Давай прогуляємось осіннім містом. Набридли самотні вечори
між горами твердих обкладинок, в яких міститься вся мудрість людства. Мені вже вистачило її по самі вінця. Хочу тримати твою руку, дивитись в твої бездонні очі, заливатися сміхом від твоїх жартів і поринати в твої думки. Давай ця осінь буде тільки нашою. Ти будеш гріти мої змерзлі руки, кутати в свої обійми, поїти гарячим чаєм і заспокоювати тихим шепотом на вушко. Одні навушники на двох, тепло, ніжність і весь Всесвіт в наших руках. Мені хронічно не вистачає романтики і катастрофічно не вистачає тебе. Приходь хоча б у снах. Я буду ловити твій погляд і носити з собою у найпотаємнішому куточку своєї душі. Зігрій мене, поки я не стала Сніговою королевою.
Зiгрiй мене
© Copyright: Роксолана Мартищук, 2014
Свидетельство о публикации №214012402469
Свидетельство о публикации №214012402469
Рецензии