А що закiнчиться в полишенiм свiтi?

А що закінчиться в полишенім світі?
Ізнов розцвітатимуть квіти, і діти
Ганятимуть луками бабок, джмелів,
І небо нахилиться сяйвом вогнів,
Згорятимуть зорі яскраво нестримно,
І річка мереживну хвилю нестиме
По теплих туманах,
                під плюскіти  плинні.
І вечір жовтавим згасатиме димом,
Що сонце просвітить, мов видиво дивне,
І все незбагненне, незнане тобі
Все рівно
                заб’ється під сонцем тоді,
Як новонароджений плачем. Все рівно
Знов ранок займеться, і вітер здійметься,
Крізь хмари прорветься блакить далиною,
І все це вже буде частково тобою,
Бо серце – це всесвіт, що повен любов’ю,
І доки цей світ не пізнає спокою,
Допоки на зорі хтось буде дивитись,
Воно буде жити і пристрасно битись,
І світ цей низатиме струменем світла,
Шумітиме хвилею,
                вітром привітним...
А що ж закінчиться?
                Мо’ крапелька болю
Метеликом синім
                розтане над полем.