Плаче зима за снігами, морозами,
Плаче душа за осяйним вогнем,
За незбагненним, таємним, несхоженим
Світом, куди чи повернемось ще,
Плаче, бо все це тремтливо, стривожено,
Миттю минає, лишаючи щем,
Марить у темряві правдою Божою,
Плаче, бо жити не хоче сліпцем.
* * *
Від літа до літа, вплітаються в темінь часи.
Від сонця до сонця,
душа наша звільнення просить
Від сірості буднів,
від марева бачених снів ,
Від смертної туги,
що в серці твоєму голосить .
Ледь світла і - вечір,
лиш місяць уповні встає .
Пронизує простір
зоря одинока далеко,
І знов тебе кличе,
і краплю надії дає,
Від літа до літа,
до звільнення
вільного лету.
Плаче зима за снiгами, морозами...
© Copyright: Борис Смыковский, 2014
Свидетельство о публикации №214022700688
Свидетельство о публикации №214022700688
Рецензии