Укра1на

Україна. З-за кордону вона ще ріднішою здається.
Україна ввижається мені молодою дівчиною, невизначеною, ще дурненькою, різносторонньою. Та вона ж моя однолітка. Така ж і наче вже доросла і самостійна, та все ще до матері хочеться. От і тримається за Росію як за неньку-годівницю. 
  Рано чи пізно треба дорослішати і відправлятись у дорогу, яку ти сам обираєш. Навіть якшо батьки тобі і радять, вирішення лише твоє і воно остаточно.
  Загубили бідолашну молоду. І винного нема. Всі і кожен. Недолюбили. Не настраждали ще достатньо мабуть за всю нашу історію. Не заслужили поваги, не заслужили незалежності - страждаємо і гинемо, як і наші предки.
  15-те століття, їй-богу. 
   
  Брат на брата йде за гроші. Наймити. А що про владу казати - кожен за себе і за своє щастя. Нема більше патріотизму. Є жага грошей і розваг. 
  Кожного разу в інтернеті дивлюсь новини,відео. Боюсь за неньку Україну, боюсь за маму.
  Люди помирають і зникають скажіть за що ? Ми ж незалежні, ми мали право на повстання. 
  Всі ці криміналісти у владі... Я вже не повернусь додому - я повернусь боюсь навіть уявити куди. Європейська країна ? Російський сарай скоріше. 
  А як же мабутнє ? Ти, моя однолітка про стільки мріяла, стільки всього чекала, пережила, щоб зараз гнити і вмирати.
  Молитись так мало !!!так по-релігійному !
   
Точно знаю, що якби була вдома - була б на майдані, аж серце болить, що не там. "Не повертатись" - кажуть всі як один. А серце лине - як тільки так одразу !Це ж батьківщина моя, сім'я моя, доля і воля...

Тримайтесь, українці !!! Ми стільки пережили - наша кров загартована !