Глаза

 Знаєш,іноді їдеш отак на метро після роботи,стомлений,в навушниках хвиля,суголосна стану твоєї душі...ні на кого не звертаєш уваги і бац-серед натовпу різноманітних людей ти втупляєшся поглядом в Очі...бірюзово-сині...чоловічі...і ти вже не ладна ні про що інше думати,окрім цих безкраїх Очей...Ще хвилина-і ти розумієш,що ті Очі дивляться на тебе...і одразу перестає існувати і натовп..і всебіжуче метро...і всесвіт нагорі...є тільки дві пари очей-твої і його...
 Ти виходиш на своїй зупинці мало що непритомна і залишаєш Очі подорожувати далі...до іншого дому...
 Вдома...Готуєш чоловікові вечерю,вирішуєш з дітьми складні математичні задачки,прасуєш простирадла,читаєш Екзюпері,займаєшся коханням...а увесь цей час тебе не полишає порух отої синьоокості...
 На ранок сидиш на роботі перед купою незроблених справ і раптом починаєш гризти ковпачок від ручки,чого ти не робила з дитинсва...гризти і бачити ті Очі...
 І твій світ неначе перевертається крізь призму тієї синяви починаєш бачити щось невідоме,"дике а що коли б",тобі хочеться чогось,що пояснити чи назвати не в змозі...
 Починаєш бачити не дружній і заздісний колектив,помічаєш як чоловік,сьорбаючи борщ,роздивляється твої перші зморшки,бачиш як діти ховаючись запалюють сигарету під під"їздом,розумієш,що Оскар Уальд для тебе набагато цікавіша постать,ніж Шекспір,відчуваєш,що хочеш ходити в школу хореографії замість писати статті про політичних блазнів....
 І з такими думками вже вкотре засинаєш....
 Ти бачиш ті Очі чи не кожного дня...Вони тобі посміхаються,переливаються всіма відтінками синього,вони фліртують з твоїми віями,подумки цілують твої груди,кусають за сідниці,читають сум підфарбованних брів,захоплюються твоєю ходою...
 В один із таких вечорів,вони наблизилися до тебе...ти їх чомусь не помітила...слухала Депеша...щось провалилося з грудей аж до п"ят...такі сині...вони біля тебе...Звихнутися!...такі Очі....і враз зривається чийсь голос...він неначе десь близько біля очей..і так далеко...Голос:"Девушка,а Вы знаете,что у Вас самые красивые в мире глаза.Познакомимся?"
я посміхнулася...не очима-вустами...мої очі почервоніли...
 ...Я більше не іжджу на метро.На роботу і з роботи мене підвозить машиною чоловік...найкоханіша людина з розумними карими(як і в мене)усміхненими очима....