Йде людина

Не має значення хто це -чи він,чи вона.Просто іде людина по вулиці...Головне те що вона думає:"Я нікому не потрібна.Ось цим перехожим не має до мене діла.Нікому не цікаво як я живу.Не про навколишнє мова,а про те що всередині...Навколо тільки й хочуть образити тебе,обдурити...Всі хочуть вижити,та й так, аби не погано при цьому жилось...Як усе це набридло...Ніхто не скаже доброго слова.Про високі почуття любові чи дружби навіть нічого говорити.."
Іде ця людина поруч зі мною,чи тобою.А може це-я?Ти?
Іде людина,втомлена від щоденної байдужості.
Нам відома ця біль.Ми ховаєм її подалі від свого серця і чужого ока. "Нехай думають,що у мене усе добре..Нехай я думаю,що умене усе добре.Як і у всіх."
Граємось у піжмурки,з власною совістю.Боїмось визнати не стільки  черствість чужої душі,скільки-власної.
Будь-який прояв людяності ,любові спрймають за юродивість.Тоді сахаємось себе,як людини наділенною високими почуттями і розумом.
Разом з власним добром ховаєм в собі власне зло...І страждаєм від цього.

Протягне мені руку допомоги.Не обділи мене своїм добрим словом..Себе...
Іде людина:по вулиці;по місту;по світу;по житті.Нікому  не має до неї діла...
За нею іде її Ангел Охоронець.
На Афоні за неї і усіх нас моляться монахи.
Мати Божа вимолює у Господа нам помилування гріхів.
Наш святий  молить за нас Бога.
Іде людина...а її навколо Бог....