Червона риба

Я – червона маленька рибка у великому акваріумі.
Поруч зі мною живуть інші –
Більші, менші, такі самі, але зовсім інші риби.

Вода насичена енергією та інформацією.
У такій далекій та мудрій Японії
Нас використовують як індикатор стихії,
Бо ми за кілька днів попереджаємо
Про майбутні землетруси.

Я – риба, яка живе в інформації.

Я відчуваю небезпеку всім своїм єством.
А вона наближається невідворотно.
Вона може перерости в катастрофу.

Невже ви не бачите, що я вистрибую з води і намагаюся кричати?
Невже ви не чуєте моїх високочастотних тривожних криків?
Невже не бачите мій неспокій?
Невже ви глухі і сліпі?

Я вдаряюся головою у скляні стіни,
Штовхаю великих рибин,
Струшую водорості,
Піднімаю хвилі,
Завмираю на дні,
Кидаюся хаотично по всьому простору,
Стрілою літаю з одного кінця в інший,
Від кутка далекого до скла широко розплющених ваших очей.

Біда насувається – видушую з себе.
Вона страшна.
Вона вже під вікнами вашої хати,
Вона під стінами дому,
У якому на видному місці стоїть акваріум,
У котрому живу я.

Я хочу допомогти і попередити, врятувати вас і себе.
Я молюся і плачу.

А ви підсипаєте мені корму…
І вмикаєте світло.

07.01.14


Перклад Анни Дудки (http://www.proza.ru/avtor/sireng):

Я – красная маленькая рыбка в большом аквариуме.
Рядом со мною живут другие –
Больше, меньше, такие же, но совсем иные рыбы.

Вода насыщена энергией и информацией.
В такой далекой и мудрой Японии
Нас используют как индикатор стихии,
Ведь мы за несколько дней предупреждаем
О грядущих землетрясениях.

Я – рыба, что живет в информации.

Я чувствую опасность всем своим существом.
А она приближается неотвратимо.
Она может перерасти в катастрофу.

Неужто вы не видите, что я выпрыгиваю из води и пытаюсь кричать?
Неужто вы не слышите моих высокочастотных тревожных криков?
Неужто не видите моего беспокойства?
Неужто вы глухи и слепы?

Я бьюсь головой о стеклянные стены,
Толкаю огромных рыбин,
Стряхиваю водоросли,
Поднимаю волны,
Замираю на дне,
Кидаюсь хаотично по всему простору,
Стрелой летаю из одного конца в другой,
От угла далекого до стекла широко распахнутых ваших глаз.

Беда надвигается – выдавливаю из себя.
Она страшная.
Она уже под окнами вашего жилища,
Она под стенами дома,
В котором на видном месте стоит аквариум,
В котором живу я.

Я хочу помочь и предупредить, спасти вас и себя.
Я молюсь и плачу.

А вы подсыпаете мне корм…
И включаете свет.