Ніби прокаталася у "Машині часу".
Подивилася на себе - ту колишню, що була раніше.
Глянула в очі колишній любові. Почула його голос. Поспілкувалися тет-а-тет.
...Нічого особливого. Ноги не підкошувались. Руки не трусились.
Сказати, що було легко - це нахабно збрехати. Але нічого особливого. Нічого особливого не відбулося!
Важко відповісти чому, але тепер ми вже дуже різні. Можливо такими ж були і тоді, але будучи окутаними палкими та пристрасними почуттями, не помічали цього. Зараз, мені важко було його слухати, я уже не кажу щоб зустрічатися чи кохати!
Для мене - це близька людина. Людина, яку я поважаю, проте усе зовсім інакше! Ми зовсім інші.
Ми зовсiм iншi
© Copyright: Светлана Орлюк, 2014
Свидетельство о публикации №214011000283
Свидетельство о публикации №214011000283
Рецензии