П'ятий березня день...а неначе вже сотий,
І в годині одній - бескінечність хвилин...
Так Весна надійшла...що завмерло цвітіння
Від химер...від видінь...від думок...що як сплін...
Відчуття із тривог...та якоїсь загрози,
Наче марево гніву... пролилось із Небес...
Люди п'ють не Весну...та вдихають не вітер:
Всі від сказу у сварках...а не в казці з чудес...
Боже мій...та невже так потрібно для долі,
Що забувши про цвіт...жінки в чварах війни...
Стільки злоби та сажі...замість райдуги квітів,
Що чуттєвість та ніжність...наче в латах броні....
Трошки... сумне...
© Copyright: Иньфинити Любви, 2014
Свидетельство о публикации №214030500658
Свидетельство о публикации №214030500658
Рецензии