Викриття Якалки

      Коло пенька біля болота залишилися тільки чаклунка Зіка та цариця Якалка. Всі їхні піддані розбіглися хто куди.

      Користуючись відсутністю ос, гноми встигли зазирнути до свого будинку і забрати звідти заховані Буквар і чарівну паличку.
      Тепер усе було готове до бою з лиходійками.

      Але сталося непередбачене. Зіка злякалась. Якалка закликала її до рішучих дій, але чаклунка мовчки дивилася на казкаря, Марійку і гномиків, що підходили.

      Налякана Зіка навіть відсунулася, дивлячись, як гноми дістають із-під трону речі, викрадені в казкаря.

      І ось, коли палітру з фарбами, чарівну флейту і флакончик із пахощами віддали казкареві, старший гном раптом виявив під троном зв’язану по руках і ногах літеру «Я». Вона, як дві краплі води, була схожа на Якалку.

      — А ти як тут опинилася? — здивовано запитали маленькі чоловічки, звільняючи бранку.

      — Я втекла з Букваря, — зізналася літера. – Я хотіла поцарювати.

      — Ну й що, задоволена? — поцікавився Казкар.

      — Не знаю, — відповіла літера. — Ця бандитка зв’язала мене, сховала й захопила мій трон.

      — Він такий же твій, як і мій, — відповіла Якалка.

      Чаклунка прислухалася до незрозумілого лементу.

      — Якалка — чужа! — крикнув старший гном, розв’язуючи останню мотузку. — Подивіться, ось вона, наша «Я». Її зв’язали й заховали.

      Від подиву Зіка витріщила очі.

      — Та хто ж ти така? — запитала вона, зіштовхуючи Якалку з пенька. — Ти чого залізла на мій трон?

      Роз’яснив усе поважний пугач, що прилетів іздалеку. Одягнувши окуляри на свої величезні круглі очі, він дістав із теки папір.

      Розгорнувши його, пугач показав усім велику круглу печатку під фотографією літери «Я». Потім гучним голосом прочитав:
— Усім, усім, усім. Розшукується літера «Я», що втекла з Букваря, який друкувався в друкарні. Здатна на негарні вчинки. Просимо повернути її до друкарні.



      Далі буде:http://www.proza.ru/2014/01/26/549