1, 3 Темрюк

                Біля початку степової річечки Темрюк оселилися зі своїми сім'ями запорізькі козаки Гузь і Божко. Імена козаків засновників села Темрюк і рік оселення мені невідомі, так як і бабуся моя Мокрына, дочка козака Божка і дружина мого діда Гузя Івана Карповича, цього не знала.


                Темрюк-ріка починається недалеко від стародавнього кургану. Більш за все назва «Темрюк» походить від галльського слова temer – страх, «місце, яке вселяє жах». У тих місцях жило багато змій, вовків та величезні удави. Останнє повідомлення про удава я отримав у 1946 році, коли удава селяни знайшли в степу на південь від села Темрюк поруч з тілом мертвої жінки. На південній околиці Темрюка в горі Вісла є цирконій та інші рідкоземельні елементи.


                Темрюком козаки назвали свій хутір. В цей хутір переселилися з Карпат близькі й далекі родичі Гузя і Божка. Потім стали переселятися сюди українці-кріпаки з інших місцевостей, утікаючи від своїх поневолювачів. За двадцять років хутір перетворився на велике село. В часи царювання Катерини Другої, в село Темрюк переселялися люди з Сумської та Смоленської губерній.


                Російськомовні переселенці оселилися в нижній, за течією річки, частині села. Переселялися в Дикий Степ і німці з Німеччини – навколо Кам'яних Могил з'явилися німецькі села: Шинталь, Шинфель, Киршвальд, 9-я колонія, 12-я колонія, та інші німецькі поселення.


                Нащадки першопоселенців села Темрюк з часом переїдуть жити на ріку Кубань, побудують там місто і назвуть його Темрюком в честь свого рідного села.


                У перші роки радянського панування в Темрюці було створено дві сільради – російськомовну сільраду для жителів нижньої частини села та українськомовну сільраду для жителів верхній частині села.


                У діалекті жителів села я в дитинстві чув слова, якими користувалися ногайці, та інші народи, котрі жили у давні часи в Приазов'ї. Наприклад, провулки, по яких не їздили навіть підводи, називались словом «прафена». Ця назва має походження від єврейського слова «прахім» - квіти, й означає вона «квіткову» вулицю, бо в таких провулках могла бути лише стежка і цвіли лугові трави.


                Левадою темрючани називали заливні луки. Слово «левада» походить від арамейського слова «вада» - суха балка, та від слова «ле» - вектор; напрям руху. Левада – букв. «в сухій балці». У галлів словом «vade» позначався брід через річку, або через болотисте місце, а слово «vadi» має значення: бродяжити; байдикувати. Українське слово «вада» - яскраво виражена риса характеру. Слово «вада» закріпилося і в російській мові, котрим позначається «вода». Молоді люди вечорами бігали на леваду «для vadi» - байдикувати та проявляти кожен свою «ваду» (характер). Галльське слово «вада» було принесено з Європи на Близький Схід племенами галлів та «самар». Племена галлів були землеробами, а племена «самар» були пастухами, бо випасали овець і кіз. Галісійське слово «самар» має значення «кожух».


                Темрючани словом «бахарь» називали залицяльника та коханця. Це псевдо українське слово походить від єврейського слова «бахур», що має значення «товариш», «приятель». Українське слово «гай» у єврейській мові означає «яр, ущелина». Псевдо українське слово «ганок» має походження від єврейського слова «ган» - сад. Але галісійське слово «ган» має негативне визначення, тому й існують українські слова: «ганьба», «погань» і «це ган», тобто «циган». Але ці слова мають протиріччя із псевдо українським словом «ганок».


                У другій половині першого тисячоліття Північне Приазов'є було територією хазарського каганату. Коган (іврит) - цар. Російське слово «цар» має походження від єврейського слова «сар», котрим позначається «міністр», але не «правитель держави». У хозарському каганаті іудаїзм був державною релігією.


                Місто Танаїс, котре знаходиться недалеко від гирла ріки Дон, було священним містом євреїв і духовною столицею хазарських каганатів. Назву свою Танаїс отримав від назви священиків іудаїзму, які називаються словом «танаї». У ті далекі часи Азовське море називалося морем Сурозьким. Ця назва має походження від індо-арамейського слова «сурья» - закон. На березі цього моря, в місті Танаїс, священики іудаїзму створювали закони, за якими жили громадяни хазарського каганату, тому море було названо Сурозьким.


                Після того, як київські князі розгромили хозарський каганат, євреї були змушені тікати з Танаїсу, тому море Сурозьке отримало іншу назву – море Азовське. Азов (іврит) – покинь; тікай! На території Хазарського каганату, звільненого від єврейського панування, було утворено Переяславське князівство, яке простягалося від південних кордонів князівства Київського і до міста Дербента на Каспійському морі.


                Жителі Темрюка і довколишніх українських поселень корито називали не українським словом «ночви», а індоєвропейським словом «ваганы». Слово «вагана», має одночасне значення «вмістилище» та «носій» або ж - «контейнер». Принесено воно було в Приазов'є германськими племенами з Індії. Слово «вагон» має таку саму історію походження.

 
                Відро темрючани називають словом «цэбэрка». Я не знаю, чому відро називалося саме так. Адже інформація галльского визначника «це бэрка» - букв. «це люлька»; «колиска».


                Досить помітний слід у діалектах приазовського населення залишили іудеї, скіфи, греки та інші народності.


                Через село Темрюк проходив Чумацький Шлях, котрий пролягав від міста Бердянськ до міста Краматорськ. Краматорськ - «Крам на Торі» - оптовий ринок на річці Торець. На східній стороні верхньої частини села Темрюк було болото, яке треба було чумакам об'їжджати, тому перші поселенці села болото осушили, забивши джерела чорною вовною. Влітку 1964 року я був свідком того, як декілька місцевих чоловіків, зацікавлених у встановленні істинності переказів, знайшли ці джерела і чорну вовну.