До тебе...

Я буду iнодi повертатися до тебе… Мабуть там, де ти будешь, ще  є вiльне лiжко й з тобою нiкого нема. Я буду повертатись, тому що ти занадто довго був поруч, а зараз iдешь назавжди, а я так I не зрозумiла куди… Чи в  iнше мiсто, чи в iншу якусь краiну…  Сьогоднi завершується ще одна iсторiя, в якiй ти був головним героєм, а я спостерiгачем, з кульковой ручкою в правiй руцi.
Iсторiя, в якiй iснують всi дiвчата з якими ти був, i досi  з якими  є. Iсторiя в якiй, я займаю зовсiм не вигiдну позицiю,  але чомусь не залишаю ii нi на мить.
Перед тим, як хтось iде, бажають щасливоi дороги. Я ж хочу тобi побажати щасливого життя. Бо ти його вартий. А ще я хочу побажати тобi нiколи не дiзнатися хто я  є, i чому саме я, а не хтось iнший.  Ти залишишся зi мною назавжди, я це вiдчуваю. Знаешь,  якби воно там не сталося, кохати – це не обовязково двом. Кохати – це просто обовязково, i я в цьому впевнена …
Будь здоров. Щасливого тобi життя, щановний М.Д.


06.03.14 – ДЕНЬ, коли вiн  назавжди поiхав з мого життя.