Ледь помiтно

Ось любові пробудився пролісок –
Ріже цедру криги пелюстком.
І зима вже не лікує пролежні,
І не лиже шерхлим язиком.

Збуджують тепла незримі подихи,
Невловимі запахи весни,
Що у січень ледь помітним порухом
Двері відчинила. Тільки ми,

Граючись, цілуємо ту відстань,
Що постійно розлучає нас…
Дивиться кохання крізь куліси,
У шампанське мочить ананас

І усмішку стримати не може,
Бо весна розлуку переможе.

28.01.14


Переклад Анни Дудки (http://www.proza.ru/avtor/sireng):

       Едва уловимо

Вот любви проклюнулся подснежник –
Режет цедру наста лепестком.
И зима зализывает нежно
Пролежни шершавым языком.

Пробуждает вешний вздох незримый,
Вдруг как будто запахи весны,
Что в январь едва, чуть уловимо
Приоткрыла дверь в апреля сны.

Мы с тобой играем в расстоянья,
А они ведь разлучают нас…
И любовь как жертва на закланье,
Смотрит за кулисами на нас.

И улыбку удержать не в силах,
Ведь весна разлуку пересилит.