Вітер тихо чіпає волосся
Розпатлані коси
Лоскотить торопливо мене
І за вушка підносить
Вітер тихо чіпає волосся
Розпатлані мрії
Їх до купи ніяк не зібрати
Як кончені вії
Вітер тихо чіпає волосся
Розпатлані думи
Вони ніби змішалися разом
Резинкою з гуми
Вітер тихо чіпає волосся
Розпатлані сни
Біля мене увечері будеш
Дістань до весни
Вітер тихо чіпає волосся
Розпатлані губи
Тільки спробуй торкнутися їх
Не твої вони любий
Вітер тихо чіпає волосся
Розпатлані руки
Не зв’язати вже їх
У них вічнії муки
Вітер тихо чіпає волосся
Розпатлане серце
А воно так холодне
І нібито мертве.
Спогад
© Copyright: Ли Лиа, 2014
Свидетельство о публикации №214022501492
Свидетельство о публикации №214022501492
Рецензии
Дуже красиво і лірично написано. Як часто ми зраджуємо своїх улюблених, прирікаючи і їх і себе на душевні муки ...
Ник Айнист 06.03.2014 15:05 • Заявить о нарушении
Ник Айнист 06.03.2014 15:05 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.