Сонце й Мiсяць

Давним-давно, у ті часи, коли планети й зорі ходили один до одного в гості, зустрілися Сонце й Місяць. Вони хоча й поспішали, та все ж зупинилися.
Дівчина-Місяць замилувалася яснолицим Сонцем. «Яка тепла й гарна зірка! - подумала.  – Як добре і спокійно поряд із нею».
Хлопець-Сонце, захоплено розглядаючи красуню, міркував: «Невже буває у Всесвіті така невинність погляду? Хіба може бути стільки ніжності?»
Усі зорі й планети затамували подих. Вони спостерігали як сяйво Місяця лагідно розчинялося в теплих променях Сонця.
Світила не відводили один від одного погляду:
- Давай завжди будемо разом, - запропонував Сонце дівчині - Місяць.
Вона у відповідь зашарілася й зітхнула:
- Це неможливо. Тоді живе на планетах загине, адже ти зігріваєш, дозволяєш рости й розвиватися, а я даю відпочити.
- Я розумію, - відповів хлопець-Сонце і замислився.
Місяць, щоб втішити коханого, ніжно обійняла його м’яким сяйвом:
- Не сумуй, мій хороший, ми знайшли один одного. Це найголовніше!
Небо, спостерігаючи за двома закоханими, сентиментально ховало заплакані очі, а зорі й планети захоплено зітхали. Адже зустрілися два світила! Зустрілися й покохали.
Сонце й Місяць добре знали, що їх вік, як і всіх зірок і планет, обмежений, що на зміну їм колись прийдуть інші світила. Саме тому вони твердо вирішили не розлучатися. Нехай і окремо, але завжди поряд, завжди разом. До кінця!
Як таке можливо, запитуєш? А ось як.
Світила довго міркували й, в кінці-кінців, вирішили обрати для себе галактику десь на краєчку Всесвіту. Там, де не надто багато мешканців. Сонце пригадало, що в минулому році літало в гості до блакитної планети. Невеличка затишна галактика тоді йому дуже сподобалася. Туди він і запропонував полетіти дівчині-Місяць, щоб залишитися назавжди. Місяць погодилася.
Золотисто-сріблястий шлейф позначав їх шлях у космосі. Не було нікого у ту мить щасливішого у всьому Всесвіті, ніж Сонце й Місяць!
Так два світила потрапили до нашої планети. Вони й зараз тут. Хоча зустрічаються рідко, але в такі хвилини обрій сяє найніжнішими барвами - кольорами любові. Це її велике почуття дарує нашій блакитній планеті життя.