; положення «Про розслідування та облік нещасних випадків» тощо.
Міжгалузеві норми і правила — це такі норми й правила, що регламентують охорону праці в кількох галузях або в окремих видах виробництв.
Галузеві норми і правила розробляються на основі загальнодержавних, міжгалузевих законодавчих актів, норм та правил з урахуванням специфіки виробництва для певної галузі господарства. Вони поширюються лише на підприємства й установи даної галузі.

43. Яка роль стандартів безпеки праці на підприємстві?
Стандарти підприємств з безпеки праці є складовою системи стандартів безпеки праці. На підприємствах загальне керівництво розробкою стандартів здійснює керівник (власник) чи головний інженер, організаційно-методичне керівництво покладено на служби стандартизації за участю служб охорони праці. Створюються такі стандарти підприємств з безпеки праці:
=організаційно-методичні, які визначають організацію роботи з охорони праці на підприємстві, організацію навчання та інструктаж працівників з безпеки праці, порядок нагляду за об’єктами підвищеної небезпеки, порядок проведення аналізу травматизму тощо;
=вимоги безпеки до виробничого устаткування;
=вимоги безпеки до технологічних процесів;
=вимоги до забезпечення працівників засобами індивідуального захисту (вимоги до організації забезпечення працівників засобами індивідуального захисту і до експлуатації цих засобів, порядок видачі індивідуальних засобів захисту тощо).Для забезпечення безпеки праці стандарти підприємств мають важливе значення. Вони виконують такі функції:
-є законом підприємства, що підвищує відповідальність керівників та відповідних служб за охорону праці;
-дозволяють упорядкувати і систематизувати вимоги безпеки до устаткування, технологічних процесів;
-дають можливість зосередити увагу не тільки на виявленні причин травматизму і профзахворюваності, а й на створенні умов для зниження травматизму та профзахворюваності.
Впровадження стандартів на підприємствах, в установах та організаціях полягає в конкретній реалізації їх вимог у забезпеченні безпеки праці. Стандарти використовуються згідно з комплексними заходами щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці й виробничої санітарії, розроблених на основі обстеження устаткування, технологічних процесів, фактичного санітарно-технічного та протипожежного стану робочих місць.

44. Розкрийте суть понять "безпека праці", "безпека умов праці", "безпека виробничого устаткування", "безпека виробничого процесу".
Безпека виробничого процесу — здатність виробничого процесу відповідати вимогам безпеки праці під час його тривання в умовах, установлених нормативно-технічною документацією.
Безпека виробничого устаткування — здатність устаткування зберігати безпечний стан при виконанні заданих функцій в певних умовах протягом установленого часу.
Безпека праці — стан умов праці, за якого відсутній виробничий травматизм.
Безпека умов праці — стан умов праці, за яких вплив на працівника небезпечних і шкідливих виробничих факторів виключено або дія шкідливих виробничих факторів не перевищує гранично допустимих рівнів.
Важливе значення для здорових та безпечних умов праці мають раціональне розміщення основного і допоміжного устат¬кування, правильна організація робочих місць
Безпека виробничих процесів значною мірою залежить від рів¬ня організації та планування цехів, ділянок, від облаштованості та організації робочих місць. Вона забезпечується комплексом проектних та організаційних рішень, який містить: відповідний вибір технологічних процесів, робочих операцій, виробничого обладнання, порядок його обслуговування й умови його розміщення, засоби зберігання і транспортування матеріалів, заготівок, напівфабрикатів, готової продукції та відходів виробництва, засобів захисту працівників.

103. Визначте вплив заходів по поліпшенню умов та охорони праці на соціальні та економічні результати виробництва.
Класифікація засобів колективного захисту наведена в ГОСТ 12.4.125-83 «ССБТ. Средства коллективной защиты работающих от воздействия механических факторов. Классификация».
За принципом дії засоби колективного захисту поділяються на огороджувальні, запобіжні пристрої, блокування, сигналізаційне обладнання, профілактичні випробування. Огороджувальні пристрої (кожухи, щити, екрани, бар’єри тощо) застосовуються для ізоляції зон з безпекою механічних дій, для огорожі зон випромінювань і зон з хімічними речовинами, а також робочих майданчиків, розташованих на висоті. Вони поділяються на стаціонарні, які демонтуються для виконання допоміжних операцій (заміна інструмента, змазка обладнання тощо), та переносні, що використовуються для огорожі нестаціонарних робочих місць (зварюваль¬ні пости), а також при виконанні ремонтних чи налагоджувальних робіт.
Запобіжні пристрої застосовуються для автоматичного виключення обладнання при виникненні аварійних ситуацій (наприклад, при виході одного з параметрів — тиску, температури, електричної напруги тощо за межі допустимих значень).
Блокування дозволяє виключити можливість проникнення людини в небезпечну зону чи ліквідувати небезпечний фактор при проникненні людини в небезпечну зону. Блокувальні пристрої поділяються на механічні, електричні, фотоелементні, радіаційні, пневматичні, гідравлічні та комбіновані.
Сигналізаційне обладнання призначено для повідомлення персоналу про режим роботи устаткування і можливості аварійних ситуацій. За засобами інформації сигналізація поділяється на кольорову, звукову, кольорово-звукову, одоризаційну (за запахом).
За призначенням системи сигналізації бувають такі:
=оперативна, яка широко застосовується в технологічних процесах та випробувальних стендах (вимірювальні прилади сигналізують про значення контрольного параметра чи відхилення від нього);
=попереджувальна, що слугує для попередження працівника про виникнення небезпеки чи наближення аварійної ситуації;
=пізнавальна, яка передбачена для відокремлення як окремих видів виробничого обладнання, так і його небезпечних зон.

45. Назвіть засоби індивідуального захисту працюючих.
На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці,
а також роботах, пов’язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах, працівникам видаються безкоштовно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також змиваючі та знешкоджуючі засоби.
В Україні діє ГОСТ 12.4.011-89 «Система стандартів безпеки праці. Засоби захисту працівників. Загальні вимоги та класифікація», який передбачає такі засоби індивідуального захисту:
=ізолюючі костюми (пневмокостюми, гідроізолюючі костюми, скафандри);
=засоби захисту органів дихання (протигази, респіратори, пневмошоломи, пневмомаски);
=спеціальний одяг (комбінезони, напівкомбінезони, куртки, брюки, костюми, халати, кожухи);
=спеціальне взуття (чоботи, ботфорти, напівчоботи, боти, бахіли);
=засоби захисту рук (рукавиці, рукавички);
=засоби захисту голови (каски, шоломи, шляпи);
=засоби захисту обличчя (захисні маски, захисні щитки);
=засоби захисту органа слуху (протишумові шоломи, протишумові навушники, протишумові вкладиші);
=засоби захисту очей (захисні окуляри);
=запобіжні пристрої (запобіжні пояси, надплечники, маніпулятори);
=захисні дерматологічні засоби (миючі засоби, пасти, креми, мазі).

46. В чому полягає професійний добір працюючих?
Професійний добір — одна з найважливіших складових комплексу профілактичних заходів щодо забезпечення безпеки праці, який включає також контроль за проектуванням нових технологій та виробничого устаткування, застосування раціональних режимів праці й відпочинку і засобів індивідуального захисту, ефективне медичне обслуговування, зниження можливих економічних втрат у зв’язку з травматизмом та профзахворюваністю. Значення цих заходів тепер зростає у зв’язку з впровадженням соціального страхування від нещасних випадків і профзахворювань. Тому для широкого введення профдобору на підприємствах необхідні наукове обґрунтування та детальна розробка механізму реалізації його у вигляді заходів.
ослідження показують, що досить часто під час розслі-
дування нещасних випадків припускаються грубих помилок, що не сприяє розробці дієвих заходів щодо боротьби з травматизмом.
З’ясувати причину нещасного випадку можна одним з методів системного аналізу — методом сіткового моделювання і керування. Для визначення причини нещасного випадку як події, що вже відбулася, сіткова модель будується в зворотному порядку: від моменту травмування до подій, що йому передували. Методично виявлення причин розпадається на дві стадії: побудова сіткової моделі ситуації й аналіз цієї моделі. Аналіз моделі проводиться в двох напрямках: визначення причини існування чи виникнення небезпечної зони і встановлення причин, що викликали перебування людини в цій небезпечній зоні.
Один з авторів методу сіткового моделювання і керування В. А. Ачин установив чотири основні форми причинних зв’язків:
=послідовна, коли перша причина викликає другу, друга — третю і т. д., до кінцевої причини, що призводить до травми;
=паралельна, коли два або кілька паралельних зв’язків викликають одну загальну причину, що й призводить до травми;
=кругова, якщо перша причина викликає другу, друга — третю і т. д. до кінцевої причини, що, у свою чергу, збільшує першу, перша — другу і т. д. доти, доки одна з них не призведе до нещасного випадку;
=концентрична, коли один якийсь чинник є джерелом кількох причин, які, розвиваючись паралельно, викликають одну загальну причину, що призводить до травми.
Зазначені форми причинних зв’язків у різних комбінаціях можуть стати елементами складних сіткових моделей. Досвід показав доцільність застосування даного методу для виявлення дійсної причини або причин нещасного випадку.
53.Розкрити зміст поняття "охорона праці".,
Охорона праці — система правових соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я й працездатність людини в процесі трудової діяльності.

54. У чому полягає соціальне-економічне значення охорони праці? Назвіть основні законодавчі акти з охорони праці.
Умови праці — це умови, які складаються в процесі праці людини — головної продуктивної сили суспільства. Вони поділяються на соціально-економічні, які розглядаються у широкому розумінні і характеризують відношення до них суспільства, а також виробничі, або умови праці безпосередньо на робочих місцях, тобто у вужчому розумінні.
Праця, а відповідно умови й охорона праці є реаліями різних систем: з одного боку, «людина — машина (технічний процес)», «людина — виробниче середовище», «людина — машина (технічний процес) — виробниче середовище», а з іншого, — «людина — колектив — суспільство», «людина — суспільство — природа». Для перших трьох систем умови розглядаються стосовно робочого місця, ділянки, цеху, виробництва, а останніх двох — у межах підприємства, галузі, регіону.
У суспільстві із соціально орієнтованою економікою охорона праці має бути одним з найважливіших завдань соціально-економічної політики як держави, так і кожного підприємства й організації.
Охорона праці — проблема складна і багатогранна. Для її вирішення потрібна активна участь фахівців різних профілів: технологів, проектувальників, екологів, санітарних лікарів, лінійних керівників та ін. Особлива роль у цій важливій справі належить економістам. Вони визначають економічні наслідки незадовільного стану охорони праці, нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; розміри шкоди, заподіяної працівникам унаслідок тимчасової непрацездатності й каліцтва.
Законодавство України про охорону праці являє собою систему взаємозв’язаних нормативних актів, що регулюють відносини у галузі реалізації державної політики щодо правових, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці. Воно складається із загальних законів України та спеціальних законодавчих актів. Загальними законами України, що визначають основні положення з охорони праці, є Конституція України, Кодекс законів про працю України та Закон України «Про охорону праці».
Основним законом, що гарантує права громадян на безпечні й нешкідливі умови праці є Конституція України. Реалізація цих прав здійснюється через виконання вимог, викладених у законодавчих актах.
Кодекс законів про працю (КЗпП) України проголошує правові засади та гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної та творчої праці; регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ незалежно від форм власності, виду діяльності й галузевої належності.
Законом України «Про колективні договори і угоди» (ст. 7).
14 жовтня 1992 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про охорону праці», дія якого розповсюджується на всі підприємства, установи та організації незалежно від форм власності й видів їх діяльності, на всіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах.

55. Які права на охорону праці має працівник під час роботи на підприємстві?
Особливу увагу в Законі звернено на гарантії прав громадян на охорону праці:
=право працівників на охорону праці при укладенні трудового договору (ст. 5);
=право працівників на охорону праці під час роботи (ст. 6);
=соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань (ст. 5);
=право працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці (ст. 7);
=видача працівникам спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, змиваючих та знешкоджуючих засобів (ст. 7);
=відшкодування шкоди у випадку ушкодження здоров’я працівників або у разі їх смерті (ст. 11, 12).
Закон України «Про охорону праці» визначає соціально-еко¬номічні, організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні та лікувально-профілактичні заходи щодо охорони праці.

56. Які права має працівник на пільги та компенсації за важкі та шкідливі умови праці?
Важкість праці характеризує сукупний вплив усіх елементів, що складають умови праці, на працездатність людини, її здоров’я, життєдіяльність і відтворення робочої сили. Це визначення поняття важкості праці однаково можна застосувати як до розумової, так і до фізичної праці.
Рівень розвитку техніки поки що не може забезпечити створення в усіх випадках і всім працівникам належних умов праці, що виключають вплив шкідливих умов праці на людський організм. Тому для таких працівників законодавством передбачено різні пільги і компенсації. Серед цих пільг — лікуваль¬но-профілактичне харчування для працівників, зайнятих на роботах з особливо шкідливими умовами праці, для зміцнення їх здоров’я і попередження професійних захворювань згідно з Переліком виробництв, професій і посад, робота в яких дає право на безкоштовне одержання лікувально-профілактичного харчування у зв’язку з особливо шкідливими умовами праці.
 Витрати, пов’язані з безплатною видачею такого харчування працівникам, повинні проводитися за рахунок собівартості продукції, а в бюджетних організаціях — за рахунок асигнувань з бюджету.

57. Як законодавство охороняє працю жінок і неповнолітніх?
існує Перелік, у якому заборонені для жінок ті види праці, які шкідливі для їх здоров’я і здоров’я майбутніх дітей, число жінок, що працюють у важких і шкідливих умовах, знижується вкрай повільно. Перелік важких робіт із шкідливими та небезпечними умовами (понад 500 видів робіт у різноманітних галузях виробництва), на яких забороняється застосовувати працю жінок, затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29 грудня 1993 р. № 256
Важкими умовами праці можна пояснити збільшення у жінок кіль¬кості захворювань, що призводять до безплідності, несприятливого перебігу вагітності. Зростає дитяча та материнська смертність.
Санітарні правила і норми визначають обов’язкові гігієнічні вимоги до виробничих процесів, устаткування, робочих місць, трудового процесу, виробничого середовища й санітарно-побуто¬вого забезпечення працівниць з метою охорони їхнього здоров’я і поширюються на підприємства, установи й організації всіх форм власності незалежно від сфери діяльності та відомчої підпорядкованості, де застосовується праця жінок. Метою цього документа є запобігання негативним наслідкам застосування праці жінок в умовах виробництва, створення безпечних умов праці з урахуванням анатомо-фізіологічних особливостей жіночого організму, збереження здоров’я працівниць.
Відповідно до ст. 174 КЗпП і ст. 10 Закону України «Про охорону праці» не можна допускати жінок до наступних видів роботи, навіть якщо вони наполягають на виконанні цих робіт:
=роботи з важкими умовами праці;
=роботи зі шкідливими або небезпечними умовами праці;
=підземних робіт (крім нефізичних або робіт із санітарного і побутового обслуговування).
Особливе становище у вагітних жінок і жінок, які мають дітей до трьох років, — законодавство забороняє залучати їх на нічну і понаднормовану працю, роботу без вихідних днів, а також відправляти у відрядження.
Законодавство з охорони праці особливу увагу звертає і на застосування за необхідності праці неповнолітніх.

58. Які державні та громадські органи здійснюють в Україні нагляд та громадський контроль за охороною праці?
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про охорону праці» державний нагляд за дотриманням законодавства та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють:
=Державний департамент з нагляду за охороною праці, його територіальні управління в областях та державні інспекції;
=органи, установи і заклади Державної санітарно-епіде¬міологічної служби МОЗ та інших центральних органів виконавчої влади;
=Головне управління державної пожежної охорони МНС, територіальні й місцеві органи державного пожежного нагляду;
=Головна державна інспекція з нагляду за ядерною безпекою (Держатомінспекція) та Державна екологічна інспекція (в частині нагляду за безпечним використанням джерел іонізуючого випромінювання), які належать до Мінекобезпеки, і підпорядковані їм інспекції на місцях.
Певні функції у сфері контролю за додержанням законодавства про працю мають органи Державної експертизи праці. Державна інспекція умов праці Міністерства праці та соціальної політики України створена на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про державну експертизу умов праці» від 1 грудня 1990 р. з подальшими змінами та доповненнями, завданнями якої є здійснення державного контролю за наданням працівникам пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах.
Державний контроль — це контроль державних органів за додержанням законів, нормативних актів, за господарською діяль¬ністю підприємств, установ та організацій згідно з чинним законодавством.
Відомчий контроль здійснюється посадовими особами, повноважними представниками і службами міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади, а також асоціації, корпорації, концерну або іншого об’єднання, підприємства, в установах, організаціях, які належать до сфери управління цього центрального органу виконавчої влади чи створили дане об’єд¬нання підприємств. Регіональний контроль реалізується посадовими особами, повноважними представниками та службами місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування на підприємствах, в установах, організаціях, розташованих (зареєстрованих) на території відповідного регіону.
4 жовтня 1992 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про охорону праці», дія якого розповсюджується на всі підприємства, установи та організації незалежно від форм власності й видів їх діяльності, на всіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах. Цей закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя й здоров’я в процесі трудової діяльності; регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки і гігієни праці та виробничого середовища; встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

67. На яких роботах та кому видається безкоштовно спецодяг та інші засоби індивідуального захисту?
Керівник підприємства (власник) зобов’язаний організувати комплектування та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативних актів про охорону праці. Видача спецодягу й інших засобів індивідуального захисту здійснюється згідно з Типовими галузевими нормами безплатної видачі робочим і службовцям спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту. Контроль за застосуванням Типових галузевих норм безплатної видачі цих засобів покладено на Держнаглядохоронпраці. Спеціальний одяг, спеціальне взуття й інші засоби індивідуального захисту облікуються на підприємствах як засоби в обігу незалежно від їх вартості та терміну служби.

61. Розкажіть  про умови укладання та виконання колективного договору.
Укладенню колективного договору (угоди) повинні передувати колективні переговори, які розпочинаються сторонами за три місяці до закінчення строку дії попереднього договору. У підготовчому періоді особлива увага звертається на збір і вивчення пропозицій працівників щодо вирішення найактуальніших питань з охорони праці в кожному виробничому підрозділі підприємства, аналіз результатів атестації робочих місць, стану виробничого травматизму, професійної і виробничо зумовленої захворюваності, на розробку найнеобхідніших заходів щодо поліпшення умов праці. Зобов’язання, які пропонується включити до колективного договору (угоди) за підсумками переговорів, повинні бути всебічно обґрунтованими і реальними, адже після схвалення та підписання колективного договору вони стають обов’язковою для виконання локальною нормою, що діє в межах підприємства (галузі).
Визначаючи загальні принципи формування двосторонніх зобов’язань з охорони праці, слід підкреслити, що ці зобов’язання не повинні суперечити законам та іншим нормативним актам України. Гарантії, пільги й компенсації, передбачені для працівників чинним законодавством, мають вважатися мінімальними, обов’язковими для виконання за будь-яких умов. Водночас за наявністю на підприємстві (в об’єднанні підприємств) певних економічних можливостей нормативні пільги і компенсації можуть перевищуватися й застосовуватися у більших розмірах на підставі додаткових зобов’язань згідно з колективним договором (угодою). Так, відповідно до ст. 7 Закону України «Про охорону праці» може бути передбачено: надання працівникам додаткової відпустки за несприятливі умови праці (понад розміри, визначені відомим списком), додаткового комплекту спецодягу понад установлені норми; обладнання додаткових санітарно-побутових приміщень (саун, душових кабін) у тих виробництвах, де нормами це не передбачено; встановлення залежно від конкретних умов праці додатково оплачуваних перерв санітарно-оздоровчого призначення чи скороченої тривалості робочого часу тощо.
Колективний договір (угода) повинен обов’язково містити заходи захисту прав і соціальних інтересів осіб, потерпілих на виробництві від нещасних випадків (профзахворювань), а також утриманців та членів сімей загиблих. ,
68. Назвіть глави Кодексу законів про працю, що регламентують охорону праці.
Кодекс законів про працю (КЗпП) України проголошує правові засади та гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної та творчої праці; регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ незалежно від форм власності, виду діяльності й галузевої належності.
Правове регулювання охорони праці розглядається не лише у главі ХІ «Охорона праці» Кодексу законів про працю. Норми щодо охорони праці містяться в багатьох статтях інших глав КЗпП України, таких як «Трудовий договір» (глава ІІІ), «Робочий час» (глава ХІV), «Час відпочинку (глава V), «Праця жінок» (глава VІІ), «Праця молоді» (глава XІІI), «Професійні спілки» (глава XVI), «Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю» (глава XVІІI).

62. Які види відповідальності існують за порушення законодавства про охорону праці?
За порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці (розділ VIII) встановлені різні види відповідальності: дисциплінарна, адміністративна, матеріальна, кримінальна. Передбачена відповідальність як підприємств, так і самих працівників.
Дисциплінарна відповідальність регулюється Кодексом законів про працю і передбачає такі види покарання, як догана та звільнення.
Адміністративна відповідальність — це відповідальність посадових осіб і працівників перед органами державного нагляду, що полягає у застосуванні до них штрафних санкцій.
Контроль і нагляд здійснюють органи державного нагляду за охороною праці. Інспектори цього департаменту розглядають справи про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення.
Відповідальність підприємств у вигляді штрафу за:
-порушення актів законодавства, правил, норм, інструкцій про охорону праці, які є обов’язковими для виконання;
-невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці з безпеки, гігієни праці та вироб¬ничого середовища.
Такі штрафи накладаються за підсумками комплексної перевір¬ки стану охорони праці на підприємстві посадовими особами департаменту в таких розмірах:
-головою департаменту — до 2 % місячного фонду заробітної плати підприємства, з якого стягується штраф;
-начальниками територіальних управлінь — до 1 %;
-начальниками інспекцій — до 0,5 %.
Максимальний розмір штрафу, що накладається на підприємство, не може перевищувати 2 % місячного фонду зарплати.
Матеріальною відповідальністю передбачено відшкодування збитків, заподіяних підприємствами працівникам (або членам їх сімей), які постраждали від нещасного випадку чи профзахворювання.
Кримінальна відповідальність за порушення правил охорони та безпеки праці передбачена Кримінальним кодексом України. Ст. 135 містить загальне поняття складу та суб’єкта злочину.
64. Назвіть документи, які є  доказом вини власника підприємства (організації) за шкоду, заподіяну здоров’ю працівника при  виконанні трудових обов’язків.
акти розслідування нещасного випадку за формами Н-5 і Н-1 або акт за формою НТ про потерпілого;
=у разі виникнення гострих професійних захворювань (отруєнь), крім акта за формою Н-1 складається Карта обліку професійного захворювання (отруєння) за формою Н-5.
До першого примірника акта за формою Н-5 додаються акт за формою Н-1 або НТ; пояснення свідків, потерпілого; витяги з експлуатаційної документації; схеми, фотографії й інші документи, що характеризують стан робочого місця (устаткування, машин, апаратури тощо); у разі необхідності медичний висновок про наявність в організмі потерпілого алкоголю чи отруйних нар¬котичних речовин.
Нещасні випадки, про які складаються акти за формою Н-1 або НТ, беруться на облік і реєструються роботодавцем у спеціаль¬ному журналі. Роботодавець повинен розглянути і затвердити акти за формою Н-1 або НТ протягом доби після закінчення розслідування, а щодо випадків, які сталися за межами підприємства, — протягом доби після одержання необхідних матеріалів. Затверджені акти протягом трьох діб над¬силаються:
=потерпілому або його довіреній особі;
=керівникові цеху чи іншого структурного підрозділу, ділянки, місця, де стався нещасний випадок, для вжиття заходів щодо запобігання подібним випадкам;
=відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду разом з копією акта розслідування нещасного випадку;
=відповідному територіальному органу


65. Охарактеризуйте систему професійного добору працюючих на підприємстві.
Основу психофізіологічного професійного добору становить забезпечення адекватності вимог, які висувають фактори умов праці, психофізіологічним можливостям людини. Тому він повинен супроводжуватися попередніми (під час приймання на роботу) й періодичними (в процесі трудової діяльності) медичними оглядами.
Визначаючи професійну придатність, слід враховувати наявність таких відповідних потенційних, професійно значущих властивостей:
=індивідуальних особливостей людини для можливості виконання конкретного виду трудової діяльності, тобто відповідності її фізичних та психологічних якостей характеру майбутньої праці;
=відповідності рівня підготовки і професійного досвіду вирішуваним виробничим завданням;
=стійкості установки на виконання даного виду робіт (заінтересованості, почуття обов’язку тощо).
Виходячи з характеру вимог (особливостей трудового процесу, факторів небезпеки, нервових та фізичних навантажень, шкід¬ливих факторів виробничого середовища), які постають перед людиною в умовах виробництва, професійний добір може ставити за мету піднесення успішності професійної діяльності та освоєння професії, а також профілактику нещасних випадків і професійних захворювань, забезпечення безпеки праці.
Створення системи професійного добору для широкого впровадження на промислових підприємствах має передбачати вирішення найважливіших завдань у межах як усієї країни, так і окремого підприємства. Основними напрямами профдобору є:
=підвищення успішності професійної діяльності;
=профілактика травматизму;
=профілактика профзахворювань.

69. Які нововведення характерні для Закону України "Про охорону праці"?
Закон «Про охорону праці» має численні нововведення:
-впровадження економічних методів управління охороною праці на зміну адміністративно-командним;
-застосування низки додаткових штрафних санкцій, а також пільг щодо оподаткування;
-створення чіткої системи органів державного управління й нагляду за охороною праці та системи організації цієї роботи безпосередньо на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності;
-суттєве розширення прав і соціальних гарантій працівників, насамперед осіб, які потерпіли від нещасного випадку на виробництві або від професійного захворювання, та сімей загиблих;
-визначення місця й ролі колективного договору підприємства у вирішенні завдань щодо поліпшення умов і безпеки праці, забезпечення встановлених законом прав та соціальних гарантій працівників, у тому числі на пільги й компенсації;
-визначення правового статусу служб охорони праці на підприємствах і в органах державного управління всіх рівнів;
-забезпечення навчання населення з питань охорони праці;
-забезпечення активної участі профспілок та інших громадських формувань, широких кіл трудящих у вирішенні проблем охорони праці;
-створення необхідних передумов для започаткування нових громадських інститутів і можливості обрання комісій охорони підприємств та уповноважених трудового колективу з цих питань тощо.
У Законі враховано основні вимоги конвенцій і рекомендацій Міжнародної організації праці щодо безпеки і гігієни праці та виробничого середовища, регулювання відносин охорони праці у передових промислово розвинутих країнах, досвід охорони праці в Україні у попередні роки.
оціально-економічними заходами щодо охорони праці передбачаються такі економічні методи управління охороною праці:
=обов’язкове соціальне страхування працівників власником підприємства від нещасних випадків (ст. 5);
=збереження середнього заробітку за працюючим за період простою в разі відсторонення його від дорученої роботи, якщо склалася виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я його самого або для людей, які його оточують (ст. 6);
=виплата вихідної допомоги при розриві трудового договору за власним бажанням, якщо власник не виконує вимог законодавства або умов колективного договору з питань охорони праці (ст. 6);
=безплатне забезпечення лікувально-профілактичним харчуванням та інші пільги і компенсації працівникам, що зайняті на роботах з важкими й шкідливими умовами (ст. 7);
=безплатна видача працівникам спеціального одягу, спеціаль¬ного взуття та інших засобів індивідуального захисту на роботах із шкідливими й небезпечними умовами (ст. 8);
=відшкодування власником шкоди у зв’язку з каліцтвом та іншим ушкодженням здоров’я працівника (або його сім’ї у разі смерті потерпілого), пов’язаним з виконанням трудових обов’яз¬ків, а також моральної шкоди (ст. 9).

71. Назвіть та охарактеризуйте організаційно-технічні заходи щодо охорони праці.
Організаційно-технічні заходи і засоби щодо охорони праці покликані забезпечити такий рівень організації праці на підприємстві й такі технічні рішення з охорони праці для всього технологічного процесу, окремого обладнання, інструментів, які виключали б вплив на працівників небезпечних виробничих факто-рів, а також виключали б або зменшували б до допустимих норм вплив на робітників шкідливих виробничих факторів.
До організаційних заходів з охорони праці належать: правильна поведінка працівників, чітке й своєчасне проведення інструктажів і контролю знань з охорони праці (ст. 18); правильне планування робочих місць; правильна організація праці; застосу¬вання безпечних способів праці; дотримання встановленого ходу технологічного процесу; справний стан засобів колективного та індивідуального захисту.
Технологічними (інженерними) заходами і засобами охорони праці є: застосування технічно досконалого та справного обладнання, інструментів і пристроїв, транспортних засобів колективного захисту (огорож, запобіжних пристроїв, блокування сигналізації, системи дистанційного управління, спеціаль¬них засобів).

72. Назвіть та охарактеризуйте санітарно-гігієнічні заходи щодо охорони праці.
Санітарно-гігієнічні заходи щодо охорони праці передбачають дослідження впливу виробничих факторів на людину та встановлення допустимих значень цих факторів на робочих місцях, визначення конкретних параметрів виробничих факторів на робочих місцях, а також відповідності умов на робочих місцях вимогам нормативних документів.
73. Назвіть та охарактеризуйте лікувально-профілактичні заходи щодо охорони праці.
Лікувально-профілактичними заходами щодо охорони праці є відповідні попередні та періодичні медичні огляди працівників; переведення працівників на легшу роботу за станом здоров’я; безплатне забезпечення лікувально-профілактичним хар¬чуванням працівників на роботах з тяжкими і шкідливими умовами праці; відшкодування потерпілому працівникові витрат на лікування; особливі вимоги з охорони праці жінок, неповнолітніх та інвалідів.


74. Які вимоги Законів України "Про охорону праці", "Про колективні договори і угоди" передбачені щодо організації безпечних і нешкідливих умов праці?
Законом України «Про колективні договори і угоди» (ст. 7) передбачено, що в колективному договорі встановлюються взаєм¬ні зобов’язання сторін щодо охорони праці, а ст. 8 визначає, що в угодах на державному, галузевому та регіональному рівнях регулюються основні принципи і норми реалізації соціально-економічної політики, зокрема щодо умов охорони праці.
14 жовтня 1992 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про охорону праці», дія якого розповсюджується на всі підприємства, установи та організації незалежно від форм власності й видів їх діяльності, на всіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах. Цей закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя й здоров’я в процесі трудової діяльності; регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки і гігієни праці та виробничого середовища; встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.
75. Які статті Конституції України визначають питання охорони праці?
Основним законом, що гарантує права громадян на безпечні й нешкідливі умови праці є Конституція України. Реалізація цих прав здійснюється через виконання вимог, викладених у законодавчих актах.
У Конституції України, прийнятій на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р., підкреслюється, що людина, її життя і здоров’я… недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3); кожен має право на належні, безпечні та здорові умови праці (ст. 43); громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездат¬ності, втрати годувальника (ст. 46); права і свободи людини захищаються судом (ст. 55).
76. Назвіть нормативи з охорони праці.
Спеціальними законодавчими актами є державні нормативні акти з охорони праці (ДНАОП). Це — правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов’язкових для виконання.
Вимогам нормативних актів з охорони праці мають відповідати:
=умови праці на кожному робочому місці;
=безпека технологічних процесів, машин, механізмів, обладнання й інших засобів виробництва;
=стан засобів колективного та індивідуального захисту;
=санітарно-побутові умови.
Державні нормативні акти з охорони праці залежно від сфери дії поділяються на міжгалузеві та галузеві.
Міжгалузевий нормативний акт про охорону праці — це ДНАОП загальнодержавного користування, дія якого поширюється на всі підприємства, установи, організації незалежно від відомчої (галузевої) належності та форм власності
Галузевий нормативний акт про охорону праці — це ДНАОП, дія якого поширюється на підприємства, установи, організації певної галузі.
Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці переглядаються в міру впровадження досягнень науки і техніки, що сприяють поліпшенню безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, але не рідше одного разу на десять років.
79. Роль профспілок в галузі охорони праці.
Згідно із Законом «Про охорону праці» протягом 1992—1993 рр. профспілки передали державі наглядові функції в галузі охорони праці, одночасно скоротивши чисельність технічних інспекторів праці. Однак це зовсім не означає, що профспілки відійшли від вирішення даних проблем. Як і раніше, всі найважливіші питання організації здорових і безпечних умов праці, забезпечення прав і соціальних гарантій працівників вирішуються за безпосередньою участю профспілок. Ці повноваження закріплені в Законі України «Про охорону праці».
Згідно з Типовим положенням про представників профспілок з питань охорони праці, затвердженим постановою президії Федерації профспілок України від 22.04.1994 р., представники профспілок беруть участь у:
=опрацюванні Національної програми поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також угод з питань поліпшення умов і безпеки праці;
=формуванні регіональних програм з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, що мають міжгалузеве значення;
=опрацюванні державних міжгалузевих і галузевих норматив¬них актів про охорону праці;
=розслідуванні нещасних випадків та профзахворювань;
=організації страхування від нещасних випадків та професійних захворювань у порядку й на умовах, що визначаються законодавством і колективним договором (угодою, трудовим договором);
=опрацюванні власником комплексних заходів для досягнення встановлених нормативів з охорони праці;
=підготовці разом з власником подання про визначення і затвердження трудовим колективом порядку оплати та розмірів одноразової допомоги працівникам, які постраждали на виробництві.
Профспілки мають право безперешкодно перевіряти стан умов і безпеки праці на виробництві, виконання відповідних зобо¬в’язань колективних договорів (угод), додержання власником вимог трудового законодавства щодо режиму робочого часу та часу відпочинку працівників, забезпечення їх належними санітар¬но-побутовими приміщеннями, засобами індивідуального й колек¬тивного захисту. Вони можуть давати висновки про обставини та причини нещасних випадків на виробництві, визначати відповідальних за це службових осіб і надсилати свої висновки відповідним органам.
наліз ефективності функціонування СУОП на підприємствах проводиться за такою методикою:
=за наявністю цільових програм щодо запобігання виробничому травматизму та професійним захворюванням, усунення небезпечних і шкідливих виробничих факторів;
=цілеспрямованістю щорічних комплексних заходів та інших планів роботи щодо зменшення рівня виробничого травматизму і профзахворювань, підвищення рівня охорони праці, виконанням планів, заходів, приписів, пропозицій з охорони праці;
=наявністю посадових інструкцій з охорони праці та врахуванням у них усіх завдань і функцій управління охороною праці;
=створенням мотивації роботи з охорони праці на підприємстві;
=контролем, обліком і аналізом роботи з охорони праці;
=за виконанням завдань з охорони праці. За результатами перевірки визначається середній коефіцієнт виконання завдань і функцій управління охороною праці на підприємстві та надаються пропозиції щодо поліпшення функціонування СУОП.
З метою систематизації роботи з охорони праці необхідно розробити технологічну схему управління цією діяльністю на підприємствах. Користуючись схемою як алгоритмом, керівник підприємства (підрозділу, служби охорони праці) послідовно перевіряє виконання завдань і функцій управління охороною праці. Це дає можливість системно та комплексно вирішувати всі питання охорони праці, підвищувати її ефективність, зменшувати виробничий ризик.


83. Назвіть мету, функції та завдання управління охороною праці на підприємстві.
Управління охороною праці на підприємстві є складовою, підсистемою загальної системи управління підприємством, оскільки лише за високого рівня охорони праці може бути
забезпечено ефективне виконання завдань, що постають перед підприємством, і досягнення найкращих економічних результатів.
В узагальненому вигляді процес управління охороною праці повинен передбачати такий алгоритм дій, виконуваних за замк¬нутим циклом: діагностику (аналіз та оцінку) стану системи прогнозування виробничого ризику й можливих наслідків планування запобіжних заходів прийняття управлінських рішень; організацію виконання; контроль за виконанням, процесом виробництва і діями персоналу діагностики.
Метою управління охороною праці є забезпечення безпеки, збереження здоров’я та працездатності людини під час трудової діяльності. Мета управління може бути досягнута шляхом виконання певних функцій управління. Функція управління — це комплекс взаємозв’язаних видів діяльності, що здійснюються суб’єктом управління при цілеспрямованому впливі на об’єкт управління. Управління охороною праці забезпечує виконання таких функцій:
-організацію й координацію робіт з охорони праці;
-контроль стану охорони праці;
-облік, аналіз та оцінку показників стану умов і безпеки праці;
-планування та фінансування робіт з охорони праці;
-стимулювання забезпечення високого рівня охорони праці.
Управління охороною праці має включати виконання таких основних завдань:
-навчання працівників безпеці праці та пропаганду питань охорони праці;
-забезпечення безпеки виробничого обладнання;
-забезпечення безпеки виробничих процесів;
-забезпечення безпеки будівель і споруд;
-нормалізацію санітарно-гігієнічних умов праці;
-забезпечення працівників засобами індивідуального захисту;
-забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку працівників;
-організацію лікувально-профілактичного обслуговування працівників;
-санітарно-побутове обслуговування працівників;
-професійний відбір працівників за певними спеціальностями.
84. Визначення чисельності працівників служби охорони праці.
На підприємствах (у виробничих або науково-виробничих об’єднаннях) при чисельності працюючих від 51 до 500 осіб (невиробнича сфера — від 101 до 500 осіб) службу охорони повинен представляти один спеціаліст. На підприємствах, де використовуються вибухові матеріали або сильнодіючі отруйні речовини,
у такій службі має бути два спеціалісти.
Чисельність працівників служб охорони праці на підприємствах із кількістю працівників понад 500 осіб розраховується за формулою:
М1=2+((Рс*Кв)/Ф),
де М1 — чисельний склад служби охорони праці на підприємстві;
Рср — середньооблікова чисельність працівників підприємства;
Ф — ефективний річний фонд робочого часу спеціалістів з охорони праці, що дорівнює 1820 год, який враховує втрати робочого часу на можливі хвороби, відпустку тощо;
Kв — коефіцієнт шкідливості та небезпечності виробництва:
Кв= 1+((Рв+Ра)/Рср),
де Рв — чисельність працівників із шкідливими речовинами незалежно від рівня їх концентрації;
Ра — чисельність працівників на роботах підвищеної небезпеки (що підлягають щорічній атестації з охорони праці).
85. Принципи організації та функціонування системи управління охороною праці на підприємстві.
В основу Система управління охороною праці підприємства повинна бути покладена економіко-цільова спрямованість функціонування й комплексний підхід до вирішення проблем охорони праці
Комплексний підхід до розв’язання завдань і проблем у галузі охорони праці реалізується на основі принципів:
-спрямованості системи управління на реалізацію цільових завдань;
-безумовного пріоритету професійної та екологічної безпеки щодо інших категорій господарської діяльності, підкріпленої фінансовими й матеріальними ресурсами;
-масової участі всіх працівників підприємства в забезпеченні професійної та екологічної безпеки, а також реалізації заходів працеохоронного характеру й управлінських впливів на всіх рівнях і стадіях виробничих і трудових процесів;
-ненульового ризику, тобто усвідомлення необхідності підготовки виробництва й організації дій на випадок нестандартної (надзвичайної) ситуації;
-соціальної та економіко-цільової оцінки наслідків припустимих дій і рішень, які приймаються на основі прогнозування ризику й усунення джерел потенційної небезпеки;
-достовірності, повноти й оперативності зовнішньої та внутрішньої інформації, доведення її до кінцевої ланки всього управлінського ланцюга по вертикалі і горизонталі;
-експрес-реагування на інформацію, яка надходить: оперативної оцінки й аналізу ситуації, вироблення, прийняття та виконання управлінських рішень, спрямованих на усунення професійної та екологічної небезпеки, причин її виникнення;
-безперервності функціонування системи навчання, яка забезпечує достатню професійну компетентність менеджерів і працівників у галузі охорони праці та інженерної екології;
-безперервності контролю (нагляду) за дотриманням нормативних вимог на виробничих ділянках і робочих місцях;
-економічної мотивації й обопільної відповідальності всіх працівників (адміністрації, посадових осіб і робітників) — учасників трудових процесів на підприємстві — за створення і дотримання нормативних умов, забезпечення професійної та екологічної безпеки.


86. Назвіть обов’язки власника підприємства у галузі охорони праці.
Управління охороною праці на підприємстві здійснює власник підприємства (роботодавець), а у структурних підрозділах — відповідні керівники підрозділів.
Зобов’язання, права та відповідальність посадових осіб за виконання покладених на них функцій щодо питань охорони праці розглядаються в посадових інструкціях, форма яких розроблена Держнаглядохоронпраці. Згідно зі ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов’язаний створити в кожному структурному підрозділі та на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці. З цією метою він забезпечує функціонування системи управління охороною праці, для чого:
=створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують функціонування системи охорони праці;
=розробляє за участю сторін колективного договору й реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів з охорони праці, впроваджує прогресивні досягнення з охорони праці;
=забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, і виконання профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;
=організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, атестації робочих місць на відповідність нормативним актам про охорону праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування;
=розробляє і затверджує положення, інструкції, інші нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства;
=здійснює постійний контроль за додержанням працівниками технологічних процесів, правил та вимог щодо охорони праці;
87. Які обов’язки працівника щодо виконання нормативних актів про охорону праці?
Згідно зі ст. 14 Закону України «Про охорону праці» працівник зобов’язаний:
=дбати про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку та здоров’я оточуючих людей;
=знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного й індивідуального захисту;
=додержуватися зобов’язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства;
=проходити у встановленому законодавством порядку попередні й періодичні медичні огляди;
=співробітничати з власником у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці, особисто вживати посильних заходів щодо усунення будь-якої виробничої ситуації, яка створює загрозу його життю чи здоров’ю людей, які його оточують у навколиш¬ньому природному середовищі, повідомляти про небезпеку свого безпосереднього керівника або іншу посадову особу.
Усі працівники при прийнятті на роботу і в процесі трудової діяльності проходять на підприємстві інструктаж (навчання) з питань охорони праці.
Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, мають проходити попереднє спеціальне навчання і один раз на рік перевірку знань відповідних нормативних актів про охорону праці. Перелік таких робіт затверджується Державним департаментом України з нагляду за охороною праці.
88. Функції та права служби охорони праці підприємства (організації).
Згідно з Типовим положенням про службу охорони праці, служба охорони праці виконує такі завдання:
=забезпечення безпеки виробничих процесів, устаткування, будівель і споруд;
=забезпечення працівників засобами індивідуального та колективного захисту;
=професійну підготовку й підвищення кваліфікації працівників з питань поліпшення умов праці;
=вибір оптимальних режимів праці та відпочинку працівників;
=професійний добір виконавців для визначених видів робіт.
До основних функцій служби охорони праці належать: опрацювання ефективної цілісної системи управління охороною праці, сприяння вдосконаленню діяльності в цьому напрямі кожного структурного підрозділу і кожної посадової особи, проведення оперативно-методичного керівництва роботи з охорони праці та ін.
Служба охорони праці бере участь у:
-розслідуванні нещасних випадків та аварій;
-роботі комісії з питань охорони праці підприємства;
-роботі комісії по введенню в дію закінчених будівництвом, реконструкцією або технічним переозброєнням об’єктів виробничого та соціального призначення, відремонтованого або модер¬нізованого устаткування;
-розробці положень, інструкцій, інших нормативних актів про охорону праці, що діють у межах підприємства;
-роботі постійно діючої комісії з питань атестації робочих місць за умовами праці.


89. Завдання та права комісії з питань охорони праці.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про охорону праці» на підприємстві з кількістю працівників 50 і більше осіб рішенням трудового колективу може створюватися комісія з питань охорони праці. Комісія є постійно діючим консультативно-дорадчим органом трудового колективу та власника і створюється з метою залучення представників власника й трудового колективу (безпосередніх виконавців робіт, представників профспілок) до співробітництва в галузі управління охороною праці на підприємстві, узгодженого вирішення питань, що виникають у цій сфері.
Комісія формується на засадах рівного представництва осіб від власника та від трудового колективу.
Основними завданнями комісії є:
=захист законних прав та інтересів працівників у сфері охорони праці;
=підготовка на основі аналізу стану безпеки й умов праці на виробництві рекомендацій власникові і працівникам щодо профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань, практичної реалізації принципів державної політики в галузі охорони праці на підприємстві;
=узгодження шляхом двосторонніх консультацій позицій сторін у вирішенні практичних питань у сфері охорони праці з метою забезпечення поєднання інтересів держави, власника і трудового колективу, кожного працівника, запобігання конфліктам;
=вироблення пропозицій щодо включення до колективного договору окремих питань з охорони праці та використання коштів на заходи з охорони праці підприємства.
Комісія має право:
=звертатися до власника або уповноваженого ним органу, з пропозиціями щодо регулювання відносин у сфері охорони праці;
=створювати робочі групи з числа членів комісії для вироблення узгоджених рішень з конкретних питань охорони праці із залученням до їх складу на договірній основі за погодженням сторін відповідних фахівців, експертів, інспекторів державного нагляду за охороною праці;
=одержувати від окремих працівників, служб підприємства, профспілкового комітету необхідну інформацію;
=встановлювати ступінь вини потерпілого в порядку, визначеному трудовим колективом;
=здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства з питань охорони праці безпосередньо на робочих місцях
=ознайомлюватися з будь-яким матеріалом з питань охорони праці, аналізувати стан умов та безпеки праці на підприємстві, виконання відповідних програм і колективних договорів;
=бути доступною на всі ділянки виробництва й обговорювати з працюючими питання охорони праці;
Комісія здійснює свою діяльність на основі планів, що розроб¬ляються на квартал, півріччя чи рік і затверджуються нею.
113. У чому полягає триступеневий контроль за охороною праці?
Однією з основних складових системи управління охороною праці є контроль за охороною праці, і від того, наскільки він чітко виконується, залежить стан охорони праці на підприємстві.
До основних форм контролю за охороною праці на підприємстві належать:
=відомчий контроль вищими органами, =оперативний контроль, що проводиться службою охорони праці підприємства. =громадський контроль, який здійснює профспілковий комітет =адміністративно-громадський контроль, що може здійснюватися на основі триступінчастої системи і тримірної просторової системи. Триступінчаста система являє собою: перший ступінь — ділянка цеху, другий — цех, третій ступінь — підприємство. На першому етапі контроль здійснюють начальник ділянки, майстер, механік, уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, які щоденно перевіряють готовність машин до роботи, а виконавців — до трудової діяльності. На другому етапі комісія на чолі з начальником цеху разом з представниками комісії з охорони праці, представником технічних служб цеху, інженером відділу охорони праці перевіряє стан охорони праці в цеху згідно із затвердженим графіком (два рази на місяць). На третьому етапі контролю комісія у складі керівника підприємства чи головного інженера, керівників технічних служб, інженера з охорони праці, комісії з охорони праці перевіряє стан охорони праці на підприємстві. Всі виявлені недоліки записуються в спеціальному журналі.
На відміну від одномірної триступінчастої системи контроль на основі тримірної просторової системи проводиться безперервно:
=на трьох рівнях: управлінському, організаційному, виконавчому;
=на трьох стадіях виробничих процесів: перед початком роботи, в процесі її виконання, після закінчення роботи;
=на трьох часових інтервалах: щодня (щозмінно), щомісячно, щоквартально.
90. Оцінка стану охорони праці на підприємстві.
Аналіз стану охорони праці на підприємстві виконується з метою виявлення причин і факторів незадовільного стану безпеки виробництва, які найбільше впливають на результати діяльності підприємства й на визначення заходів щодо поліпшення умов та охорони праці.
Оцінка рівня стану охорони праці в підрозділах здійснюється відділом охорони праці та спеціалізованими комісіями за результатами періодичного контролю за відповідний період на підставі статистики травматизму, аналізу усунення порушень, виявлених під час попереднього контролю, зазначених у приписах інженерів охорони праці, органів нагляду та ін.
Практика свідчить, що для оцінки стану охорони праці можуть застосовуватися як оцінні, так і аналітичні показники.
Серед найбільш поширених оцінних показників стану охорони праці слід виділити традиційні коефіцієнти частоти (Kч.т) та тяжкості травматизму (Kт.т). Крім них, для оцінки стану можуть бути використані й такі оцінні показники:
=чисельність потерпілих у результаті нещасних випадків із втратою працездатності більш ніж на один робочий день (абсолютне число за даними статистики);
=загальна кількість днів втрати працездатності по всіх нещас¬них випадках з урахуванням перехідних;
=коефіцієнт частоти смертельного травматизму (Kч.с);
=відносні коефіцієнти частоти (Kч.т.в) та тяжкості (Kт.т.в), що обчислюються як відношення Kч.т та Kт.т до базових завдань Kч.т.б і Kт.т.б
Виділяють також аналітичні показники. До них можна віднести:
=загальний показник травматизму;
=чисельність потерпілих у результаті нещасних випадків із втратою працездатності менш ніж на один робочий день (за даними статистики);
=загальні фактичні витрати на відшкодування шкоди потерпілим =загальні фактичні витрати, вкладені в цільові заходи охорони праці (за бухгалтерськими даними).
Оцінка охорони праці на підприємстві в цілому здійснюється на підставі відповідних оцінок у підрозділах.
ланування робіт з охорони праці може бути перспективне, поточне (річне) та оперативне (квартальне, щомісячне, декадне). При цьому використовуються:
-плани економічного і соціального розвитку підприємств;
-плани організаційно-технологічних заходів, спрямовані на поліпшення умов праці;
-матеріали атестації робочих місць;
-матеріали розслідування нещасних випадків на виробництві;
-пропозиції комісії з охорони праці.
Важливою функцією управління охороною праці є планування організаційно-технічних заходів щодо охорони праці, яке має вирішальне значення для підвищення ефективності роботи з охорони праці. Слід зазначити, що планування роботи з охорони праці на підприємствах ведеться переважно нецілеспрямовано, і тому вся робота не дає вагомого зниження виробничого травматизму. На більшості підприємств не проводиться необхідна аналітична передпланова робота, зокрема прогнозування цієї діяльності. Тому важливого значення набуває застосування методів інженерного прогнозування небезпечних та шкідливих виробничих факторів шляхом аналізу проектно-конструкторських і технологічних розробок та діючих виробничих процесів, визначення головної і локальних стратегій роботи з охорони праці на підставі встановлення причин виробничого травматизму й профзахворювань, вивчення стану умов праці за результатами паспортизації та атестації робочих місць, збору пропозиції від працівників, уповноважених з охорони праці і профспілок, аналізу експертних оцінок.
92. Колективний договір та його роль в системі нормативного регулювання взаємовідносин між власникам (уповноваженими ними органами) і працівниками з питань охорони праці.
Важливе значення в системі планування має розробка розділу «Охорона праці» колективного договору підприємства. Колективний договір (угода) є найважливішим документом у системі нормативного регулювання виробничих, трудових, соціально-еконо¬мічних взаємовідносин між власниками (уповноваженими ними органами) й працівниками з першочергових соціальних питань,
у тому числі з питань умов і охорони праці. Це ствердження випливає з вимог Законів України «Про охорону праці» та «Про колек¬тивні договори і угоди», якими передбачено, що здійснення комплексних заходів щодо організації безпечних і нешкідливих умов праці, визначення обов’язків сторін, а також реалізація працівниками своїх прав та соціальних гарантій на охорону праці забезпечуються насамперед за допомогою колективного договору (угоди).
Колективний договір (угода), як свідчить ст. 25 Закону України «Про охорону праці», має встановлювати будь-які види заохочень за сумлінне ставлення до вирішення завдань охорони праці (премії, в тому числі преміювання спеціального виду, винагороди за виконану конкретну роботу, винахідництво й раціоналізаторські пропозиції з питань охорони праці, моральні заохочення). Функція стимулювання роботи з охорони праці спрямована на створення заінтересованості працівників у вирішенні задач у сфері охорони праці із забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці на робочих місцях, у цехах і на підприємстві.

93. Як визначається розмір одноразової допомоги в разі смерті потерпілого.
Трудовий колектив може приймати окреме рішення щодо визначення безпосередньо в колективному договорі розміру одноразової допомоги. З цією метою може бути рекомендовано включення до даного договору своєрідної шкали розмірів допомоги залежно від певних факторів, а саме: важкості ушкодження здоров’я, складу сім’ї (наявності утриманців), ступеня вини потерпілого тощо (табл. ).
ШКАЛА РОЗМІРІВ ОДНОРАЗОВОЇ ДОПОМОГИ
Категорія потерпілих від нещасних випадків (профзахвор) на виробництві Розмір одноразової допомоги
на сім’ю Додатково на кожного утриманця
1 2 3
1. З тимчас непрацездат
— до 10 календарних днів включно 0,2 сер міс заробітку
— від 10 календарних днів до 1 місяця включно 0,5 сер міс заробітку 20 % від суми у графі 2
— від 1 місяця до 2 місяців включно 1,5 сер міс заробітку 20 % від суми у графі 2
— від 2 місяців до 4 місяців 3 сер міс заробітки 20 % від суми у графі 2
2. Із стійкою втратою працездат (без встанов інвалідності) Сер міс заробіток за кожний процент втрати проф працездат 10 % від суми у графі 2
3. Із стійкою втратою працездат та визначенням потерпілого інвалідом 1,1 сер міс заробітку за кожний процент втрати проф працездаті 10 % від суми у графі 2
4. Із смертельним наслідком на сім’ю П’ятирічний заробіток потерпілого Річ заробіт (на кожн утриманця потерпілого, а також на його дитину, яка народилася після його смерті)
Наведені у табл розміри одноразової допомоги можуть використовуватися лише як приклад і не є обов’язковими. Адже лише трудовому колективу надано право, виходячи зі своїх економічних можливостей, установлювати конкретні розміри одноразової допомоги (не нижче передбачених Законом), визначати порядок її зменшення (в межах до 50 %, використовуючи аналіз причин виробничого травматизму за довгостроковий період, результати обстежень стану охорони праці й трудової дисципліни у виробничих підрозділах).
тимулювання заходів щодо охорони праці здійснюється згідно з розділом ІV «Стимулювання охорони праці» Закону України «Про охорону праці». Так, ст. 25 «Економічне стимулювання охорони праці» визначає, що до працівників підприємств можуть застосовуватися будь-які заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення безпеки й поліпшення умов праці. Види заохочень визначаються колективним договором (угодою, трудовим договором).
Економічне стимулювання націлено насамперед на посилення діяльності та заінтересованості підприємств у поліпшенні умов праці на робочих місцях, а також підвищення економічної відповідальності власників (адміністрації) підприємств за шкоду, заподіяну несприятливими умовами праці.
На практиці під економічним регулюванням розуміють матеріальну (фінансову) заінтересованість і відповідальність підрозділів, служб та відділів (організаторів і керівників виробництв) за створення умов для безпечної праці, з одного боку, й додержання встановлених норм і правил, роботу без травм і аварій безпосеред¬ніх виконавців — з другого. Питання полягає лише в тому, як виконати це практично, як конкретно змусити економіку працювати на безпеку.




104. Розкрийте суть механізму встановлення доплати до заробітної плати за несприятливі умови праці.
важкість праці характеризує сукупний вплив усіх елементів, що складають умови праці, на працездатність людини, її здоров’я, життєдіяльність і відтворення робочої сили. Це визначення поняття важкості праці однаково можна застосувати як до розумової, так і до фізичної праці.
Загальне інтегральне оцінювання важкості праці визначається за формулою:
За інтегрального оцінювання важкості праці враховуються лише ті елементи, які формують певну категорію важкості на даному робочому місці.
Нині спостерігається об’єктивно обґрунтована наявність шести категорій важкості робіт, яким відповідає шість груп умов праці.
До першої категорії важкості відносяться роботи, виконані за оптимальних умов зовнішнього виробничого середовища та за оптимальних розмірів фізичного, розумового та нервово-емоцій¬ного навантаження. Другу категорію становлять роботи, виконані в умовах, де гранично допустимі концентрації та гранично допустимі рівні шкідливих і небезпечних виробничих факторів не перевищують вимог нормативно-технічних документів. До третьої категорії відносяться роботи, виконані в умовах, за яких у практично здорових людей виникають реакції, характер¬ні для граничного стану організму. До четвертої категорії належать роботи, за яких вплив несприятливих (небезпечних та шкідливих) факторів призводить до формування глибшого граничного стану у практично здорових людей. П’яту категорію становлять роботи, за яких у результаті досить несприятливих умов праці наприкінці робочого періоду (зміни, тижня) формуються реакції, характерні для патологічного функціонального стану організму у практично здорових людей і зникають у більшості робітників після повноцінного відпочинку. До шостої категорії важкості відносяться роботи, виконані в найнесприятливіших (екстремальних) умовах праці.