Невидима рука

Таня прокинулася о восьмій годині і з жахом зрозуміла, що вже запізнилась на вранішню маршрутку до міста. Дівчина жила у селі Радісне в маленькому приватному будинку, але працювала у місті в затишній кав’ярні офіціанткою. Таня почала з поспіхом одягатися і приводити себе в порядок. Вони носилася по будинку на шаленій швидкості: з кімнати у ванну, на кухню, потім знову в кімнату. Вона одягла перше, що випало з шафи і вибігла з дому, ковтаючи на ходу обпікаючу каву. На вулиці було сиро, мокро і холодно. Була пізня осінь і вітер пронизував до кісток, він пробирався крізь курточку, светр і торкався своїми льодяними руками теплого тіла. Дівчина задрижала від холоду і ще більше окуталася шарфом, сховавши в нього свій ніс. Вона вибігла на зупинку, де намагалася спіймати якусь попутку. Але жоден з водіїв, навіть, не звертав уваги на розхристану, замерзлу дівчину, яка всім своїм виглядом показувала, що поспішає. Більш того, один «розумник», видно теж поспішав, на швидкості втрапив в калюжу, яка з ніг до голови облила дівчину.
- Що за день?! – з розпачем вигукнула дівчина. – Цього мені ще бракувало.
Вона витягнула з сумки мокрі серветки, сподіваючись покращити свій вигляд. На щастя, саме в той момент під’їхала маршрутка. Дівчина всілася в тепле сидіння і більш-менш привела себе в порядок. Як тільки Таня трохи заспокоїлась і розслабилась, пролунав дзвінок на мобільний.
- Ти де ходиш? – кричав в слухавку начальник , - Відвідувачі чекають, а обслужити немає кому.
- Вибачте, будь ласка. Я скоро буду. Я проспала і пропустила першу маршрутку. Вже їду. – виправдовувалась дівчина.
- Давай, рухайся. Щоб через п’ять хвилин була на місці.
- Добре-добре.
Дівчина забігла в кав’ярню і одразу ж кинулася обслуговувати відвідувачів, яких набралось досить багато, бо погода надворі так і підштовхувала кожного зайти, щоб випити гарячої кави і відігрітись у теплому приємному приміщенні. Після декількох насичених і рухливих годин відвідувачів стало менше, всі розійшлися кожен на свою роботу і Таня мала можливість трохи передихнути. Вона зробила собі ромашковий чай і ввімкнула маленький телевізор, який стояв за стійкою. Нічого цікавого не показували, і дівчина зупинилась на каналі, по якому транслювали новини. Таня не надавала великого значення тому, про що говорилось. Вона думала про щось своє. Але раптом, її відволік від думок репортаж з місця автокатастрофи. Репортер повідомляв: «Сьогодні маршрутка, яка прямувала з с. Радісне в місто зіткнулася з легковим авто марки «Mazda», водій якого заснув за кермом і виїхав на зустрічну полосу. Водій автомобіля знаходиться в лікарні у важкому стані. Серед пасажирів маршрутки є постраждалі, але їхній стан задовільний. Водій маршрутки отримав пошкодження грудної клітки, але стан його теж задовільний.» Таня була шокована, і в її пам’яті почали з’являтися фрагменти її ранкової поїздки. Вона бачила, що на дорозі щось трапилось, але розмовляючи з начальником дівчина не надала значення тому, що відбувається. Вона сиділа втупившись в екран телевізора і, навіть, не почула, що до неї підійшов напарник, який вже декілька хвилин гукав її. Він штовхнув Таню в плече.
- Що трапилось? Я тебе кличу, а ти не чуєш.
- Я могла бути там. – вказала дівчина пальцем на екран.
Тепер запізнюючись кудись, дівчина ніколи не злилась на весь світ. Вона знала, що є хтось, хто оберігає її на кожному кроці.