Душ
Змию із себе війну.
Ненависть, злість, образу
Досить! – скажу лайну,
Тупості і маразму.
Вчора ще: світу – мир!
Нині – сліпа загроза,
Грубий сусід-упир
І чоловічі сльози.
Честь офіцера, біль,
Рівність, братерство, підступ,
Зброя, блокада, тінь
Сумніву і міністри,
Що закликають здати
Власне життя у брухт.
Гордо стоять солдати,
Взявши любов до рук.
Жоден війни не хоче
Кожен стоїть і жде
І, хоч ножі вже точать,
Думають: розум де?
Часто таке буває,
Часто залежить світ
Від побажань брутальних
Влади, багатства… Від
Хворих людей при владі
Часто залежить все.
Змию із себе радість
Від розуміння. Це
Добре, коли не ріже
Очі воєнний дим.
Але у серці дріжджі!
Завтра поїду в Крим.
06.03.14
© Copyright: Василь Кузан, 2014
Свидетельство о публикации №214030600776
Свидетельство о публикации №214030600776
Рецензии