Вздовж мокрих вулиць вітер світлом блима.
Порожня площа.
Зупинився світ,
І дивиться на сяєво ялинок,
Лиш мертве листя тихо шелестить...
По світлих пасмах неба пробіжить
Жовтава місяцЕва половина.
Нежданна туга, крізь тебе, пролине,
І раптом стихне. Десь петарда гримне.
Останній ранок. Закінчився рік.
Душа моя, як я тебе покину,
Та і куди подітися мені,
Коли у снах ми поряд знову дивно,
Коли зникають в безвісті часи ?
Ні, то не жаль,
що боляче нахлинув,
То ще не смерть,
коли отак болить!
31
© Copyright: Борис Смыковский, 2013
Свидетельство о публикации №213123000230
Свидетельство о публикации №213123000230
Рецензии