Обрывки жизни и мыслей

Ви бачили,як вітер колише траву? Якщо вона висока,то це наче море. Вітер перебирає своїми руками по ній, ніжно погладжуючи. І знову біжить від одного краю до другого, тішачись наче мала дитина....А ти стоїш ,на краю цього моря і боїшся увійти, аби не злякати грайливого вітру і не порушити красу. Стоїш і дихаєш і тобі цього досить...
А коло трава маленька? Вітер перебирає її пальцями. Маленькі стебла відбивають світло і мерехтять . А вітер усе куйовдить той чубчик трави.Цікаво,чи її набридає вітер? Чи їй боляче, коли я йду по ній ногами? Вона сильна-переживе зимовий холод, не боїться бруду та радіє теплу сонця...І так роками..століттями.

Я тоже люблю ветер. Ветер это жизнь. Тёплый ветер,словно предвестник весны, заставляет верить в хорошие перемены. Даже,если знаешь что этого не будет...веришь. Когда жизнь ,резкими порывами,сыпет тебе в лицо пыль и вокруг ломаются ветки привычного порядка- удивляешься низеньким травинкам. Вокруг буря событий и эмоций, холод человеческих душ, грязь слов и мыслей, а травинки прижались к земле и  просто ждут..Ждут этому конца. Потом поднимут к небу свои стебли, продолжат жизнь.

Часто вижу иконы, к которым никто не молится. На календарях,в кабинетах...Это не значит,что их не надо там. К ним надо молится или крестится.

На тебе дивиться Господь-"Приидите ко мне..",чи Матір Божа чекає твого покаяння. Сліз покути в своїх гріхах, чи хоч однієї скупої сльози.
Ти крадькома кидаєш свій погляд на образ...і соромишся перехреститись...бо навколо люди. Навколо ходить прах:"аще бо осьмедесят лет".А тобі "незручно якось"перехрестись до Вічного.....Я молюсь:"Господи помилуй мя грешную". Молюсь мовчки. Бо я ....Виправдання, для себе самої знайду. А перед Богом ,як виправдаюсь?

Я изменила цель знакомства, на сайте знакомств и стала не интересной. Если бы я лгала или кокетничала-была бы желанной. Сделай фотку полу-обнажённой и можно не готовить дома . Рестораны,кафе квартиры,на одну ночь. И за чужой счёт.

Я розплачусь дуже дешево-своїм тілом. Про загублену душу нічого й говорити. Адже це Моя душа. Що їм до неї.

Мне нравятся корейские фильмы. Ясно, что не ужасы и "не та"любовь. Просто фильмы о семье и обыденных отношениях между людьми. Есть в этих фильма какая-то доброта. То чего не хватает.

Мені подобається працьовитісь корейців та повага до сім"ї. Дивує-як вони можуть стільси їсти. І не поправлятись? Вони люблять відпочивати на природі. Щотижння. А не поїхати "на шашлики" і забути ,коли і як опинився вдома. Але вони дуже багато роблять пластичних операцій-стараючись бути схожими на європейців. Нащо?
Та я нормальна українська жінка,яка піде на роботу,яку не дуже любить. Але ходить ,бо там є діти. Дітей неможна не любити. Кто виросте з людинки ,яку не люблять.
Приду с работы. Напишу кому-то что-то. Не получается ненавидеть людей. Даже если больно. Они дети Господа.