Про100 Мiсто

Це просто Місто, нарешті вільне від гидоти. Сьогодні воно гіркаво-солодко дихає. Довкола багато людей, схожих на середньовічних лицарів. Барикади все ще стоять. Бруківка до ладу складена. Люди приязні, але сумні. Їх побратимів убили і все ще хоронять. Горять лампадки, лежать купи квітів біля фото у траурних рамцях. Вони були різні, але в основному молоді, навіть ті, яким було далеко за п'ятдесят. Не кажіть про них, що були героями. Вони просто робили свою роботу, визволяли Країну від потвор, песиголовців, упирів. Вони перемогли і стали Синами Світла.

Ми ніколи не взнаємо достеменно на яких колісницях вони полетіли у Світ Перепочинку. В яких нині садах їх нові душі-тіла, в яких озера вони пливуть, під якими смоківницями вони медитують. Ми їх оплакуємо і звільняємо серця для краси, для любові, для світла, яким у снах будемо з ними говорити.

Сьогодні в Місті можна на решті дихати. Вільно. Вперше за довгих чотири роки...