Валентинка коханiй

   
Потребую твоєї ласки,
Ніжних доторків до волосся,
Слів шовкових, купання разом –
Шлейфи спогадів гріють досі.

Відчуваю майже тактильно
Забуття у твоїх обіймах…

Хай розквітне твоє натхнення
У бажанні моєї сили.
Щоби син обіймав за шию
І сміявся. Допоки вічність
Не зіграє на скрипці смутку
Невагомо-холодну вірність
Забуттю і зниканню.

Марно
Покладатися на випадок.

Я втечу із полону ночі
Ніби сонячний теплий зайчик
І зігрію маленьку мрію
Що живе у твоєму лоні,
Обійнявши любов’ю душу
І бажання святі бездонні.

14.02.14


Переклад Анни Дудки (http://www.proza.ru/avtor/sireng):

Мне не хватает твоей ласки,
Касанья нежного волос,
Шелковых слов, купанья сказки -
Воспоминаний шлейфом грёз.

Почти тактильно ощущаю
В твоих объятиях забвение.

Твое пусть вспыхнет вдохновение
И даст мне силы для желаний.
Чтоб сын, за шею обнимая,
Смеялся звонко. Пока вечность
На скрипке грусти не сыграет
Холодно-призрачную верность
Забвению, всё смерть источит.

Смешно
на случай полагаться.

Я убегу из плена ночи,
Как солнечный лучистый зайчик
Мечту согрею в колыбели,
Что поселилась в твоем лоне,
В мою любовь ты вновь поверишь -
Она тебя от бед засл`онит.