ТУГА. Валентина Лысич. Перевод с укр. В. Михайлов2

Зломались стоптані в росі
росточки чистого кохання.
Померк весь світ. Стих гімн красі,
і душу полонить страждання.

Від серця зойк не відступа.
Як хочеться зітхнути легко!
А світ померк... Журба тупа
до цих пір поряд, недалеко.

В стражданні ночі мої й дні.
Із біллю плачу і сміюся.
В душі лиш спогади одні,
і з ними я весь час борюся.

Даремно все! Бо проростає
минулого коріння  знов.
І плаче серце і страждає,
й не терпить розума промов!


Перевод с укр. Владимира Михайлова2


Лежат затоптаны в росе
Ростки любви и обожанья.
Померк весь мир. Стих гимн красе.
Душа заложница страданья.
Стон из груди. Какая боль!
Вздохнуть желаю облегчённо.
Но меркнет свет, тревожа кровь,
И выглядит всё обречённо.

В страданьях ночи, как и дни.
И с болью плачу и смеюсь я.
Воспоминания одни,
А с ними, с горечью борюсь я.

Напрасно всё, ведь прорастают
Былых невзгод коренья вновь,
А сердце бедное рыдает -
Не внемлет разуму любовь.