Про серце

 
На кожній голці мого серця сидить маленький їжачок.
Він жує шматочок м’яса,
Запиває молоком із пляшки з-під пива
І наспівує пісеньку про дірочку в лівому боці.
Чи в правому?
Але, хіба є різниця?

Здається, що пісеньку виконує хор,
Бо їжачків надто багато,
Бо багато у серці голок,
А жодна голка не може жити без їжачка.

Але,
Якщо по великому рахунку,
То їжаки не вміють співати.
Голоси у них захриплі, носи забиті.
Та і, крім того, вони більше пищать,
Ніж виспівують слова у ритмі мелодії.

Отож,
Це не пісня взагалі, а хрип якийсь,
Що виривається брудними потоками
Із жерла мого горла
І лавиною стікає у долину життя,
І заповнює собою пересохлі русла рік.

Я вигукую: «Кохана!»
А гори відлунюють: «На-на-на»…

Чи омана ти?
Чи мана?
Чи манна небесна,
Що красою своєю задаровує світ,
А в моєму серці щодня
Проростає новою
Живою
Голкою?...

05.01.14


Переклад Анни Дудки (http://www.proza.ru/avtor/sireng):

На каждой иголке моего сердца сидит маленький ёжик.
Он жуёт кусочек мяса,
Запивает молоком из банки из-под пива
И напевает песенку про дырочку в левом боку.
Или в правом?
Да разве есть разница?

Кажется, что песенку исполняет хор,
Ведь ежиков слишком много,
Потому что много в сердце иголок,
И ни одна иголка не может жить без ёжика.

Правда,
Если по великому счёту,
То ёжики не умеют петь.
Голоса у них хриплые, носы забитые.
Да и кроме того, они больше пищат,
Чем выводят слова в ритме мелодии.

Так что,
Это не песня вообще, а хрип какой-то,
Что вырывается мути потоками
Из жерла моего горла
И лавиной стекает в долину жизни,
И заполняет собой пересохшие русла рек.

Я зову: «Любимая!»
А горы отзываются: «Ая-ая-ая»…

То ли ты обманка?
То ли мавка?
То ли манна небесная,
Что просто так собой одаривает мир,
А в моём сердце каждый день
Прорастает новой
Живой
Иголкой?...