Арабески з приводу шевченка. 3

К Н И Ж К О В І   З Н А К И (ЕХ-LIBRIS). Здавна власники книжок намагались якось визначити їх приналежність до себе – власника. У ХХ сторіччі вони стали поширеним явищем. Художники-графіки їх різали на гумі чи малювали на папері, а потім тиражирували типографським способом. Книжковий знак завжди є оригінальним витвором і належить до малої графіки як і поштові марки. В цей час ці знаки мають майже самостійне значення і їх колекціонують. Один такий знак подарував мені шевченкознавець АРТЕМЕНКО Є.Г.Фото 3
Цікава людина! Про Шевченко з ним можна розмовляти сутками. Серед колекціонерів він – щаслива людина, бо йому випало щастя купити перше видання «Кобзаря» 1840 року. З того часу Євген Григорович «захворів» Шевченком і свою культурну діяльність продовжує і досі.
Другим збирачем у галузі літератури – Божко В.А. і його тема – Єсенін. Як наслідок багаторічного збирання і тематичних пошуків їм написана книжка «Есенин в Харькове».
Обох збирачів об’єднує те, що вони без фахової освіти, самотужки досягли вершин у літературознавстві, обидва займаються громадсько-просвітницькою роботою; влаштовують тематичні виставки; виступають з лекціями.
В И Д А Н Н Я. Шевченко, як видатного українського поета охоче видають і книжки не залежуються на полицях. Вважаю, що ліпшим виданням Шевченка було здійснено у сталінські часи. Може це тому, що Сталін як ніхто з диктаторів знав і цінував літературу і взагалі мистецтво.
У 1939 році було розпочато повне видання творів Шевченка, яке було перервано війною і закінчилося у 1964 році. Але з політичних мотивів треба було применшити досягнення Сталінського часу і у короткий термін 1963-1964 р.р. поспіхом було здійснене друге повне видання. Перше видання вважається найбільш престижним і тепер раритетним і осіло тільки у великих бібліотеках.
У сталінські часи, у 1939 році було здійснено ювілейне видання «Кобзаря» до 125 річчя з дна народження Тараса Григоровича. У видавництві приймали участь Академія наук УРСР, інститут української літератури ім.. Т.Г.Шевченко з ілюстраціями Їжакевича накладом 20000 примірників. У складі редколегії були такі уславлені науковці-поети: П.Тичина, М.Рильський, Ф.Редько. Все тут відповідало мистецтву книги: формат, кольор паперу, шрифт.
Видавались «Кобзарі» і пізніше, наприклад у мене є видання 1983 року. Все тут привабливо: тиснення, золотий орнамент, наявність малюнків і теж великий наклад – 20000 примірників, як це часто було в СРСР. Та все ж душа не лежить до цього видання. Поезіям тут тісно, мало повітря і шрифт не дуже привабливий. В разі необхідності я з задоволенням звертаюсь до «Кобзаря» 1939 року.