Лiки вiд туги...
Як гусінь у яблучне тіло,
Та боляче так захрумтіла,
Неначе всю радість там з'їла...
А потім пробралась в аорту,
По всім капілярам та жилам...
Всі згризла клітини у крові,
Щоб ми з нею ніби здружились...
Та я ледь не вмерла від суму,
Що й в Душу проник черв'яками...
Враз Небо мене все ж зцілило,
Прославши натхнення з рядками...
Свидетельство о публикации №214031002228