Вона. Глава перша

Коли я був іще маленьким синьооким хлопчиком, я дуже любив спостерігати за тим, як матір готувала. Вечерю, приходячи з роботи. Сніданок - коли поспішала туди. Обід доводилося готувати саморуч. Я уявляв себе всесвітньо відомим шеф-кухарем, що створював справжні кулінарні шедеври.
До двадцяти років я навчився готувати багато різноманітних страв і часто готував для неї, хоча вона ніколи не любила те, як я готую. Усім дівчатам, що були до неї дуже подобалося, та я не засмучувався. Бо вона любила не те, що я робив для неї, а мене самого.
Я пам'ятаю наше знайомство... Брудна маленька квартирка мого колишнього хлопця. Так, у мене були навіть чоловіки. Взагалі, до неї я був рідкісною повією.
Тоді ми багато випили і його відрубило. Я ж вийшов у під'їзд. Мене знудило. Далі я впав на підлогу й почав плакати. Крізь сльози й схлипи я зміг розрізнити силует, що спускався із верхнього поверху сходами.
Коли я розплющив очі й нарешті трохи заспокоївся, я сидів на підлозі, а поруч, тулячись до мене, сиділа вона.
Вона була вбрана у легеньку майку, крізь яку виднілися пипки, потерті джинсові шорти й домашні капці із пухнастими зайченятами, на які мене тої ж миті знову знудило.
Вона посміхнулася:
- Е, та тобі зовсім фігово, чувак. Може зайдеш до мене?
Я був спантеличений такою реакцією. Її великі карі очі уважно і відкрито слідкували за моїми емоціями. Витерши рота рукавом і відкинувшись назад я відповів:
- Якщо пригостиш цигаркою - я твій хоч назавжди.
Її очі ще більше оживилися і, припинивши вивчати, уважно втупилися в мене. Усмішка зійшла з обличчя і воно враз стало дуже серйозним.
- Справді? А якщо я захочу тебе навічно? Я віддам тобі усі цигарки, що маю, навіть батькові! Ти зайдеш?!
Цього разу посміхнувся я. Того дня ми навіть не здогадувалися, що ті цигарки зведуть нас разом. Я погодився і ми пішли до неї.
Далі було жорстке й пристрасне порно. А потім довгі та міцні обійми. Так ми познайомилися і з того моменту я забув про всіх та усе.
Колишній помер тої ж ночі, навіть не протверезівши, і ми ніколи про нього не згадували.
Варто сказати, що вона причарувала мене з першого ж погляду. Її тіло було неймовірно струнким. При зрості 168 см вона важила усього-лишень 42 кілограма. У неї були дуже виразні вилиці. Мерехтливі карі очі й пухкі рожеві вуста. Стрижена "під хлопчика" вона все-одно виглядала дуже жіночною.
У неї було квітчате платтячко.
Коли ми подорожували автостопом до Криму, вона розірвала його і дуже засмутилася. Ми поховали те платтячко і з того часу вона більше ніколи не носила жіночого одягу.
Залишилися лише фотографії.
Вона, взагалі, дуже любила фотографувати. Себе, мене, нас... Згодом і наших дітей.
Наше життя.
Пізніше цими фотографіями були обклеїні усі стіни моєї палати. Але я вже не пам'ятав, хто був на них зображений...