Казкар та Фея

        На військовій раді біля болота був присутній іще один слухач. Вірніше – слухачка. Це була добра Фея, що випадково проходила мимо. Довідавшись про підступні заміри Зіки, Фея зрозуміла, що без її допомоги нашим друзям чаклунку не перемогти.

      «Марійка ще маленька, — подумала Фея, — а гномам здолати лиходійку навряд чи вдасться». А тому що Фея квапилась у своїх справах, то пішла вона по допомогу до старого казкаря, що жив неподалік.

      Прийшла Фея до казкаря, а він їй завжди радий, жде-дожидає. Розповіла Фея про задуми Зіки і попросила написати гарну казку, щоб злій чаклунці в ній не було місця. А щоб її написати, ой, як багато всього треба, тому в казкаря біля вікна стоїть скринька з чарівними речами. Там є палітра з казковими фарбами, чарівна флейта з чарівними звуками та флакончик із усілякими пахощами.

      Зазирнув казкар до скриньки й виявив велику пропажу. Скринька була порожня, а на дні лежав забутий грабіжником сушений кажан.

      — Навіть сюди добралася рука чаклунки! — обурився казкар. — От так Зіка! Доведеться з нею поборотись. А казку я обов’язково напишу, — пообіцяв він Феї на прощання. — Просто зараз до лісу по казку піду. Може, і моя пропажа там відшукається.



      Далі буде:http://www.proza.ru/2014/01/26/498