Шон Маклех. Зеленый плащ

С украинского http://www.proza.ru/2014/02/09/2375

«Плащ, что я видел на нём, прекрасен,
словно туман первых дней мая…»
(Скела «Разрушение дома Да Дерга»)

Когда я устаю,
Когда не пишутся стихи,
Когда даже Месяц
Не заходит в гости
И не слушает мои бесконечные размышления
О прошлом и вечности,
Об огнях людей и тишине леса,
Когда даже кот не хочет мурлыкать
И поведать мне ещё раз,
Что жизнь – это чудо из чудес
И источник радости,
Когда вечер кажется
Не морем покоя,
А пустотой черноты,
Тогда
Я укрываюсь не тёплым пледом,
Даже не потрёпанным килтом,
А зелёным плащом –
Зелёным, как мой остров,
Зелёным, как листья клёнов,
Зелёным, как трава на холме Слайна.
Зелёным, как августовское море,
Когда падают на него вечерние лучи
Утомлённого светила северного дня.
Мне повезло:
Есть у меня дар Неба бесценный –
Печаль одиночества.

***

Зелений плащ

            «Плащ, що я бачив на ньому, прекрасний,
             наче туман перших днів травня…»
                (Скела «Руйнування дому Да Дерга»)

Коли я втомлений,
Коли не пишуться вірші,
Коли навіть Місяць
Не заходить в гості
І не слухає мої довгі роздуми
Про минувщину і вічність,
Про вогні людей і тишу лісу,
Коли навіть кіт не хоче муркотіти
І розказати мені ще раз,
Що життя, зрештою, диво з див
І джерело радості,
Коли вечір здається
Не морем спокою,
А пусткою чорноти.
Тоді
Накриваюсь я не теплим пледом,
Навіть не потріпаним кілтом,
А зеленим плащем –
Зеленим, як мій острів,
Зеленим, як листя кленів,
Зеленим, як трава на пагорбі Слайне.
Зеленим, як серпневе море,
Коли падають на нього вечірні промені
Втомленого світила північного дня.
Мені пощастило:
Є в мене дар Неба безцінний –
Журба самотності.