Вiримо...

Плачуть сини і доньки твої, ненько Україно! Серце розривається від жалю і болю за твій вкотре пригноблений народ. Хочеться прокинутися і зрозуміти, що це просто жахливий сон. Але, на жаль, це реальність. Після двох десятків років незалежності України вперше нашу землю окупувала купка бандитів на чолі з головним зеком країни. Вперше за декілька десятків років землі нашої столиці переживають таку всеукраїнську катастрофу. Вперше наше покоління побачило на власні очі, що таке війна, війна, яку затіяв "гарант-шапкокрад". Вже не лунають пісні, вже не танцюють люди і не радіють діти. В кожному домі ввімкнені прямі трансляції з поля бою, в кожному домі лунають канонади вибухів, пострілів, гуркіт щитів. В кожному серці б'ється страх за наших героїв, страх за синів, чоловіків, внуків, страх за Україну. І вже ніщо не спинить хоробрості нашого духу, прагнення жити на вільній, Богом даній землі. Не допоможуть окупантові ні "Беркут", ні "драконячі закони", ні захланні прибічники. Ніколи він вже не зможе відмитися від крові! Він забув, що українська нація незламна, що в нашому тілі тече кров славних героїв минулого. Вірю, що скоро наша країна стане вільна, сильна і могутня. І запанує справедливість, чесність, мир в нашій державі. Слава Україні!