Запах моря

;Ви коли-небудь відчували запах Моря на власному тілі?От сидиш собі перед монітором,читаєш якусь інфу,або працюєш-і враз тобі чимось запахло.Принюхуєшся до себе(до кого ж іще?)-аж,дійсно,це ти пахнеш...От тільки запах якийсь дивний..не Діором чи Шанелем,якими зазвичай бризкаєш за вушком(дурна і банальна звичка)-це запахи сірі,вже такі буденні...а той новий-він особливиий...Ти відчуваєш тілом якісь інші фіромони...і розумієш...у трохи спекотний травневий день так може пахнути тільки Море...Безглуздя..невже море пахне?-А як може не пахнути чистота,блакитність глибин,омріяність відпочинку і насолода споглядань?Це все квітесенція Моря...
І коли ти впіймала на своїм тілі цю хвилю,то вже не здатна відірватися..І зникло зображення з монітора...і сам монітор кудись зник...розчинилася в екзальтації буття кімната..Є тільки ти і запах Моря...
І ти вже в нього пірнула...
Золотощокі від сонячних променів хвилі несуть і несуть тебе кудись вглиб і ти простягаєшся у цю блаженну вихрінь.Тіло не сковують потерті джинси,модна срібляста блуза,в якій ти виглядаєш так стильно і елегантно.До дідька цю елегантність..Ти оголена...Тіло дихає...Тіло живе...Нарешті тіло і розум думають про одне-ПРО ТЕ,ЩО НІЧОГО НЕ ДУМАЮТЬ...вони в езотерико-екзотичному процесі насолоди.І нехай увесь світ стане догори...Мене закриє від незгод морський бриз,сипучий пісок,філіжанка запашної кави і отой,ще невідомий мені,чоловік,який вже годину споглядає мою ейфорію із сусіднього пагорба...
Я поринаю в глибочінь і відчуваю солодку...
...-Ей,чи ти заснула?І що це ти надумала в робочий час?Просинайся,мрійнице!...
Схоплююся...Працюю..Сон?..але який же то сон,коли на вустах засохла часточка піску і якогось трункого поцілунку...а на тілі залишається солодкавий аромат синьоокого Моря...