Твої чудові ясні очі буду до смерті пам'ятать.
У них палають зорі ночі,
Які не можуть не палать.
Твоя любов мене так гріє,
Що в лютий холод я в теплі.
Твоя молитва зберігає
Мене від лютої журби.
Я добре знаю, що життя,
Те, що подарено тобою,
Мені ти мріяла створить
Таким яскравим як ті зорі.
Але в житті не так все просто
Щоб побажав і все збулося.
До того йде людина в простір
Та здобуває, щоб жилось.
Жилось і весело, і гідно,
Щоб менше було гірких сліз,
Щоб матір на могилі доньки
Душа воліла "Забери!"
Щоб долею не було дано
Нам, матерям, дітей втрачать.
То не життя, коли з журбою
До смерті нам прийшлось ладнать.
Зі всім змиритись можна в світі,
Але не з тим, що в грудях біль.
Нестерпна біль дитини долі,
Не довелось якої жить!
Мати
© Copyright: Катерина Опольская, 2014
Свидетельство о публикации №214011800296
Свидетельство о публикации №214011800296
Рецензии