Захистимо р дну мову!

Сьогодні прочитав у Twitter'i твіт однієї росіянки: "А вы знаете как по-украински будут кузнечики - стри****ики!"  Хотів зразу ж написати їй правильну відповідь, але передумав: я закінчив школу 40 років тому, можливо, що  в "новій" українській мові, яку нам зараз шалено нав"язують, так воно вже й є?
Приїздили цим літом до мене друзі та родичі з Казахстану та Німеччини. Українці, які й на чужині в колі сім"ї розмовляють рідною мовою. Багато чого на  Україні їх вразило, та найбільше те, що вони перестають розуміти українською! Тобто зі мною довго і щиро розмовляли, не було жодних проблем. Але по телевізору в новинах та перекладах фільмів для них з"явилося дуже багато нових, незрозумілих слів. А ми, ті, що живемо в Україні, цього поступового нападу на нашу мову майже не помічаємо? Чи робимо вигляд, що не помічаємо.  І я раптом подумав: а чи не здаємо ми свою рідну мову на поталу невідомому ворогу, який хоче нашу мову загубити? В Китаї, як відомо, є дві основні мови: традиційна китайська і спрощена. Але там труднощі полягають в складному написанні і кількості ієрогліфів.  В Україні, певно, теж треба вже визнати існування двох українських мов: традиційної та "нової".
Пора вже, мабуть, забороняти своїм дітям і онукам дивитись "5 канал" та "НТН". А якщо і в школах почнуть дуже настирливо вчити цю "нову" українську -доведеться, як за часів царизму, відкривати недільні школи для вивчення традиційної української мови. Мову Шевченка і Франка, Коцюбинського і Лесі Українки, Стельмаха і Гончара хочуть підмінити бозна чим!
Нині лише філологам та історикам філології зрозуміло, звідки походять всі ці "нові" "українські" слова. Ще  1893 року був виданий російсько-український словник (написали його Уманець і Спілка), де автори намагалися видумати неіснуючі українські слова, які не були б схожі на російські. За часів так званої "українізації" (кінець 1920-х - початок 1930-х років) ідею Уманця та Спілки підхопили та розширили автори численних загальних і термінологічних словників. Ось деякі "перли" тих словників (я вже мовчу про ті слова, що стають зараз загальновживаними): досадно - омпно, автозавод - автомобілярня, маятник - хитун, конус - стіжок, мускулатура - м"ясня, саркома - м"ясак. Не знаю, чи любив Йосип Сталін українську мову, але те, що він звелів розстріляти всіх отих горе-філологів, можна записати йому, як зроблену добру справу.
А чого варте реанімування давно забутої літери "г" на паличці"! Так можна відновити ще з десяток літер церковнослав"янськоЇ азбуки, але чи буде це зручніше, аніж зараз?
Мені можуть заперечити: сучасну українську мову хочуть підвести під галицькі діалекти. Брехня! Ще в школі я захоплювався творами Стефаника, Кобилянської, Федьковича, Черемшини. Звичайно, багато слів було незрозумілих, які пояснювалися в примітках, але нам, учням, це навіть подобалося. Як не як, нові чудні словечки з"являлися в нашому лексиконі. Та не було ніяких думок про особливу "галицьку мову". А зараз такі думки і розмови існують, навіть серед простих обивателів. Ось і знайома бабуся з Запоріжжя скаржиться: "Тепер на всі центральні телеканали понабирали ведучих лише з Західної України, вони теревенять по-своєму, нічого не зрозумієш!" Хіба все це можна зрозуміти інакше, ніж чергову спробу розколу країни?
До речі, Іван Франко, "чисто галицький" письменник, але загальноукраїнський і світовий геній, не раз писав про прагнення до єдиної української літературної мови і жалів, що деякі "творці" "галицької мови" вперто ігнорували мову Наддніпрянської України. Вони це пояснювали (як до речі і зараз) тим, що треба орієнтуватись на Європу, а не на Росію. Тому і вигадували слова, які б не були схожі на російські.
Під час правління Іудушки Кравчука ми відмовилися на користь Росії  від ядерної зброї, від стратегічних бомбардувальників, від закордонного майна СРСР. Зараз нас хочуть позбавити ще й рідної української  мови. Захистимо ж її!