Просто кохати

Часом нам не вистачає усмішок,лагідних слів,ніжності любові і простої такої підтримки,розуміння в його очах...просто знати,що ти комусь потрібний,що хтось чекає твого дзвінка,зустрічі з тобою,що хтось тане від однієї думки що торкнеться твоїх губ ніжно поцілує...адже нам так важливо знати,що ми не одні,що хтось не ляже спати доти,доки ти не побажаєш солодких снів,що хтось мліє від ноток твого солодкого голосу...того,для кого ти не будеш ідеальним,але він навчиться тебе любити незважаючи на всі але,заплющить очі на твою егоцентричність та постійні істерики..того хто просто буде поруч,просто триматиме за руку в хвилини відчаю,болю..кожен шукає того,перед ким може бути справжнім,не ховатись за різними масками,грати ролі...того,кому хочеться віддати всю ніжність,кожну частинку душі..того,хто даруватиме не золоті гори,а кожен подих,всі удари його серця будуть присвячені тобі...кожен хоче знайти таке щастя-бути з людиною яка дарована тобі небесами...кожному з нас доля дарує цей шанс,але ми це розуміємо занадто пізно,тоді коли вторачаєм цей подарок долі...роьимо одне одному боляче,розчаровуємось і втрачаємо...а повертати не хочемо,ми ж горді...подумаєш,буде набагато кращий...але у кожному наступному ми шукаємо його відображення,його манеру говорити..але з кожним холодним поцілунком ми розчаровуємось...знову тривають безуспішні пошуки "його"...і так все життя..зараз,напевне,для багатьох мої слова здаватимуться дурницями,але хіба так важко забути весь біль,обман-пересилити себе і зробити перший крок...просто обійняти її...просто знову почути стукіт її серця,відчути солону сльозу радості на щоці...цілувати до болю рідні солодкі губи...просто потонути одне в одному,стати одним цілим...просто стати собою...просто відчути,що значить любити і бути комусь по-справжньому потрібним..