Веснянка...
Зустрілася з морозним зимним Лютим...
Вона намріяла принести йому...щастя,
Та він у кригу з недовіри був закутий...
Він заморозив своє Серце у сніжинку,
Та норов мав такий суровий і колючий...
Що ВЕсна дивна натикалася на холод,
Та відчувала відчай суму лиш болючий...
Але ж Душа Її так повнилась Коханням,
І так чуттєво тріпотів від тіла...вогник...
Що Лютий танув час за часом непомітно,
Та лід у Серці від Любові просто зник...
Свидетельство о публикации №214022400109