Ангел на украинском языке

Вона була Ангелом майже вічність.
А дівчинкою  всього лише три роки, тому що її крихітні квапливі ніжки швидко побігли за синім м'ячем  під колеса автомобіля назустріч смерті. І Ангел знову опинилася на небі.

***
М'які білі хмари, яскрава блакить неба і вічна прекрасна музика...
- Чому ж тепер цьому не радіє моя душа?- Ангел склала за спиною величезні білі крила.
- Хочеш знову на землю? - Рідний голос ніжно накрив її маленьке тендітне тіло.
- Не хочу «вмирати» так швидко... - Тихе зітхання і перли замість сліз.
- Але ж це був твій вибір. Це ж ти мріяла побути в тілі цієї крихітки і грати з синім м'ячем. Дивно, що ти досі її пам'ятаєш?
- Я не можу її розлюбити, от і все...
- Любити тіло людини? А вічна любов до мене?!- Грім заглушив ЙОГО слова, а блискавка потьмяніла від ЙОГО обурення. - Забирайся геть на землю тим, чим ти не можеш перебувати тут...

***
Дощ збудив її дуже швидко. Ангел лежала на мокрій землі і тремтіла від холоду. Біле вбрання було забризкане брудом, а білі легкі крила стали такими важкими, що вона ледве  утримувала їх на тендітних плечах. Крізь стіну дощу, вдалечині вона побачила світло в домівках людей і рушила на світло.
А йти тепер було дуже важко. Вогкі крила тягнули донизу її плечі, ноги тремтіли і підкошувалися від цієї тяжкості. Голова нахилялася все нижче і нижче, щоб уберегти очі від гострих і холодних крапель дощу. Одяг став схожий на лахміття. Ангел підійшла до дверей першого будинку, що зустрівся у неї на шляху, і постукала у вікно.
- Ми не подаємо милостиню, стара, - сказала молода жінка крізь вікно. Через два квартали знаходиться богадільня. Там знайдеться для тебе місце.
- Стара? - Серце майже вислизнуло з грудей Ангела, - Я стара? - Але її глухий і шамкаючий голос злився з шумом дощу. Жінка нічого не відповіла, а лише опустила штору на вікні. - А ким я можу ще бути? -  згорнувшияь ще більше під вагою крил, Ангел пошкандибала у свій земний будинок...

***
Минуло кілька років. Ангел жила в богадільні. Свої крила вона ховала під стару  сукню, і вони всім  нагадували  горб. Літати вона вже не могла, дивитися на небо - теж. Зате щоранку на старій площі мешканці міста бачили похмуру горбату бабу, яка з неймовірною любов'ю і ніжністю годувала голубів, і, чи то розмовляла з ними, чи то воркувала...
Ось і сьогодні, як зазвичай, Ангел шкандибала по вулиці, притиснута до землі своїми крилами - горбом. Раптом вона почула дитячий сміх і тупіт маленьких ніжок. Маленька дівчинка підкидала вгору великого синього м'яча. А той летів у небо, потім падав униз на землю, відскакував  і знову злітав вгору. Мала бігла за ним і голосно сміялася. А назустріч їй вже мчала машина...
Ангел зупинилася. Це здалося  їй до болю знайомим і від цього моторошним. Серце знову готове було вислизнути у неї з  грудей, душа затремтіла і заплакала, а з тьмяних очей старої раптом...покотилися перли. Крила стрепенулися за спиною, розірвли старий одяг, підняли Ангела в повітря і... вона вихопила дитину прямо з - під колес автомобіля...
***
М'які білі хмари, яскрава блакить неба і вічна прекрасна музика...
- Ангел, - м'який голос накрив її тіло, - тобі знову пора на землю...