Словарь афоризмов Лермонтова на белорусском яз

А. П. Бясперстых
Г. П. Загурская

СЛОЎНІК АФАРЫЗМАЎ ЛЕРМАНТАВА
Мудрыя мыслі
Выказванні
Літаратурныя цытаты

Да 200-годдзя з дня нараджэння вялікага рускага паэта Міхаіла Юр’евіча Лермантава

Слоўнік афарызмаў Лермантава – гэта збор мудрых мысляў, крылатых выказванняў і літаратурных цытат вялікага класіка рускай і сусветнай літаратуры. Кожнае слова Лермантава каштоўнае. Яго мыслі не толькі не састарэлі, але, правераныя часам, займелі яшчэ большую значнасць і каштоўнасць для сучаснага чалавека, які спрабуе асэнсаваць навакольны свет і сябе ў гэтым свеце, а таксама ўсвядоміць сэнс свайго існавання.
Пры складанні слоўніка выкарыстана мнагатысячная картатэка літаратурных цытат з калекцыі А. П. Бясперстых, літаратара і філолага.
Пераклады на беларускую мову выкананы Г. П. Загурскай.
Кніга прысвячаецца 200-годдзю з дня нараджэння М. Ю. Лермантава.




А

АД

А ты не знаешь, что такое значит,
Когда мужчина – плачет!
О! в этот миг к нему не подходи:
Смерть у него в руках – и ад в его груди.
(Маскарад)

ПЕКЛА

А ты ці ведаеш, што гэта значыць,
Калі мужчына – плача!
Ты да яго тады не падыходзь:
Бо пекла ў ім і ёсць ад смерці штось.
(Маскарад)


АЗИЯ

Уж эта мне Азия! что люди, что речки – никак нельзя положиться!
(Герой нашего времени)

АЗІЯ

Во ўжо гэта мне Азія! што рэчкі, што людзі – ніяк нельга давяраць!
(Герой нашага часу)


АНГЕЛ

Демоны были прежде ангелами!
(Странный человек)

***
Начну обманывать безбожно,
Чтоб не любить, как я любил,–
Иль женщин уважать возможно,
Когда мне ангел изменил?
(К*.«Я не унижусь пред тобою…»)

***
Нет! чистый ангел не виновен в том,
Что есть пятно тоски в уме моём.
(«Я видел тень блаженства…»)

АНЁЛ

Дэманы былі раней анёламі.
(Дзіўны чалавек)

***
Пачну падманваць я бязбожна,
Каб не любіць, як я любіў,–
Жанчын мне паважаць ці можна,
Калі анёл душу разбіў?
(К*. “Я не схілюся прад табою…”)

***
О не! анёл зусім не вінен ў тым,
Што ёсць туга у розуме маім.
(“Я бачыў асалоды цень; але…”)


Б

БАЛ

В моих понятиях женщина на бале составляет со своим нарядом нечто целое, нераздельное, особенное.
(Княгиня Лиговская)

БАЛЬ

У маіх паняццях жанчына на балі складае са сваім убраннем нешта цэлае, непадзельнае, асаблівае.
(Княгіня Лігаўская)


БАРЫШНЯ

Русские барышни большею частью питаются только платонической любовью, не примешивая к ней мысли о замужестве.
(Герой нашего времени)

ПАНЕНКА

Рускія паненкі ў большасці жывяцца толькі платанічнай любоўю, не прымешваючы да яе думак пра замужжа.
(Герой нашага часу)


БАСНЯ

Наша публика так ещё молода и простодушна, что не понимает басни, если в конце её не находит нравоучения. Она не угадывает шутки, не чувствует иронии; она просто дурно воспитана.
(Герой нашего времени)

БАЙКА

Наша публіка такая яшчэ маладая і прастадушная, што не разумее байкі, калі ў канцы яе не знаходзіць павучання. Яна не ўгадвае жарту, не адчувае іроніі; яна проста дрэнна выхавана.
(Герой нашага часу)


БЕДА

Есть существа, которые на высшей  степени несчастия так умеют обрубить, обточить свою бедственную душу, что она теряет все способности, кроме первой и последней: жить!
(Вадим)

***
Нет сожаленья у князей:
Их ненависть, как их любовь,
Бедою вечною грозит, –
Насытит первую лишь кровь,
Вторую лишь девичий стыд.
(Последний сын вольности)

БЯДА

Ёсць істоты, якія на вышэйшай ступені няшчасця так умеюць абсекчы, абтачыць сваю гаротную душу, што яна губляе ўсе здольнасці, акрамя першай і апошняй: жыць!
(Вадзім)

***
Няма шкадобы у князёў:
Нянавісць іх, як іх любоў,
Бяду нясе, бы ў моры шторм, –
І першую ўтаймуе кроў,
Другую – толькі дзевы сорам.
(Апошні сын вольнасці)


БЕЗДЕЙСТВИЕ

Печально я гляжу на наше поколенье!
Его грядущее – иль пусто, иль темно,
Меж тем, под бременем познанья и сомненья,
В бездействии состарится оно.
(Дума)

БЯЗДЗЕЙНАСЦЬ

Самотна я гляджу на наша пакаленне,
Бо згублена ім дзейснае стырно,
Між тым, пад грузам і пазнання, і сумнення,
Ў бяздзейнасці састарыцца яно.
(Дума)


БЕЗДНА

Я одинок над пропастью стою,
Где всё мое подавлено судьбою;
Так куст растёт над бездною морскою
И лист, грозой оборванный, плывёт
По произволу странствующих вод.
(К***. «Дай руку мне, склонись к груди поэта…»)

БЕЗДАНЬ

У адзіноце я над безданню стаю,
Дзе ўсё маё падаўлена ўжо лёсам;
Так куст схіліўся над уцёсам
Іліст, сарваны ў цемнаце,
Плыве адвольна па марской вадзе.
(К***. “Руку мне дай, схіліся да паэта…”)


БЕЗУМСТВО

Везде обман, безумство иль страданье.
(Сказка для детей)

ВАР’ЯЦТВА

Усюды падман, вар’яцтва ці пакуты.
(Казка для дзяцей)


БЕСКОНЕЧНОСТЬ

Тому ль пускаться в бесконечность,
Кого измучил краткий путь?
(«Слова разлуки повторяя…»)

БЯСКОНЦАСЦЬ

Ці кідацца таму ў бясконцасць,
Каго кароткі змучыў шлях?
(“Словы расстання паўтараю...”)


БЕССМЕРТИЕ

Смешно бессмертье на земле.
(«Безумец я! вы правы, правы!..»)

БЕССМЯРОТНАСЦЬ

І смешна бессмяротнасць на зямлі.
(“А я вар’ят! вы правы, правы!”)


БЕСЧУВСТВИЕ

Приятно быть любимой стариком,
Как старой молодым; затем,
Что пылкость одного бесчувствие другого
Обыкновенно заменяет!
(Испанцы)

БЯЗДУШНАСЦЬ

Прыемна быць любімаю старым,
Як і старой – любімай маладым,
Бо палкасць аднаго бяздушнасць іншага
Звычайна лёгка замяняе.
(Іспанцы)


БИТВА

Смело в пире жизни надо
Пить фиал свой до конца.
Но лишь в битве смерть – награда,
Не под стулом, для бойца.
(«Смело в пире жизни надо…»)

БІТВА

На віры жыцця патрэбна
Піць фіял свой да канца.
Толькі ў бітве смерць – як срэбра,
Ўзнагарода для байца.
(“На віры жыцця патрэбна…”)


БЛАГОДАРНОСТЬ

Благодарность! Слово, изобретённое для того, чтоб обманывать честных людей!..
(Вадим)

Я думаю, мой друг,
Что благодарность – вещь, которая тем боле
Зависит от цены услуг,
Что не всегда добро бывает в нашей воле.
(Маскарад)

УДЗЯЧНАСЦЬ

Удзячнасць! Слова, вынайдзенае для таго, каб падманваць чэсных людзей!..
(Вадзім)

***
Я думаю, мой друг,
Што ўдзячнасць – тая рэч, якая тым болей
Залежыць ад цаны паслуг,
Што не заўжды дабро бывае ў нашай волі.
(Маскарад)


БЛАГОРАЗУМИЕ

Девушка в семнадцать лет так же благоразумна, как мужчина в двадцать пять.
(Княгиня Лиговская)

РАЗВАЖЛІВАСЦЬ

Дзяўчына ў сямнаццаць год такая ж разважлівая, як мужчына ў дваццаць пяць.
(Княгіня Лігаўская)


БЛАГОРОДСТВО

Поверьте, благородство не в бумагах,
А в сердце.
(Испанцы)

ВЫСАКАРОДНАСЦЬ

Паверце, высакароднасць не ў паперах,
А ў сэрцы.
(Іспанцы)


БОГ

[Бог] занят небом, не землёй!
(Демон)

***
Бог потрясает целый народ для нашего мщения.
(Вадим)

***
Божеская любовь равна любви родительской.
(Menschen und Leidenschaften. Людиистрасти)

***
Есть Бог на небесах, – есть на земле счастье.
(Вадим)

***
И мир не пощадил – и Бог не спас!
(«Он был рожден для счастья, для надежд…»)

***
Поверь, когда б меня не создал Бог,
Он ниспослать бы в мир тебя не мог.
(Литвинка)

***
Стократ велик, кто создал мир!
(Кладбище)

БОГ

Бог заняты небам, не зямлёй!
(Дэман)

***
Бог узрушае цэлы народ для нашай помсты.
(Вадзім)

***
Боская любоў роўна любові бацькоў.
(MenschenundLeidenschaften. Людзіістрасці)

***
Ёсць Богна небе – ёсць на зямлі шчасце.

(Вадзім)
***
І свет не мілаваў – і Бог не ратаваў!
(“Ён быў народжаны для шчасця, для надзей…”)

***
Павер, калі б мяне Бог не стварыў,
Й цябе паслаць бы ў свет не здолеў.
(Літвінка)

***
Вялікі той, хто свет стварыў!
(Клады)


БОРЬБА

Мы не способны более к великим жертвам ни для блага человечества, ни даже для собственного счастия, потому знаем его невозможность и равнодушно переходим от сомнения к сомнению, как наши предки бросались от одного заблуждения к другому, не имея, как они, ни надежды, ни даже того неопределенного, хотя и истинного наслаждения, которое встречает душа во всякой борьбе с людьми или судьбою…
(Герой нашего времени)

***
Так жизнь скучна, когда боренья нет.
(1831-го июня 11 дня)

БАРАЦЬБА

Мы не здольныя болей да вялікіх ахвяр ні для шчасця чалавецтва, ні нават для ўласнага шчасця, таму што знаем яго немагчымасць і раўнадушна пераходзім ад сумнення да сумнення, як нашы продкі кідаліся ад адной памылкі да другой, не маючы, як яны, ні надзеі, ні нават той неакрэсленай, хаця і сапраўднай асалоды, якую сустракае душа ва ўсялякай барацьбе з людзьмі ці з лёсам.
(Герой нашага часу)

***
Жыццё маркотна йдзе, як барацьбы няма.
(1831-га чэрвеня 11 дня)


БУДУЩЕЕ

Гляжу на будущность с боязнью,
Гляжу на прошлое с тоской.
(«Гляжу на будущность с боязнью…»)

БУДУЧЫНЯ

На будучыню з бояззю гляджу,
І на мінулае гляджу з самотай.
(“На будучыню з бояззю гляджу…”)


БУРЯ

А он, мятежный, просит бури,
Как будто в бурях есть покой!
(Парус)

БУРА

А ён, мяцежны, просіць буры,
Як быццам ў бурах ёсць спакой!
(Парус)


БЫТИЕ

Жажда бытия
Во мне сильней страданий роковых.
(1831-го июня 11 дня)

БЫЦЦЁ

Прага жыцця
Ўва мне мацней пакутаў ракавых.
(1831-га чэрвеня 11 дня)



В

ВЕК

Век наш – век безбожный.
(Сашка)

***
Век нынешний, блестящий, но ничтожный.
(Маскарад)

ВЕК

Век наш – век бязбожны.
(Сашка)

***
А гэты век бліскучы, ды мізэрны.
(Маскарад)


ВЕЛИКИЕ

Великие души имеют особенное преимущество понимать друг друга; они читают в сердце подобных себе, как в книге, им давно знакомой; у них есть приметы, им одним известные и темные для толпы.
(Вадим)

ВЯЛІКІЯ

Вялікія душы маюць адметную перавагу разумець адзін другога; яны чытаюць у сэрцах падобных сабе, як у кнізе, ім даўно знаёмай; у іх ёсць прыкметы, ім адным вядомыя і цёмныя для натоўпу.
(Вадзім)


ВЕНЕЦ

Кто с гордою душою
Родился, тот не требует венца.
(Измаил-Бей)

***
…певец,
Златой венец не твой венец.
(К***. «О, полно извинять разврат!..»)

ВЯНОК

Хто з гордаю душою нарадзіўся,
Не патрабуе той вянка.
(Ізмаіл-Бей)

***
…спявак,
Залаты вянок не твой вянок.
(К***. “О, хопіць прабачаць распусту!..)


ВЕРА

И позабуду ль самовластно
Мою погибшую любовь,
Все то, чему я верил страстно,
Чему не смею верить вновь?
(«Безумец я! вы правы, правы!..»)

***
Как я хотел себя уверить,
Что не люблю ее, хотел
Неизмеримое измерить,
Любви безбрежной дать предел.
(К себе)

***
…ослушные кони
Браздам не верят!
(Литвинка)

ВЕРА

Ці пазабуду самаўласна
Маю мінулую любоў,
Усё, у што я верыў страсна,
Чаму не смею верыць зноў?
(“А я вар’ят! вы правы, правы!”)

***
У тое я хацеў паверыць,
Што не люблю яе, хацеў
Невымяральнае абмераць,
Любві бязмежнай даць мяжу.
(Да сябе)
***
…аслушныя коні
Стырну не вераць!
(Літвінка)


ВЕРНОСТЬ

В женитьбе верность, счастие – всё враки.
(Маскарад)

ВЕРНАСЦЬ

Ў жаніцьбе вернасць, шчасце – ўсё хлусня.
(Маскарад)


ВЕСЕЛЬЕ

Веселость в обществе очень часто одна личина.
(Странный человек)

***
Делить веселье все готовы.
Никто не хочет грусть делить.
(Одиночество)

***
Веселье вредно русскому карману.
(Сашка)

ВЕСЯЛОСЦЬ

Весялосць на людзях вельмі часта адна маска.
(Дзіўны чалавек)
***
Весялосць падзеліць кожны,
Сум дзяліць ніхто не хоча.
(Адзінота)

***
Весялосць шкодна рускаму карману.
(Сашка)


ВЕТЕРАН

Ветераны светской славы, как и все другие ветераны, самые жалкие созданья…
(Княгиня Лиговская)

ВЕТЭРАН

Ветэраны светскай славы, як і ўсе другія ветэраны, самыя няшчасныя стварэнні…
(Княгіня Лігаўская)


ВЗОР

Нет женского взора, которого бы я не забыл при виде кудрявых гор, озаренных южным солнцем, при виде голубого неба или внимая шуму потока, падающего с утеса на утес.
(Герой нашего времени)

ПАГЛЯД

Няма жаночага пагляду, які б я не забыў, гледзячы накучаравыя горы, азораныя паўднёвым сонцам, гледзячы на блакітнае неба ці слухаючы шум патока, які падае з уцёса на ўцёс.
(Герой нашага часу)


ВЗЯТОЧНИК

Суд общего мнения, везде ошибочный, происходит, однако, у нас совсем на других основаниях, чем в остальной Европе; в Англии, например, банкрутство – бесчестие неизгладимое, – достаточная причина для самоубийства. Развратная шалость в Германии закрывает навсегда двери хорошего общества (о Франции я не говорю: в одном Париже больше разных общих мнений, чем в целом свете) – а у нас?.. объявленный взяточник принимается везде очень хорошо: его оправдывают фразою: и! кто этого не делает!.. Трус обласкан везде, потому что он смирный малый, а замешанный в историю! – о! ему нет пощады: маменьки говорят об нем: «Бог его знает, какой он человек», – и папеньки прибавляют: «Мерзавец!..»
(Княгиня Лиговская)

ХАБАРНІК

Суд агульнай думкі, усюды памылковы, праходзіць, аднак, у нас зусім на другіх падставах, чым у астатняй Еўропе; у Англіі, напрыклад, банкруцтва – сорам непазбыўны – дастатковая прычына для самазабойства. Рапуснае свавольства ў Германіі зачыняе назаўсёды дзверы ў харошае грамадства (аб Францыі я не гавару: у адным Парыжы больш розных агульных думак, чым у цэлым свеце) – а у нас?..аб’яўлены хабарнік прымаецца ўсюды вельмі добра: яго апраўдваюць фразаю: і! хто гэтага не робіць!..баязлівец аблашчаны паўсюль, таму што ён смірны хлопец, а замяшаны ў гісторыю! – о! яму няма літасці: маменькі гавораць аб ім: “Бог яго ведае, які ён чалавек”, і татачкі прыбаўляюць: “Мярзотнік!..”
(Княгіня Лігаўская)


ВИНО

Амур спросил меня однажды,
Хочу ль испить его вина –
Я не имел в то время жажды,
Но выпил кубок весь до дна.
(Глупой красавице)

***
Вино без крови слабо.
(Вадим)

ВІНО

Амур прапанаваў аднойчы
Мне паспытаць яго віна –
І ён не угаворваў двойчы:
Той кубак выпіў я да дна.
(Неразумнай прыгажуні)

***
Віно без крыві слабае.
(Вадзім)


ВКУС

Воображение – канва, таланты – шерсть. Иной хорошею шерстию вышивает очень дурно и некрасиво; а у другого и с дурною шерстию выходит очень хорошо: все зависит от вкуса.
(Мысли, выписки и замечания)

***
Нет ничего безвкуснее, как быть довольну своей судьбою в скромной хижине... за чашкою гречневой каши.
(Княгиня Лиговская)

ГУСТ

Уяўленне – канва, таланты – шэрсць. Іншы добрай шэрсцю вышывае дужа дрэнна і непрыгожа; а ў іншага з дрэннай шэрсцю выходзіць вельмі хораша: усё залежыць ад густу.
(Мыслі, выпіскі і заўвагі)

***
Няма нічога болей безгустоўнага, як быць задаволеным сваім лёсам у сціплай хіжыне… за міскаюгрэчневай кашы.
(Княгіня Лігаўская)


ВЛАСТЕЛИН

Грусть – жестокий властелин.
(Измаил-Бей)

***
Живу – как неба властелин –
В прекрасном мире – но один.
(«Пусть я кого-нибудь люблю…»)

ВАЛАДАР

Жыву – як неба валадар –
Цудоўны свет адпушчаны мне ў дар.
(“Няхай сабе кагось люблю…”)

***
Не пачуццяў, паступкаў сваіх я ўладар.
(Стансы. “Мне любіць да магілы адпушчана Творцам…”)


ВЛАСТЬ

Возбуждать к себе чувство любви, преданности и страха – не есть ли первый признак и величайшее торжество власти?
(Герой нашего времени)

УЛАДА

Вызываць да сябе пачуццё любові, адданасці і страху – ці не гэта першы прызнак і найвялікшае свята ўлады?
(Герой нашага часу)


ВОЗДУХ

Воздух Кисловодска располагает к любви.
(Герой нашего времени)

***
Воздух чист и свеж, как поцелуй ребёнка.
(Герой нашего времени)

ПАВЕТРА

Паветра Кіславодска схіляе да кахання.
(Герой нашага часу)

***
Паветра чыстае і свежае, як пацалунак дзіцяці.
(Герой нашага часу)


ВОЗРАСТ

Пятнадцати лет её стали вывозить, выдавая за семнадцатилетнюю, и до двадцати пяти лет условный этот возраст не изменялся... Семнадцать лет точка замерзания; они растягиваются сколько угодно, как резиновые помочи.
(Княгиня Лиговская)

УЗРОСТ

Калі ёй было пятнаццаць гадоў, яе сталі вывозіць, выдаючы за сямнаццацігадовую, і да дваццаці пяці ўмоўны гэты ўзрост не памяняўся… сямнаццаць год точка замярзання; яны расцягваюцца на колькі заўгодна, як гумавыя памочы.
(Княгіня Лігаўская)


ВОЙНА

Им бог – свобода, их закон – война.
[О горцах на Кавказе.]
(Измаил-Бей)

ВАЙНА

Ім бог – свабода, іх закон – вайна.
[Аб горцах Каўказа.]
(Ізмаіл-Бей)


ВОЛЬНОСТЬ

И вольность мне гнездо свила,
Как мир – необъятное!
(Воля)

***
Кавказ! Далёкая страна!
Жилище вольности простой!
(Кавказу)

***
Мила черкесу тишина,
Мила родная сторона,
Но вольность, вольность для героя
Милей отчизны и покоя.
(Измаил-Бей)

ВОЛЬНАСЦЬ

І вольнасць мне гняздо звіла,
Як свет – неаб’емнае!
(Воля)

***
Каўказ! Далёкая краіна
І простай вольнасці жыллё!
(Каўказу)

***
Чэркесу люба цішыня
І люба родная старонка,
Ды толькі вольнасць для героя
Мілей айчыны і спакою.
(Ізмаіл-Бей)


ВОЛЯ

Воля есть нравственная сила каждого существа, свободное стремление к созданию или разрушению чего-нибудь, отпечаток божества, творческая власть, которая из ничего созидает чудеса…
(Вадим)

***
Воля заключает в себе всю душу.
(Вадим)

***
Дайте волю – волю, волю –
И не надо счастья мне!
(Желание)

***
О, если б волю можно было разложить на цифры и выразить в углах и градусах, как всемогущи и всезнающи были бы мы!..
(Вадим)
***
Я волен – даже – если раб страстей!
(«Я видел тень блаженства; но вполне…»)

ВОЛЯ

Воля заключае ў сабе ўсю душу.
(Вадзім)

***
Воля ёсць маральная сіла кожнай істоты, свабоднае імкненне да стварэння ці разбурэння чаго-небудзь, адбітак бажаства, творчая ўлада, якая з нічога стварае цуды…
(Вадзім)

***
Дайце волю – волю, волю –
І не трэба шчасця мне!
(Жаданне)

***
О, калі б волю можна было раскласці на лічбы і выразіць у вуглах і градусах, якімі ўсемагутнымі і ўсяведнымі былі б мы!..
(Вадзім)

***
Я вольны – нават –раб калі страсцей!
(“Я бачыў асалоды цень; але…”)


ВООБРАЖЕНИЕ

…так себе неверны мы!! –
Живем, томимся и желаем,
А получивши – забываем
О том. Уже предмет другой
Играет в нашем воображенье
И – в беспрерывном так томленье
Мы тратим жизнь, о Боже мой!
(Корсар)

УЯЎЛЕННЕ

…няверныя мы так сабе!! –
Жывём, тамімся і жадаем,
А атрымаўшы – забываем
Аб тым. Ужо прадмет не той
Іграе ў нашым уяўленні
І – ў пастаянным так тамленні
Жыццё мы трацім, Божа мой!
(Карсар)


ВОСПИТАНИЕ

Воспитывать теперь самая трудная вещь; думаешь: «Ну, всё, теперь кончилось!» – не тут-то было; только что начинается.
(Странный человек)

ВЫХАВАННЕ

Выхоўваць зараз самая цяжкая рэч; думаеш: “Ну, усё, закончылася!” – не тут-та было; толькі што пачынаецца.
(Дзіўны чалавек)


ВОСПОМИНАНИЕ

Вспоминаний ядовитых
Старость мрачная полна.
(Два сокола)

УСПАМІН

Успамінаў ядавітых
Старасць поўна змрочная.
(Два сокалы)


ВРАГ

Мои друзья вчерашние – враги,
Враги – мои друзья,
Но, да простит мне грех Господь благий,
Их презираю я…
(«Мои друзья вчерашние – враги…»)

***
Напрасна врагов ядовитая злоба,
Рассудят нас Бог и преданья людей.
(Из Паткуля)

***
Пусть лик одежда изменяет:
Не взор – душа врага узнает!
(Измаил-Бей)

***
Я люблю врагов, хотя не по-христиански. Они меня забавляют, волнуют мне кровь. Быть всегда настороже, ловить каждый взгляд, значение каждого слова, угадывать намерения, разрушать заговоры, притворяться обманутым, и вдруг одним толчком опрокинуть всё огромное и многотрудное здание их хитростей и замыслов, – вот что я называю жизнь.
(Герой нашего времени)

ВОРАГ

Дарэмная ворагаў едкая злоба,
Рассудзяць нас Бог і паданні людзей.
(З Паткуля)

***
Сябры ранейшыя –мне ворагіцяпер,
А ворагі – сярод сяброў маіх,
І хай даруе грэх мне Бог, а ты павер:
З пагардаю адношуся да іх.
(“Сябры ранейшыя –мне ворагіцяпер …”)

***
Няхай лічыну вопратка мяняе,
Душа, не погляд, ворага пазнае!
(Ізмаіл-Бей)

***
Я люблю ворагаў, хаця не па-хрысціянску. Яны мяне цешуць, хвалююць мне кроў. Быць заўсёды насцярожаным, лавіць кожны погляд, сэнс кожнага слова, адгадваць намеры, разбураць змовы, прыкідвацца падманутым, і раптам адным штуршком перакуліць усю вялізную і цяжкую пабудову іх хітрыкаў і задумак, – вось што я называю жыццём.
(Герой нашага часу)


ВРАЖДА

Вы также знаете вражду друзей
И дружество врага,
Но чем ползущих давите червей?
Подошвой сапога.
(«Мои друзья вчерашние – враги…»)

ВАРОЖАСЦЬ

Варожасць вам знаёма дружбакоў,
Як і сяброўства ворагаў сваіх,
А чым вы давіце паўзучых чарвякоў?
Падэшвай бота давіце вы іх.
(“Сябры ранейшыя – мне ворагі цяпер…”)


ВРАЧ

Врачи в отчаянных случаях употребляют отчаянные средства.
(Вадим)

УРАЧ

Урачы ў адчайных выпадках ужываюць адчайныя сродкі.
(Вадзім)


ВРЕМЯ

Время всесильно.
(Княгиня Лиговская)

***
Время лечит от страданья.
(Исповедь)

***
Время подобно непостоянной и капризной любовнице: чем более за нею гоняешься, чем более стараешься её удержать, тем скорее она покидает тебя, тем скорее изменяет
(Мысли, выписки и замечания)

ЧАС

Час усемагутны.
(Княгіня Лігаўская)

***

Час лечыць ад пакут.
(Споведзь)

***
Час падобны на непастаянную і капрызную палюбоўніцу: чым больш за ёю ганяешся, чым больш стараешся яе ўтрымаць, тым хутчэй яна пакіне цябе, тым хутчэй здрадзіць.
(Мыслі, выпіск і заўвагі)


ВЫГОДА

Что женщина? Её от юности самой
В продажу выгодам, как жертву, убирают,
Винят в любви к себе одной,
Любить других не позволяют.
(Маскарад)

ВЫГАДА

Жанчына што? З юначых год яе
На продаж выгадам ахвярай выбіраюць
І вінавацяць у любові да сябе,
Хаця любіць другіх не дазваляюць.
(Маскарад)



Г

ГЕНИЙ

Гений, прикованный к чиновничьему столу, должен умереть или сойти с ума, точно так же, как человек с могучим телосложением при сидячей жизни и скромном поведении умирает от апоплексического удара.
(Герой нашего времени)

ГЕНІЙ

Геній, прыкаваны да чыноўніцкага стала, павінен памерці ці з’ехаць з глузду, якраз так, як чалавек з магучым целаскладам пры сідзячым жыцці і сціплых паводзінах памірае ад апаплексічнага ўдару.
(Герой нашага часу)


ГЕРОЙ

В важные эпохи жизни, иногда, в самом обыкновенном человеке разгорается искра геройства, неизвестно доселе тлевшая в груди его, и тогда он свершает дела, о коих до сего ему не случалось и грезить, которым даже после он сам едва верует.
(Вадим)

***
Герой Нашего Времени, милостивые государи мои, точно, портрет, но не одного человека: это портрет, составленный из пороков  всего нашего поколения, в полном их развитии.
(Герой нашего времени)

***
Хоть побеждённый, но герой!
(Св. Елена)

ГЕРОЙ

У важныя эпохі жыцця, іншы раз у самым звычайным чалавеку разгараецца іскра геройства, невядома дагэтуль тлеўшая ў грудзях яго, і тады ён учыняе справы, аб якіх яму дагэтуль не выпадала і мроіць, якім нават пасля ён сам ледзь верыць.
(Вадзім)

***
Герой Нашага Часу, міласцівыя спадары мае, дакладна, партрэт, але не аднаго чалавека: гэта партрэт, складзены з заганаў усяго нашага пакалення, у поўным іх развіцці.
(Герой нашага часу)

***
Хоць пераможаны, але герой!
(Св. Алена)


ГИБЕЛЬ

Есть люди, заражающие своим дыханием счастье других; всё, что их любит и ненавидит, обречено погибели…
(Вадим)

***
Зачем же гибнет всё, что мило,
А что жалеет, то живёт?
(«Ты молод. Цвет твоих кудрей…»)

ГІБЕЛЬ

Ёсць людзі, якія заражаюць сваім дыханнем шчасце іншых; усё, што іх любіць, асуджана на пагібель…
(Вадзім)

***

Зачым жа гіне ўсё, што міла,
А як шкадуе, то жыве?
(“Ты малады…”)


ГЛАЗА

Когда хвалят глаза, тоэто значит, что остальное никуда негодится.
(Княгиня Лиговская)

ВОЧЫ

Калі хваляць вочы, то гэта значыць, што астатняе нічога не варта.
(Княгіня Лігаўская)


ГЛУПЕЦ

Глупец, кто в женщине одной
Мечтал найти свой рай земной.
(Маскарад)

ДУРАНЬ

Той дурань, хто ў адной жанчыне
Хацеў знайсці свой рай зямны.
(Маскарад)


ГЛУПОСТЬ

Коли умён, так всё умён, а как глуп, так всё напрасно.
(Menschen und Leidenschaften. Людиистрасти)

ГЛУПСТВА

Калі разумны, то заўжды,ну а як дурань, то ўсё дарэмна.
(MenschenundLeidenschaften. Людзі і страсці)


ГНЕВ

Гнев только портит кровь.
(Маскарад)

ГНЕЎ

Гнеў толькі кроў псуе.
(Маскарад)


ГОЛОД

Лучше издохнуть с голода и жажды в какой-нибудь пустыне, чем быть орудием безумца и лизать руку, кидающую мне остатки пира...
(Вадим)

ГОЛАД

Лепш здохнуць з голаду і ад смагі ў якой-небудзь пустыні, чым быць зброяй вар’ята, які кідае мне рэшткі банкету…
(Вадзім)


ГОРДОСТЬ

Быть для кого-нибудь причиною страданий и радостей, не имея на то никакого положительного права, – не самая ли это сладкая пища нашей гордости?
(Герой нашего времени)

***
Ни перед кем я не склонял
Ещеёпослушного колена;
То гордости была б измена.
(Стансы к Д***)

***
Под ношей бытия не устаёт
И не хладеет гордая душа.
(1831-го июня 11 дня)

Я горд! – прости! люби другого,
Мечтай любовь найти в другом;
Чего б то ни было земного
Я не соделаюсь рабом.
(К*. «Я не унижусь пред тобою»)

ГОРДАСЦЬ

Быць для каго-небудзь прычынай пакут і радасцей, не маючы на тое ніякага дадатнага права, – ці не самая гэта салодкая ежа нашай гордасці?
(Герой нашага часу)

***
Ні перад кім я не хіліў
Шчэ паслухмянага калена;
Была б то гордасці падмена.
(Стансы да Д***)

***
Не морыцца пад ношаю быцця,
Не халаднее гордая душа.
(1831-га чэрвеня 11 дня)

***
Я горды, і таму кажу:
Ты думай ў марах пра другога;
А я на справе дакажу:
Не буду я рабом зямнога.
(К*. “Я не схілюся прад табою”)


ГОРЕСТЬ

Есть вещи, которых забыть невозможно... особенно горести…
(Княгиня Лиговская)

НЯШЧАСЦЕ

Ёсць рэчы, якія забыць немагчыма… асабліва няшчасці…
(Княгіня Лігаўская)


ГОРЫ

Что на земле прекрасней пирамид
Природы, этих гордых снежных гор?
Не переменит их надменный вид
Ничто: ни слава царств, ни их позор.
(1831-го июня 11 дня)

ГОРЫ

Што на зямлі цудоўней пірамід
Прыроды – гор, вяршыняў снегавых?
Нішто не зменіць іх пыхлівы від:
Ні слава царстваў і ні ганьба іх.
(1831-га чэрвеня 11 дня)


ГОСТЬ

Случайный гость – подарок Бога.
(Хаджи Абрек)

ГОСЦЬ

Госць выпадковы – падарунак Бога.
(Хаджы Абрэк)


ГРЕХ

Когда тебя во имя Бога
Кто пригласит на пир простой,
Страшися мирного порога
Коснуться грешною ногой.
(«Когда надежде недоступный…»)

ГРЭХ

Калі цябе, ды з імем Бога,
На баль запросіць нехта свой,
Страшыся мірнага парога
Даткнуцца грэшнаю нагой.
(“Калі надзеі недаступны…”)


ГРУСТЬ

Грусть в обществе смешна, а слишком большая весёлость неприлична…
(Герой нашего времени)

***
…грусть – ужасный властелин.
(Последний сын вольности)

***
Мнегрустно... потому что весело тебе.
(Отчего)

СУМ

Сум на людзях смешны, а надта вялікая весялосць непрыстойна…
(Герой нашага часу)

***
Сум – бязлітасны валадар.
(Апошні сын вольнасці)

***
Мне сумна… ўсё таму, што весела табе.
(Чаму)


ГРЯДУЩЕЕ

Грядущее тревожит грудь мою.
Как жизнь я кончу, где душа моя
Блуждать осуждена?
(1831-го июня 11 дня)

***
Страшна в настоящем бывает душе
Грядущего тёмная даль.
(Земля и небо)

НАСТУПНАЕ

Наступнае трывожыць грудзі мне.
Жыццё як скончу, дзе душа мая
Асуджана блукаць?
(1831-га чэрвеня 11 дня)

***
Страшнай здаецца парою душы
Наступнага цёмная даль.
(Зямля і неба)


ГРЯЗЬ

Кто из грязи вышел, тот лезет в золото!
(Вадим)

ГРАЗЬ

Хто з гразі выйшаў, той лезе ў золата.
(Вадзім)

ГУСАР

Нам жизнь – копейка, зато и проводим её хорошо.
(Menschen und Leidenschaften. Людиистрасти)

***
Я гусар, а гусары говорят то, что думают.
(Menschen und Leidenschaften. Людиистрасти)

ГУСАР

Жыццё нам – капейка, затое і праводзім яго хораша.
(MenschenundLeidenschaften.Людзіі страсці)

***
Я гусар, а гусары гавораць тое, што думаюць.
(MenschenundLeidenschaften.Людзіістрасці)



Д

ДАНЬ

Земле я отдал дань земную
Любви, надежд, добра и зла.
(«Гляжу на будущность с боязнью…»)

ДАНІНА

Зямлі даніну я аддаў зямную
Любві, надзеі, зла, дабра.
(“На будучыню з бояззю гляджу…”)


ДЕВА

…дев коварных не терплю –
И больше им не доверяюсь!..
(К Д<урно>ву)

ДЗЕВА

…дзеў каварных не цярплю –
І болей ім не давяраю!
(Да Д<урно>ва)


ДЕЙСТВИЕ

Идеи – создания органические, сказал кто-то: их рождение даёт уже им форму, и эта форма есть действие; тот, в чьей голове родилось больше идей, тот больше других действует.
(Герой нашего времени)

***
Мне нужно действовать, я каждый день
Бессмертным сделать бы желал.
(1831-го июня 11 дня)

ДЗЕЯННЕ

Ідэі – стварэнні арганічныя, сказаў нехта: іх нараджэнне дае ім форму, і гэта форма ёсць дзеянне; той, у чыёй галаве нарадзілася больш ідэй, той больш другіх дзейнічае.
(Герой нашага часу)

***
Мне трэба дзейнічаць, я кожны дзень
Зрабіць жадаў бы бессмяротным.
(1831-га чэрвеня 11 дня)


ДЕМОН

Где есть демон, там нет Бога.
(Вадим)

***
Разве ангел и демон произошли не от одного начала?
(Вадим)

***
Святые плачут, когда демоны смеются.
(Вадим)

***
Собранье зол его стихия.
(Мой демон)

ДЭМАН

Дзе ёсць дэман, там няма Бога.
(Вадзім)

Хіба анёл і дэман узніклі не з аднаго пачатку?
(Вадзім)

***
Святыя плачуць, калі дэманы смяюцца.
(Вадзім)
***
Збор зла яго стыхія.
(Мой дэман)


ДЕНЬГИ

А все-таки как-то весело: видеть перед собою бумажку, которая содержит в себе цену многих людей, и думать: своими трудами ты достигнул способа менять людей на бумажки. Почему же нет? и человек тлеет, как бумажка, и человек, как бумажка, носит на себе условленные знаки, которые ставят его выше других.
(Странный человек)

***
Деньги – царь земли.
(Маскарад)

***
Для чего тому считать звёзды, кто может считать звонкую монету?
(Странный человек)

***
Женщина, отказавшая миллиону, поздно или рано раскается, и горько раскается. Сколько прелестей в миллионе! наряды, подарки, вся утончённость роскоши, извинение всех слабостей, недостатков, уважение, любовь, дружба... вы скажете: это будет всеё один обман; но и без того мы вечно обмануты, так лучше быть обмануту с миллионом.
(Два брата)

***
И деньги сей земли владеют счастьем неба.
(Испанцы)

***
Миллион, да тут не нужно ни лица, ни ума, ни души, ни имени – господин миллион – тут всё.
(Два брата)

***
Человек – карета; ум – кучер; деньги и знакомства – лошади; чем более лошадей, тем скорее и быстрее карета скачет в гору.
(Мысли, выписки и замечания)

***
…что такое ад и рай,
Когда металл, в земле отрытый, может
Спасти от первого, купить другой?
(Испанцы)

ГРОШЫ

А ўсё ж такі неяк весела: бачыць перад сабой паперку, якая ўтрымлівае ў сабе кошт многіх людзей, і думаць: сваёй працай ты дасягнуў права мяняць людзей на паперкі. Чаму ж не? і чалавек тлее, як паперка, носіць на сабе ўмоўныя знакі, якія ставяць яго вышэй другіх.
(Дзіўны чалавек)

***
Грошы – цар зямлі.
(Маскарад)

***
Нашто таму лічыцьзоркі, хто можа лічыць звонкую манету?
(Дзіўны чалавек)
***
Жанчына, адмовіўшая мільёну, позна ці рана раскаецца, і горка раскаецца. Колькі прывабнасці ў мільёне! уборы, падарункі, уся вытанчанасць раскошы, прабачэнне ўсіх слабасцяў, недахопаў, павага, любоў, дружба… вы скажаце: гэта будзе ўсё адзін падман; але і без гэтага мы вечна абманутыя, дык лепей быць абманутым з мільёнам.
(Два браты)

***
І грошы гэтай зямлі валодаюць шчасцем неба.
(Іспанцы)

***
Мільён, ды тут не патрэбны ні твар, ні розум, нідуша, ні імя – спадар мільён – тут усё.
(Два браты)

***
Чалавек – карэта, розум – кучар, грошы і знаёмствы – коні; чым болей коней, тым хутчэй карэта скача ўгару.
(Мыслі, выпіскі і заўвагі)

***
…што такое пекла, рай,
Калі метал, ў зямлі адрыты, можа
Ад першага адбіць, купіць другі?
(Іспанцы)


ДЕТИ

Удаляясь от условий общества и приближаясь к природе, мы невольно становимся детьми; всё приобретённое отпадает от души, и она делается вновь такою, какой была некогда, и, верно, будет когда-нибудь опять.
(Герой нашего времени)

ДЗЕЦІ

Аддаляючыся ад умоў грамадства і набліжаючыся да прыроды, мы ненамерана становімся дзецьмі: усё набытае адпадае ад душы, і яна робіцца зноў такою, якой была некалі, і, пэўна, будзе калі-небудзь зноў.
(Герой нашага часу)


ДОБРО

Всё доброе не долговечно.
(Испанцы)

***
Добра не делаем мы никогда довольно…
(Испанцы)

***
…мир прекрасный
Моим глазам открылся не напрасно,
И я воскрес для жизни и добра.
(Маскарад)

***
Ну что ж? где не будет лучше, там будет хуже, а от худа до добра опять недалеко.
(Герой нашего времени)

ДАБРО

Усё добрае не даўгавечна.
(Іспанцы)

***
Дабра не творым мы ніколі дастаткова.
                (Іспанцы)

***
… свет цудоўны
Маім вачам адкрыўся не дарэмна,
Я для жыцця ўваскрос і для дабра.
(Маскарад)

***
Ну што ж? дзе не будзе лепей, там будзе горш, а ад благога да добрага зноў недалёка.
(Герой нашага часу)


ДОБРОДЕТЕЛЬ

Где скрывается добродетель, там может скрываться и преступление.
(Вадим)

ДАБРАЧЫННАСЦЬ

Дзе хаваецца дабрачыннасць, там можа хавацца і злачынства.
(Вадзім)


ДОМ

Мой дом везде, где есть небесный свод,
Где только слышны звуки песен.
(Мой дом)

ДОМ

Мой дом паўсюль, дзе ёсць нябесны купал,
Дзе толькі чутны гукі песен.
(Мой дом)


ДОРОГА

Всякому своя дорога
(Герой нашего времени)

ДАРОГА

Кожнаму свая дарога.
(Герой нашага часу)


ДРАМА

Повсюду нынче ищут драмы,
Все просят крови – даже дамы.
(Тамбовская казначейша)

***
Женщины вообще любят драматизировать свои чувства и поступки; сделать сцену почитают они обязанностью.
(Герой нашего времени)

ДРАМА

Шукаюць зараз ўсюды драмы,
Крыві ўсе просяць – нават дамы.
(Тамбоўская казначэйша)

***

Жанчыны ўвогуле любяць драматызаваць свае пачуцці і паступкі; зрабіць сцэну яны лічаць сваім абавязкам.
(Герой нашага часу)


ДРУГ

Без друга лучше дни влачить
И к смерти радостней клониться,
Чем два удара выносить
И сердцем о двоих крушиться!..
(Опасение)

***
Готов лобзать уста друзей был я,
Не посмотрев, не скрыта ль в них змея.
(1830 год. Июля 15-го)

***
Есть престранные люди, которые поступают с друзьями, как с платьем: до тех пор употребляют, пока износится, а там и кинут.
(Мысли, выписки и замечания)

***
Из двух друзей всегда один раб другого, хотя часто ни один из них в этом себе не признаётся.
(Герой нашего времени)

***
Как старое воспоминание, нам любезен старый друг.
(Menschen und Leidenschaften. Людиистрасти)

***
Нет проку в том, кто старых друзей забывает.
(Герой нашего времени)

СЯБАР

Без друга лепш дні валачы,
Да смерці радасней хіліцца,
Чым два удары сцерагчы
І сэрцам аб дваіх крушыцца!..
(Апаска)

***
У вусны цалаваць сяброў быў рады я,
Не паглядзеўшы, мо там тоіцца змяя.
(1830 год. Ліпеня 15-га)

***

Ёсць даволі дзіўныя людзі, якія абыходзяцца з сябрамі, як з адзеннем: да тых пор ужываюць, пакуль зносіцца, а там і кінуць.
(Мыслі, выпіскі і заўвагі)

***
З двух сяброў заўсёды адзін раб другога, хаця часта ні адзін з іх у гэтым сабе не прызнаецца.
(Герой нашага часу)

***

Як стары ўспамін, нам любы стары друг.
(MenschenundLeidenschaften.Людз і істрасці)

***

Няма карысці ў тым,хто старых сяброў забывае.
(Герой нашага часу)



ДРУЖБА

Дружба есть ключ истинного счастия.
(Княгиня Лиговская)

***
…дружба, как поклон, –
Двусмысленная вещь.
(Сашка)

***
Дружба теперь уже не чувство, а поношенная маска, которую надевает хитрость, чтобы обмануть простоту или скрытьсяот проницательности.
(Мысли, выписки и замечания)

***
Одна слеза дружбы стоит всех восклицаний толпы!
(Странный человек)

СЯБРОЎСТВА

Дружба ёсць ключ сапраўднага шчасця.
(Княгіня Лігаўская)

***
…дружба, як паклон, –
Двухсэнсоўная рэч.
(Сашка)

***
Дружба цяпер ужо не пачуццё, а паношаная маска, якую надзявае хітрасць, каб падмануць прастату або схавацца ад праніклівасці.
(Мыслі, выпіскі і заўвагі)

***
Адна сляза сяброўства варта ўсіх успамінаў натоўпу.
(Дзіўны чалавек)


ДУМА

Блажен, кто думы гордые свои
Умел смирить пред гордою толпою.
(Сашка)
***
Как много ядовитых дум
Боятся потревожить нас!
(Последний сын вольности)
***
Холодной буквой трудно объяснить
Боренье дум.
(1831-го июня 11 дня)

ДУМА

Шчаслівы той, хто думы гордыя свае
Умеў утаймаваць перад натоўпам.
(Сашка)

***
Атрутных колькі многа дум
Баяцца патрывожыць нас!
(Апошні сын вольнасці)

***
Халоднай літарай так цяжка растлумачыць
Змаганне дум.
(1831-га чэрвеня 11 дня)


ДУРАК

Без дураков было бы на свете очень скучно.
(Герой нашего времени)
***
Дурак то же, что и старая красавица: его учёность – белила, его начитанность – румяна, а умничанье – кокетство.
(Мысли, выписки и замечания)

***
Стыдить лжеца, смеяться над дураком, просить взаймы у скупца, усовещивать игрока, учить глупца математике, спорить с женщиною – то же, что черпать решетом воду.
(Мысли, выписки и замечания)

ДУРАНЬ

Без дурняў на свеце было б вельмі сумна.
(Герой нашага часу)

***
Дурань тое ж, што і старая прыгажуня:яго вучонасць – бялілы, яго начытанасць – румяны, а разумнічанне – какетнічанне.
(Мыслі, выпіскі і заўвагі)

***

Сарамаціць ілгуна, смяяцца над дурнем, прасіць напавер у скупца, засароміць іграка, вучыць неразумнага матэматыцы, спрачацца з жанчынаю – тое, што чэрпаць рэшатам ваду.
(Мыслі, выпіскі і заўвагі)


ДУХ

Тот счастлив, в ком ни раз
Веселья дух не гас.
(Весёлый час)

ДУХ

Шчаслівы той, у кім ні разу
Дух весялосці не згасаў.
(Вясёлы час)


ДУША

А душу можно ль рассказать?
(Мцыри)
***
Великие души имеют особенное преимущество понимать друг друга; они читают в сердце подобных себе, как в книге, им давно знакомой; у них есть приметы, им одним известные и тёмные для толпы.
(Вадим)

***
Душа или покоряется природным склонностям, или борется с ними, или побеждает их. От этого – злодей, толпа и люди высокой добродетели.
(Герой нашего времени)

Душ непорочных нету.
(Маскарад)
***
Душе всё внешнее подвластно!
(Измаил-Бей)

***
История души человеческой, хотя бы самой мелкой души, едва ли не любопытнее и не полезнее истории целого народа, особенно когда она – следствие наблюдений ума зрелого над самим собою и когда она писана без тщеславного желания возбудить участие или удивление.
(Герой нашего времени)

***
Князь! и три тысячи душ! А есть ли у него своя в придачу?
(Два брата)

***
Лишь дунет вихрь – и сломится лилея,
Таков с душой кто слабою рождён.
(Измаил-Бей)

***
Признаюсь, я имею сильное предубеждение против всех слепых, кривых, глухих, немых, безногих, безруких, горбатых и проч. Я замечал, что всегда есть какое-то странное отношение между наружностью человека и его душою: как будто с потерею члена душа теряет какое-нибудь чувство.
(Герой нашего времени)

***
Я не унижусь пред тобою;
Ни твой привет, ни твой укор
Не властны над моей душою.
Знай: мы чужие с этих пор.
(К***. «Я не унижусь пред тобою…»)

ДУША

Душу ці можна расказаць?
(Мцыры)

***
Вялікія душы маюць адметную перавагу разумець адзін другога; яны чытаюць у сэрцах падобных сабе, як у кнізе, ім даўно знаёмай; у іх ёсць прыкметы, ім адным вядомыя і цёмныя для натоўпу.
(Вадзім)

***
Душа ці скараецца прыродным схільнасцям, ці змагаецца з імі, ці перамагае іх. Ад гэтага – ліхадзей, натоўп і людзі высокай дабрачыннасці.
(Герой нашага часу)

***
Душ беззаганных няма.
(Маскарад)

***
Душы ўсё вонкавае падуладна.
(Ізмаіл-Бей)

***
Гісторыя душы чалавечай, хаця б самай мелкай душы, ці не цікавей і карысней гісторыі цэлага народа, асабліва калі яна – вынік назіранняў розумуспелага над самім сабойі калі яна напісана без славалюбнага жадання вызваць спачуванне ці здзіўленне.
(Герой нашага часу)

Князь! і тры тысячы душ! А ці ёсць у яго свая ў прыдачу?
(Два браты)

***
Віхор як наляціць – зламаецца лілея,
Такі ж з душой народжаны слабой.
(Ізмаіл-Бей)

***
Прызнаюся, я маю моцную перасцярогу супраць усіх сляпых, кульгавых, глухіх, нямых, бязногіх, бязрукіх, гарбатых і інш. Я заўважаў, што заўсёды ёсць нейкія дзіўныя суадносіны паміж вонкавым выглядам чалавека і яго душою: як быццам са стратай члена душа губляе якое-небудзь пачуццё.
(Герой нашага часу)

***

Я не схілюся прад табою;
Ні твой пагляд, ні твой дакор
Не ўладны над маёй душою…
(К***. “Я не схілюся прад табою…”)



Е

ЕДИНСТВО

Стадо с пастырем едино.
(Испанцы)

АДЗІНСТВА

Статак з пастухом адзіныя.
(Іспанцы)



Ж

ЖАЖДА

…в минуту огненной жажды видеть перед собою благотворную влагу, которая, приближаясь к губам, засыхает.
(Вадим)

СМАГА

…у хвіліну вогненнай смагі ўбачыць перад сабою жыватворную вільгаць, якая, набліжаючыся да губ, засыхае.
(Вадзім)


ЖЕЛАНИЕ

Всё хочешь ты иметь, а жертвовать не знаешь.
(Маскарад)
***
Когда мы чего-нибудь желаем и желание наше исполнится, то нам всегда кажется, что оно исполнилось слишком скоро.
(Странный человек)

***
Когда б в покорности незнанья
Нас жить Создатель осудил,
Неисполнимые желанья
Он в нашу душу б не вложил.
(«Когда б в покорности незнанья…»)

***
Счастлив, кто мог земным желаньям
Отдать себя во цвете дней!
(К кн. Л. Г – ой)

***
Хотеть – значит ненавидеть, любить, сожалеть, радоваться, – жить, одним словом.
(Вадим)

…что пользы напрасно и вечно желать?
(И скучно и грустно)

ЖАДАННЕ

Ты хочаш мець усё, ахвяраваць не знаеш.
(Маскарад)

***

Калі мы чаго-небудзь жадаем і жаданне наша здзейсніцца, то нам заўсёды здаецца, што яно здзейснілася надта хутка.
(Дзіўны чалавек)

***

Калі б ў пакорнасці нязнання
Нас жыць Стварыцель асудзіў,
Невыканальныя жаданні
У душы б нам не ўклаў, на здзіў.
(“Калі б ў пакорнасці нязнання…”)

***

Шчаслівы той, хто змог жаданням
Сябе аддаць у квеце дзён!
(Да кн. Л. Г-ай)

***

Жадаць – значыць ненавідзець, любіць, шкадаваць, радавацца, – жыць, адным словам.
(Вадзім)

***

…якая карысць дарэмна і вечна жадаць?
(І нудна і сумна)


ЖЕНА

Я женился потому, что надо было жениться; <...> люблю её потому, что надобно любить жену, чтоб быть счастливу!
(Два брата)

ЖОНКА

Я ажаніўся таму, што трэба было жаніцца; …люблю яе таму, што трэба любіць жонку, каб быць шчаслівым!
(Два браты)


ЖЕНИТЬБА

Женитьба – лекарство очень полезное от многих болезней, и от карманной чахотки особенно.
(Странный человек)
***
Жениться… чтоб иметь святое право
Уж ровно никого на свете не любить.
(Маскарад)
***
Надо мною слово жениться имеет какую-то волшебную власть: как бы страстно я ни любил женщину, если она мне даст только почувствовать, что я должен на ней жениться, – прости любовь! моё сердце превращается в камень, и ничто его не разогреет снова. Я готов на все жертвы, кроме этой; двадцать раз жизнь свою, даже честь поставлю на карту... но свободы моей не продам.
(Герой нашего времени)

ЖАНІЦЬБА

Жаніцьба – лекі вельмі простыя і карысныя ад многіх хвароб. І ад кішэннай чахоткі асабліва.
(Дзіўны чалавек)

***
Ажаніцца… каб мець святое права
Нікога ў свеце болей не любіць.
(Маскарад)

***
Нада мною слова ажаніцца мае нейкую чароўную сілу: як бы страсна я не кахаў жанчыну, калі яна мне дасць толькі адчуць, што я павінен на ёй ажаніцца, – прабач каханне! Маё сэрца ператвараецца ў камень, і нішто яго не разагрэе зноў. Я гатовы на любую ахвяру, акрамя гэтай: дваццаць разоў жыццё сваё, нават гонар пастаўлю на карту… але свабоды маёй не прадам.
(Герой нашага часу)


ЖЕНЩИНА

Вот женщина! Она обнимает одного и отдает своё сердце другому!
(Азраил)

***
Вот сердце женщины: она искала
От неба даже скрыть свои дела
И многим это сердце обещала
И никому его не отдала.
(Пир Асмодея)

***
В печали женщин лучший их убор!
(Измаил-Бей)
***
Вы небом созданы для света,
Но не для вас был создан он!..
(Сабуровой)

***
Где есть общество женщин – там сейчас явится высший и низший круг.
(Герой нашего времени)
***
…женщина – цветок,
Который, если вы его согнёте вдруг, –
Изломится.
(Испанцы)

***
Женщины! женщины! кто их поймёт? Их улыбки противоречат их взорам, их слова обещают и манят, а звук их голоса отталкивает... То они в минуту постигают и угадывают самую потаённую нашу мысль, то не понимают самых ясных намёков.
(Герой нашего времени)

***
Женщины злы, кричит угрюмый философ; женщины несносны, ворчит легкомысленный юноша; женщины скупы, говорит молодой расточитель; женщины неверны, твердит старый муж... Только одни пылкие, ещё не разочарованные любовники уверяют, что женщины сотворены для нашего утешения. Кто в заблуждении?
(Мысли, выписки и замечания)

***
Женщины любят только тех, которых не знают.
(Герой нашего времени)

***
Женщины наполняют пустоты жизни так, как пшено промежутки в виноградном бочонке: пшено ничего не сто;ит, никуда не годится, а между тем необходимо, чтобы виноград не испортился.
(Мысли, выписки и замечания)

***
Княжна, кажется, из тех женщин, которые хотят, чтоб их забавляли; если две минуты сряду ей будет возле тебя скучно, ты погиб невозвратно: твоё молчание должно возбуждать её любопытство, твой разговор – никогда не удовлетворять его вполне; ты должен её тревожить ежеминутно; она десять раз публично для тебя пренебрежёт мнением и назовёт это жертвой и, чтоб вознаградить себя за это, станет тебя мучить – а потом просто скажет, что она тебя терпеть не может. Если ты над нею не приобретёшь власти, то даже её первый поцелуй не даст тебе права на второй; она с тобою накокетничается вдоволь, а года через два выйдет замуж за урода, из покорности к маменьке, и станет себя уверять, что она несчастна, что она одного только человека и любила, то есть тебя, но что небо не хотело соединить её с ним, потому что на нём была солдатская шинель, хотя под этой толстой серой шинелью билось сердце страстное и благородное…
(Герой нашего времени)
***
Куда бабы вмешаются, там хорошего не много будет!
(Menschen und Leidenschaften. Людиистрасти)
***
Наши грамматики очень ошиблись, когда отнесли слова: доброта, нежность и снисходительность, к женскому роду; а гнев, сумасшествие и капризы – к мужескому и среднему.
(Мысли, выписки и замечания)

***
С тех пор, как поэты пишут и женщины их читают (за что им глубочайшая благодарность), их столько раз называли ангелами, что они в самом деле, в простоте душевной, поверили этому комплименту, забывая, что те же поэты за деньги величали Нерона полубогом.
(Герой нашего времени)
***
Судить о душе и уме женщины, протанцевав с нею мазурку, всё равно что судить о мнении и чувствах журналиста, прочитав одну его статью.
(Княгиня Лиговская)
***
Я презираю женщин, чтобы не любить их, потому что иначе жизнь была бы слишком нелепой мелодрамой.
(Герой нашего времени)

ЖАНЧЫНА

Во жанчына! Яна абдымае аднаго і аддае сваё сэрца другому!
(Азраіл)

***
Жанчыны сэрца: вось яна шукала
Схаваць ад неба справы – не змагла
І многім гэта сэрца абяцала,
Але нікому сэрца не дала.
(Банкет Асмадэя)

***
Самота –лепшы уборжанчын!
(Ізмаіл-Бей)

***
Вы небам створаны для свету,
Ды не для вас быў створан ён!..
(Сабуравай)

***
Дзе ёсць кола жанчын – там зараз жа з’явіцца вышэйші і ніжэйшы круг.
(Герой нашага часу)

***
…жанчына – кветачка,
Якая, калі яе сагнеце раптам, –
Пераломіцца.
(Іспанцы)

***
Жанчыны! жанчыны! хто іх пойме? Іх усмешкі супярэчаць іх позіркам, іх словы абяцаюць і завуць. А гук іх голасу адштурхоўвае… то яны ў хвіліну спасцігаюць і угадваюць самую затоеную вашу думку, то не разумеюць самых ясных намёкаў.
(Герой нашага часу)
***
Жанчыны злыя, крычыць пахмурны філосаф; жанчыны невыносныя, вурчыць легкадумны юнак; жанчыны скупыя, гаворыць малады марнатравец; жанчыны няверныя, паўтарае стары муж… Толькі адны гарачыя, яшчэ не разачараваныя палюбоўнікі завяраюць, што жанчыны створаны для нашага суцяшэння. Хто памыляецца?
(Мыслі, выпіскі і заўвагі)

***
Жанчыны кахаюць толькі тых, якіх не ведаюць.
(Герой нашага часу)

***
Жанчыны запаўняюць пустоты жыцця так, як проса прамежкі ў вінаграднай бочачцы: проса нічога не каштуе, нічога не варта, а заміж тым трэба, каб вінаград не сапсаваўся.
(Мыслі, выпіскі і заўвагі)

***
Княжна, здаецца, з тых жанчын,якія хочуць, каб іх забаўлялі; калі дзве хвіліны запар ёй будзе каля цябе сумна, ты загінуў незваротна: тваё маўчанне павінна вызываць яе цікаўнасць, твая размова – ніколі не задавальняць яе зусім; ты павінен трывожыць яе штохвілінна; яна дзесяць разоў публічна дзеля цябе пагрэбуе меркаваннем і назаве гэта ахвярай і, каб узнагародзіць сябе за гэта, пачне цябе мучыць – а потым проста скажа, што яна цябе цярпець не можа.. Калі ты над ёю не атрымаеш улады, то нават яе першы пацалунак не дасць табе права на другі; яна з табой накакетнічаецца ўдосталь, а гады праз два выйдзе замуж за вырадка, з-за пакорнасці мамачцы, і стане сябе пераконваць, што яна нешчаслівая, што яна толькі аднаго чалавека і кахала, гэта значыць цябе, але неба не захацела злучыць яе з ім, таму што на ім быў салдацкі шынэль, хаця пад гэтым тоўстым шэрым шынялём білася сэрца страснае і высокароднае…
(Герой нашага часу)

***
Куды бабы ўмяшаюцца, там харошага не многа будзе!
(MenschenundLeidenschaften.Людзіістрасці)

***
Нашы граматыкі вельмі памыліліся, калі аднеслі словы: дабрыня, пяшчота і паблажлівасць да жаночага роду; а гнеў, вар’яцтва і капрызы – да мужчынскага і сярэдняга.
(Мыслі, выпіскі і заўвагі)

***
З тых пор, як паэты пішуць і жанчыны іх чытаюць (за што ім глыбачэйшая падзяка), іх столькі разоў называлі анёламі, што яны сапраўды, па прастаце душэўнай, паверылі гэтаму кампліменту, забываючы, што тыя ж паэты за грошы велічалі Нерона паўбогам.
(Герой нашага часу)
***
Судзіць аб душы і розуме жанчыны, пратанцаваўшы з ёй мазурку, усё роўна што судзіць аб меркаванні і пачуццях журналіста, прачытаўшы адну яго заметку.
(Княгіня Лігаўская)

***
Я пагарджаю жанчынамі, каб не любіць іх, таму што інакш жыццё было б надта недарэчнай меладрамай.
(Герой нашага часу)


ЖИЗНЬ

А годы проходят – все лучшие годы!
(И скучно и грустно)

***
В минуту жизни трудную…
(Молитва)

***
Если б все люди побольше рассуждали, то убедились бы, что жизнь не стоит того, чтоб об ней так много заботиться.
(Герой нашего времени)

***
Жизнь – вечность, смерть – лишь миг.
(Маскарад)

***
Жизнь лишь дорога, пока она прекрасна.
(Маскарад)

***
Жизнь ненавистна, но и смерть страшна.
(1831-го июня 11 дня)

***
Жизнь не роман!
(Странный человек)

***
И будет жизнь тебе долга, как вечность,
А всё не будешь жить.
(«Настанет день – и миром осужденный…»)

***
Изломанный челнок, я снова брошен в море:
Вернусь ли к пристани я вновь?
(Маскарад)

***
И к гробу мы спешим без счастья и без славы,
Глядя насмешливо назад.
(Дума)

***
Как солнце зимнее на сером небосклоне,
Так пасмурна жизнь наша.
(Монолог)

***
Мало ли людей, начиная жизнь, думают кончить её, как Александр Великий или лорд Байрон, а между тем целый век остаются титулярными советниками?
(Герой нашего времени)
***
Наша жизнь – минута сновиденья.
(К П<етерсо>ну)

***
Ты жил – я также мог бы жить!
(Мцыри)

***
Что жизни мелочные сны
И стон и слёзы бедной девы
Для гостя райской стороны?
(Демон)

***
…что жизнь – венец
Терновый, тяжкий, – так, по крайней мере,
Должны мы рассуждать по нашей вере…
(Сашка)

***
Что жизнь? давно известная шарада
Для упражнения детей;
Где первое – рожденье! где второе –
Ужасный ряд забот и муки тайных ран,
Где смерть – последнее, а целое – обман!
(Маскарад)

***
Что ни толкуй Вольтер – или Декарт,
Мир для меня – колода карт,
Жизнь – банк: рок мечет, я играю
И правила игры я к людям применяю.
(Маскарад)

***
Что такое жизнь? жизнь вещь пустая.
Покуда в сердце быстро льётся кровь,
Всё в мире нам и радость и отрада.
Пройдут года желаний и страстей,
И всё вокруг темней, темней!
(Маскарад)


ЖЫЦЦЁ

А годы праходзяць – ўсе лепшыя годы!
(І нудна, і сумна)

***
Ў хвіліну цяжкую жыцця…
(Малітва)

***
Калі б усе людзі больш разважалі, то пераканаліся б, што жыццё не варта таго, каб аб ім так мога клапаціцца.
(Герой нашага часу)

***
Жыццё – вечнасць, смерць – толькі міг.
(Маскарад)

***
Жыццё ўсяго толькі дарога, пакуль яно цудоўнае.
(Маскарад)

***
Жыццё ненавіснае, але і смерць страшыць.
(1831-го іюня 11 дня)

***
Жыццё не раман!
(Дзіўны чалавек)

***
Жыццё,як вечнасць, будзе доўгім,
А ўсё не будзеш жыць.
(“Настане дзень, і светам асуджаны…”)

***
Я чаўнаком зламаным кінуты у мора:
Да прыстані я ці вярнуся зноў?
(Маскарад)

***
І да труны спяшым без шчасця і без славы,
З насмешкай гледзячы назад.
(Дума)

***
Як сонца зімняе на шэрым небасхіле,
Жыццё пахмурнае маё.
(Маналог)

***
Хіба мала людзей,пачынаючы жыццё, думаюць закончыць яго, як Аляксандр Вялікі ці лорд Байран, а між тым цэлы век застаюцца тытулярнымі саветнікамі.
(Герой нашага часу)

***
Наша жыццё – хвіліна сну.
(Да Пецярсона)

***
Ты жыў – і я так мог бы жыць!
(Мцыры)

***
Жыцця што дробязныя сны
І стогн і слёзы беднай дзевы
Для госця райскай стараны?
(Дэман)

***
Цярновы, цяжкі, – так, прынамсі,
Мы разважаць павінны ўсе.
(Сашка)

***
А што жыццё? вядомая шарада,
Каб практыка была ў дзяцей;
Спачатку – нараджэнне! а затым другое –
Страшэнны рад клапот і мукі тайных ран,
І смерць – апошняе, а цэлае – падман.
(Маскарад)

***
Што ні тлумач Вальтэр – або Дэкарт,
Свет для мяне – калода карт,
Жыццё ёсць банк,дзе рок банкуе,
А я гуляю і мяркую.
(Маскарад)

***
А што жыццё? то рэч зусім пустая.
Пакуль ліецца ў сэрцы хутка кроў,
Усё на свеце нам і радасць і уцеха.
Гады прамчаць жаданняў і страсцей,
І ўсё вакол цямней, цямней!
(Маскарад)



З

ЗАВИСТЬ

Если можно завидовать чему-нибудь, то это синим, холодным волнам, подвластным одному закону природы, который для нас не годится с тех пор, как мы выдумали свои законы.
(Вадим)

***
Люди друг к другу
Зависть питают;
Я же, напротив,
Только завидую звёздам прекрасным,
Только их место занять бы хотел.
(Небо и звёзды)

***
Подлые души завидуют всему, даже обидам.
(Вадим)

***
Я был угрюм, – другие дети веселы и болтливы; я чувствовал себя выше их, – меня ставили ниже. Я сделался завистлив.
(Герой нашего времени)

ЗАЙЗДРАСЦЬ

Калі можна зайздросціць чаму-небудзь, дык гэта сінім, халодным хвалям, падуладным аднаму закону прыроды, які для нас непрыгодны з тых пор, як мы выдумалі свае законы.
(Вадзім)

***
Людзі адзін да другога
Зайздрасць маюць;
Я ж, наадварот,
Зайздрошчу толькі зоркам цудоўным,
Толькі іх месца заняць хацеў бы.
(Неба і зоркі)

***
Подлыя душы зайздросцяць усяму, нават крыўдам.
(Вадзім)

***
Я быў панурым, – іншыя дзеці вясёлымі і балбатлівымі; я адчуваў сябе вышэй за іх, – мяне ставілі ніжэй. Я стаў зайздросным.
(Герой нашага часу)


ЗАИМСТВОВАНИЕ

Херасков заимствовал у Вольтера, Вольтер у Виргилия, Виргилий у Гомера; кем пользовался Гомер? – Жаль, что тогда не было книгопечатания!
(Мысли, выписки и замечания)

ЗАПАЗЫЧВАННЕ

Хераскаў запазычваў у Вальтэра, Вальтэр у Віргілія, Віргілій у Гамера; кім карыстаўся Гамер? – Шкада, што тады не было кнігадрукавання!
(Мыслі, выпіскі і заўвагі)


ЗАКОН

…кланяться закону иль вельможе
Считалося тогда одно и то же.
(Сашка)

ЗАКОН

…кланяцца закону ці вяльможу
Лічылася тады адным і тым жа.
(Сашка)


ЗАМУЖЕСТВО

Выйти замуж не порог перешагнуть.
(Странный человек)

ЗАМУЖЖА

Выйсці замуж не парог пераступіць.
(Дзіўны чалавек)


ЗВЕЗДА

Звёзды, вы ясны, как счастье моё!
(Небо и звезды)

ЗОРКА

Зоркі, вы ясныя, як шчасце маё!
(Неба і зоркі)


ЗДОРОВЬЕ

Я с женщиною делаю условье
Пред тем, чтобы насытить страсть мою:
Всего нужней, во-первых, мне здоровье,
А во-вторых, я мешкать не люблю.
(«Девятый час; уж темно; близ заставы…»)

ЗДАРОЎЕ

Жанчыне стаўлю я заўжды умову
Прад тым, як страсць утаймаваць маю:
Павінен і пасля застацца я здаровым,
А па-другое, я марудзіць не люблю.
(“Дзявятая гадзіна; цёмна; бліз заставы…”)


ЗЕМЛЯ

***
Земля взяла своё земное,
Она назад не отдаёт!..
(«Слова разлуки повторяя…»)
***
Всё, всё берёт она [земля] у нас обманом
И не дарит нам ничего – кроме рожденья!..
(Ночь.II)

ЗЯМЛЯ

Зямля ўзяла сваё зямное,
Яна назад не аддае!..
(“Словы расстання паўтараю…”)

***
Усё, усё бярэ яна (зямля) падманам
І не дорыць нам нічога, апроч нараджэння!..
(Ноч.II)


ЗЛО

Везде я видел зло и, гордый, перед ним
Нигде не преклонился.
(Маскарад)

***
Зло порождает зло.
(Герой нашего времени)

***
Зло так привлекательно.
(Герой нашего времени)

***
Идея зла не может войти в голову человека без того, чтоб он не захотел приложить её к действительности.
(Герой нашего времени)

***
Ты видел зло и перед злом
Ты гордым не поник челом.
(К***. «О, полно извинять разврат!..»)

***
Я глубоко чувствовал добро и зло; никто меня не ласкал, все оскорбляли: я стал злопамятен.
(Герой нашего времени)

***
Я много сделал зла, но больше перенес.
(Из Андрея Шенье)

ЗЛО

Усюды бачыў зло і, ганарлівы, перад ім
Нідзе я не схіляўся.
(Маскарад)

***
Зло параджае зло.
(Герой нашага часу)

***
Зло такое прыцягальнае.
(Герой нашага часу)

***
Ідэя зла не можа ўвайсці ў галаву чалавека без таго, каб ён не захацеў прыкласці яе да рэчаіснасці.
(Герой нашага часу)

***
Ты бачыў зло і перад злом
Ты гордым не панік чалом.
(К***. “О, хопіць прабачаць распусту!..”)

***
Я глыбока адчуваў дабро і зло; ніхто мяне не лашчыў, усе зневажалі; я стаў злапамятлівы.
(Герой нашага часу)

***
Я многа зла зрабіў, ды болей перанёс.
(З Андрэ Шанье)


ЗОЛОТО

Где золото есть главный предмет, дело там не кончится лучше.
(Menschen und Leidenschaften. Людиистрасти)

***
Что злато? – я тебя люблю, люблю!..
(«Склонись ко мне, красавец молодой!..»)

ЗОЛАТА

Дзе золата з’яўляецца важнейшым прадметам, справа там не закончыцца лепш.
(Menschen und Leidenschaften.Людзі і страсці)

***
Што золата? – бо я цябе люблю!..
(“Схіліся да мяне, мой малады красун!..”)



И

ИГРА

Нет худа без добра; вследствие сего положения и карточная игра будет полезна? – спросил я в большом обществе. – О! очень полезна, – отвечал Бригадир Бедняков: она многих избавляет от труда делать завещания и платить пошлины.
(Мысли, выписки и замечания)

ГУЛЬНЯ

Няма ліха без дабра; сыходзячы з гэтага і картачная гульня будзе карыснай? – спытаўся я ў вялікім свеце. – О! вельмі карысная, – адказваў брыгадзір Беднякоў: яна многіх пазбаўляе ад неабходнасці рабіць завяшчанне і плаціць пошліны.
(Мыслі, выпіскі і заўвагі)


ИГРОК

– Вы человек иль демон? <…> – Я? – игрок!
(Маскарад)

ІГРОК

– Вы чалавек ці дэман?.. –Я? –ігрок!
(Маскарад)


ИЗБРАННИК

Нет, я не Байрон, я другой,
Еще неведомый избранник,
Как он, гонимый миром странник,
Но только с русскою душой.
(«Нет, я не Байрон, я другой…»)

ВЫБРАННІК

Не, я не Байран, іншы я,
Яшчэ няведамы выбраннік,
Як ён, са свету я выгнаннік,
Ды руская ў мяне душа.
(“Не, я не Байран, іншы я...”)


ИЗВИНЕНИЕ

Мы почти всегда извиняем то, что понимаем.
(Герой нашего времени)

ПРАБАЧЭННЕ

Мы амаль заўсёды прабачаем тое, што разумеем.
(Герой нашага часу)


ИЗГНАННИК

Пусть мрачный изгнанник, судьбой осужденный,
Тебе будет раем, а ты мне – вселенной!
(«Послушай, быть может, когда мы покинем…»)

ВЫГНАННІК

Хай хмуры выгнаннік, што лёсам асуджаны,
Табе будзе раем, а ты мне – сусветам.
(“Паслухай, магчыма, калі мы пакінем…”)


ИЗЛИШЕСТВО

Излишества всегда опасны!
(Странный человек)

ПРАЗМЕРНАСЦЬ

Празмернасць заўсёды небяспечная!
(Дзіўны чалавек)


ИЗМЕНА

…измена девы страстной
Нож для сердца вековой!
(Два сокола)

ЗДРАДА

…здрада дзевы страснай
Нож для сэрца векавы!
(Два сокалы)


ИСТИНА

Довольно людей кормили сластями; у них от этого испортился желудок: нужны горькие лекарства, едкие истины.
(Герой нашего времени)

Истина – не в моде.
(Сашка)

ІСЦІНА

Даволі людзей кармілі слодычу; у іх ад гэтага сапсаваўся страўнік:патрэбны горкія лекі, едкія ісціны.
(Герой нашага часу)

***
Ісціна – не ў модзе.
(Сашка)


ИСТОРИЯ

История счастливых людей не бывает никогда занимательна.
(Странный человек)

***
О! история у нас вещь ужасная; благородно или низко вы поступили, правы или нет, могли избежать или не могли, но ваше имя замешано в историю... всё равно, вы теряете всё: расположение общества, карьеру, уважение друзей... попасться в историю! ужаснее этого ничего не может быть, как бы эта история ни кончилась!
(Княгиня Лиговская)

ГІСТОРЫЯ

Гісторыя шчаслівых людзей ніколі не бывае займальнай.
(Дзіўны чалавек)

***
О! гісторыя ў нас рэч страшная; высокародна ці нізка мы паступілі, правыя ці не, маглі пазбегчы ці не маглі, але ваша імя замешана ў гісторыю…усё роўна вы губляеце ўсё: прыхільнасць свету, кар’еру, павагу сяброў… папасціся ў гісторыю! страшней гэтага нічога не можа быць, як бы гэта гісторыя ні закончылася!
(Княгіня Лігаўская)



К

КАВКАЗ

Там [на Кавказе] за добро – добро, и кровь – за кровь,
И ненависть безмерна, как любовь.
(Измаил-Бей)

КАЎКАЗ

Там (на Каўказе) за дабро – дабро, і кроў – за кроў,
Нянавісць там без меры, як любоў.
(Ізмаіл-Бей)


КИНЖАЛ

Да, я не изменюсь и буду твёрд душой,
Как ты, как ты, мой друг железный.
(Кинжал)

КІНЖАЛ

Так, не змянюся я, каб цвёрдым быць душой,
Як ты, як ты, мой друг жалезны.
(Кінжал)


КЛЯТВА

Клятва благородного человека неизменна, как воля Творца.
(Странный человек)

***
Но если ты перед людьми
Прикажешь мне унизить душу,
Я клятвы юности нарушу,
Все клятвы, кроме клятв любви.
(Стансы к Д***)
КЛЯТВА

Клятва высакароднага чалавека нязменная, як воля Творцы.
(Дзіўны чалавек)
***

Калі ж ты мне перад людзьмі
Душу прынізіць загадаеш,
То ты і гэта атрымаеш,
Ды не парушу клятву я любві.
(Стансы да Д***)


КОВАРСТВО

Везде шипят коварства змии.
(К Д<урно>ву)

***
Чтоб не скучать с людьми – то надо приучить
Себя смотреть на глупость и коварство!
Вот всё, на чем вертится свет.
(Маскарад)

КАВАРСТВА

Шыпяць паўсюль каварства змеі.
(Да Дурнова)

***
А каб з людзьмі не сумаваць – патрэбна нам
Глядзець і бачыць глупства і каварства!
На іх варочаецца свет.
(Маскарад)


КОКЕТКА

Кто из нас в девятнадцать лет не бросался очертя голову вослед отцветающей кокетке, которых слова и взгляды полны обещаний и души которых подобны выкрашенным гробам притчи. Наружность их –  блеск очаровательный, внутри смерть и прах.
(Княгиня Лиговская)

КАКЕТКА

Хто з нас у дзевятнаццаць год не кідаўся стрымгалоў услед какетцы, якаяадцвітае, словы і пагляды якіх поўныя абяцанняў і душы якіх падобныя на пафарбаваныя труны прыпавесці. Вонкавы выгляд іх – бляск чароўны, а ўнутры смерць і прах.
(Княгіня Лігаўская)


КРАСАВИЦА

Всякая из наших красавиц хочет жить подольше, а ни одна не желает быть старою: как согласовать сии желания? Какая была бы жестокая борьба внутреннего с наружным, если бы не было вас, блаженные румяна, и вас, чудесные фальшивые пукли!
(Мысли, выписки и замечания)

ПРЫГАЖУНЯ

Усялякая наша прыгажуня хоча жыць доўга, але ні адна не жадае быць старою: як узгадніць гэтыя жаданні? Якая была б жорсткая барацьба ўнутранага з вонкавым, калі б не было вас, шчаслівыя румяны, і вас, цудоўныя фальшывыя пуклі!
(Мыслі, выпіскі і заўвагі)


КРАСОТА

Надобно отдать справедливость женщинам: они имеют инстинкт красоты душевной.
(Герой нашего времени)

ПРЫГАЖОСЦЬ

Патрэбна аддаць справядлівасць жанчынам: яны маюць інстынкт прыгажосці душэўнай.
(Герой нашага часу)


КРЕМЛЬ

…каждый камень твой –
Заветное преданье поколений.
(Сашка)

***
Что сравнить с этим Кремлём, который, окружась зубчатыми стенами, красуясь золотыми главами соборов, возлежит на высокой горе, как державный венец на челе грозного владыки?.. Он алтарь России, на нём должны совершаться и уже совершались многие жертвы, достойные отечества.
(Панорама Москвы)

КРЭМЛЬ

…кожны камень твой –
Запаветнае паданне пакаленняў.
(Сашка)

***
Што параўнаць з гэтым Крамлём, які, абнесены зубчатымі сценамі, красуючыся залатымі купаламі сабораў, ляжыць на высокай гары, як дзяржаўны вянок на галаве грознага ўладара?.. Ён алтар Расіі, на ім павінны чыніцца і ўжо чыніліся многія ахвяры, годныя айчыны.
(Панарама Масквы)


КРЕСТЬЯНКА

Румяная крестьянка – дочь природы.
(Сашка)

СЯЛЯНКА

Румяная сялянка – дачка прыроды.
(Сашка)


КРИТИКА

Браню кого придётся,
Хвалю кого хочу.
(Весёлый час)

КРЫТЫКА

Каго прыдзецца ганю,
Хвалю каго хачу.
(Вясёлы час)



Л

ЛАНИТЫ*

Ланиты и вино нередко
Фальшивой краскою блестят.
(Н. Н. Арсеньеву)
*Ланиты – щёки.

ЛАНІТЫ*

Ланіты і віно нярэдка
Фальшывай фарбаю блішчаць.
(Н. Н. Арсеньеву)

*Ланіты – шчокі


ЛЕКАРСТВО

Всякое лекарство, со всей своей пользой, очень неприятно.
(Вадим)

ЛЯКАРСТВА

Усялякае лякарства, з усёй сваёй пользай, вельмі непрыемнае.
(Вадзім)


ЛЕСТЬ

…кто нынече не гнётся,
Ни до чего тот не добьётся.
(Маскарад)

ПАДЛІЗВАННЕ

…а хто цяпер не гнецца,
Той ні да чога не даб’ецца.
(Маскарад)


ЛИРА

Всё изменило мне, везде отравы,
Лишь лиры звук мне неизменен был!..
(Письмо)

ЛІРА

І здрадзіла ўсё мне, паўсюль атруты,
Але вось ліры гук заўсёды верным быў.
(Пісьмо)


ЛИЦО

Таковые лица нравятся женщинам: что-то доброе и вместе буйное, пылкость без упрямства, весёлость без насмешки.
(Вадим)

ТВАР

Такія твары падабаюцца жанчынам: нешта добрае і разам з тым буянае, палкасць без упартасці, весялосць без насмешкі.
(Вадзім)


ЛИЧНОСТЬ

Самая волшебная из волшебных сказок у нас едва ли избегнет упрёка в покушении на оскорбление личности!
(Герой нашего времени)

АСОБА

Самая чароўная з чароўных казак у нас не пазбягае папроку ў замаху на зняважанне асобы.
(Герой нашага часу)


ЛУКАВСТВО

Глупый человек не может быть так лукав!..
(Menschen und Leidenschaften. Людиистрасти)

ХІТРАСЦЬ

Неразумны чалавек не можа быць такім хітрым.
(Menschen und Leidenschaften. Людзі і страсці)


ЛУНА

Луна! – как много в этом звуке чувств –
Что будет, что теперь и что прошло, всё в нём
Соединяется.
(Испанцы)

МЕСЯЦ

Месяц! – як многа ў гэтым гуку пачуццяў –
Што будзе, што цяпер і што прайшло, усё ў ім
Злучаецца.
(Іспанцы)


ЛЮБОВЬ

Без вас хочу сказать вам много,
При вас я слушать вас хочу;
Но молча вы глядите строго,
И я в смущении молчу.
Что ж делать?.. Речью неискусной
Занять ваш ум мне не дано…
(А. О. Смирновой)

***
Беспокойная потребность любви, которая нас мучит в первые годы молодости, бросает нас от одной женщины к другой, пока мы найдём такую, которая нас терпеть не может: тут начинается наше постоянство – истинная бесконечная страсть, которую математически можно выразить линией, падающей из точки в пространство; секрет этой бесконечности – только в невозможности достигнуть цели, то есть конца.
(Герой нашего времени)

***
Будь счастлива несчастием моим.
(К***. «Всевышний произнес свой приговор…»)

***
Если б люди не менялись, было бы очень скучно.
(Княгиня Лиговская)

***
Когда он верил и любил,
Счастливый первенец творенья!
Не знал ни злобы, ни сомненья.
(Демон)

***
Кто скоро нравится, об том скоро и забывают.
(Княгиня Лиговская)

***
… лишь мечта – и между тем так мило.
(Первая любовь)

***
…любить
Необходимость мне; и я любил
Всем напряжением душевных сил.
(1831-го июня 11 дня)

***
Любить... но кого же?.. на время – не стоит труда,
А вечно любить невозможно.
(И скучно и грустно)

***
Любовь – везде любовь, то есть самозабвение, сумасшествие, назовите как вам угодно; и человек, который ненавидит всё и любит единое существо в мире, кто бы оно ни было, мать, сестра или дочь, его любовь сильней всех ваших произвольных страстей.
(Вадим)

***
Любовь возьмёт свое.
(Испанцы)

***
Любовь дикарки немногим лучше любви знатной барыни; невежество и простосердечие одной так же надоедают, как и кокетство другой.
(Герой нашего времени)

***
Любовь для неба и земли святыня,
И только для людей порок она!
(Измаил-Бей)

***
Любовь же неизбежна, как судьба.
(Сашка)

***
Любовь, как огонь, без пищи гаснет.
(Герой нашего времени)

***
Любовь, которую мы читаем в глазах, ни к чему женщину не обязывает.
(Герой нашего времени)

***
Любовь нередко бережёт пучина.
(Венеция)

***
[Любовь] превращает нас в детей, дарит золотые сны как игрушки; и разбивать эти игрушки в минуту досады доставляет немало удовольствия; особливо когда мы надеемся получить другие.
(Вадим)

***
Любовь пройдёт, как тень пустого сна.
(К другу)

***
Любовь сама по себе в крови чужда всякого тщеславия…
(Вадим)

***
Мне грустно, потому что я тебя люблю.
(Отчего)

***
Моя любовь никому не принесла счастья, потому что я ничем не жертвовал для тех, кого любил: я любил для себя, для собственного удовольствия: я только удовлетворял странную потребность сердца, с жадностью поглощая их чувства, их радости и страданья – и никогда не мог насытиться.
(Герой нашего времени)

***
Мы часто себя очень обманываем, думая, что нас женщина любит за наши физические или нравственные достоинства; конечно, они приготовляют её сердце к принятию священного огня, а все-таки первое прикосновение решает дело.
(Герой нашего времени)

***
Платоническая любовь самая беспокойная.
(Герой нашего времени)

***
Я любовью торговала
И не ведала её.
(Покаяние)

КАХАННЕ

Без вас хачу сказаць вам многа,
Пры вас я слухаць вас хачу;
А вы глядзіце неяк строга,
Я засаромлена маўчу.
І што рабіць?.. Гаворкай простай
Не ўдасца мне вас забаўляць.
(А. О. Смірновай)

***
Шалёная патрэба кахання, якая нас мучае ў першыя гады маладосці, кідае нас ад адной жанчыны да другой, пакуль мы не знойдзем такую, якая нас трываць не можа: тут пачынаецца наша пастаянства – сапраўдная бясконцая страсць, якую матэматычна можна выразіць лініяй, якая падае з пункта ў прастору; сакрэт гэтай бясконцасці – толькі ў немагчымасці дасягнуць мэты, гэта значыць канца.
(Герой нашага часу)

***
Шчаслівай будзь маім няшчасцем.
(К***. “Усявышні вымавіў прысуд свой…”)

***
Калі б людзі не мяняліся б, было б вельмі сумна.
(Княгіня Лігаўская)

***
Калі ён верыў і любіў,
Шчаслівы першынец тварэння!
Не ведаў злобы і сумнення.
(Дэман)
***
Хто хутка падабаецца, аб тым хутка забываюць.
(Княгіня Лігаўская)

***
…толькі мара – і між тым так мала.
(Першае каханне)

***
…кахаць
Неабходнасць мне; і я кахаў
Усім напружаннем душэўных сіл.
(1831-га чэрвеня 11 дня)

***
Кахаць… ды каго ж?.. як на час, то не варта тады.
А вечна кахаць немагчыма.
(І нудна, і сумна)

***
Любоў – усюды любоў, гэта значыць самазабыццё, назавіце як заўгодна; і чалавек, які ненавідзіць усё і любіць адзіную істоту ў свеце, хто б яна ні была, маці, сястра ці дачка, яго любоў мацней усіх нашых адвольных страсцей.
(Вадзім)

***
Любоў возьме сваё.
(Іспанцы)

***
Каханне дзікаркі нямногім лепей кахання знатнай барыні; невуцтва і дабрадушнасць адной надакучваюць гэтаксама, як какетства другой.
(Герой нашага часу)

***
Любоў для неба і зямлі святыня,
І толькі для людзей яна загана!
(Ізмаіл-Бей)

***
Каханне непазбежна, як і лёс.
(Сашка)

***
Каханне, як агонь, без ежы гасне.
(Герой нашага часу)

***
Каханне, якое мы чытаем у вачах, ні да чога жанчыну не абавязвае.
(Герой нашага часу)

***
Каханне нярэдка беражэ бездань.
(Венецыя)

***
(Каханне) ператварае нас у дзяцей, дорыць залатыя сны як цацкі; і разбіваць гэтыя цацкі ў хвіліну непрыемнасці прыносіць нямала здавальнення; асабліва калі мы спадзяемся атрымаць іншыя.
(Вадзім)

***
Каханне пройдзе, як цень былога сну.
(Да сябра)

***
Любоў сама па сабе ў крыві цураецца ўсялякага самалюбства…
(Вадзім)

***
Мне сумна ад таго, што я цябе люблю.
(Чаму)

***
Мая любоў нікому не прынесла шчасця, таму што я нічым не ахвяраваў для тых, каго любіў: я любіў для сябе, для ўласнай асалоды: я толькі задавальняў дзіўную патрэбнасць сэрца, з прагаю паглынаючы іх пачуцці, іх радасці і пакуты – і ніколі не мог насыціцца.
(Герой нашага часу)

***
Мы часта сябе вельмі падманваем, думаючы, што нас жанчына кахае за нашы фізічныя або маральныя вартасці; канечне, яны падрыхтоўваюць яе сэрца для прыняцця свяшчэннага агню, але ўсё ж першы дотык рашае справу.
(Герой нашага часу)

***
Платанічнае каханне самае неспакойнае.
(Герой нашага часу)

***
Я любоўю гандлявала
І не ведала яе.
(Пакаянне)


ЛЮБОПЫТСТВО

Любопытство, говорят, сгубило род человеческий, оно и поныне наша главная, первая страсть, так что даже все остальные страсти могут им объясниться.
(Штос)

***
Одни почитают меня хуже, другие лучше, чем я в самом деле… Одни скажут: он был добрый малый, другие – мерзавец. И то и другое будет ложно. После этого стоит ли труда жить? а всё живёшь – из любопытства: ожидаешь чего-то нового… Смешно и досадно!
(Герой нашего времени)

ЦІКАЎНАСЦЬ

Цікаўнасць,кажуць, загубіла род чалавечы, яна і сёння наша галоўнае, першае захапленне, так што нават усе астатнія захапленні могуць ім тлумачыцца.
(Штос)

***
Адны лічуць мяне горшым, другія лепшым, чым я на самой справе… Адны скажуць: ён быў добры хлопец,другія – мярзотнік. І тое і другое будзе няправільным. Пасля гэтага ці варта жыць? А ўсё жывеш – з цікаўнасці: чакаеш нечага новага… Смешна і прыкра!
(Герой нашага часу)


ЛЮДИ

Вот люди! все они таковы: знают заранее все дурные стороны поступка, помогают, советуют, даже одобряют его, видя невозможность другого средства, – а потом умывают руки и отворачиваются с негодованием от того, кто имел смелость взять на себя всю тягость ответственности. Все они таковы, даже самые добрые, самые умные!
(Герой нашего времени)

***
Если б я был чёрт, то не мучил бы людей, а презирал бы их; стоят ли они, чтоб их соблазнял изгнанник рая, соперник Бога!
(Вадим)

***
Как прежде люди были просты: они знали только то, чему учились. Ныне ничему не учась, всё знают.
(Мысли, выписки и замечания)

***
Он не был создан для людей.
(Эпитафия)

***
Он не знает людей и их слабых струн, потому что занимался целую жизнь одним собою.
(Герой нашего времени)

***
Перед опасностью позорно-малодушны,
И перед властию – презренные рабы.
(Дума)

ЛЮДЗІ

Во людзі! усе яны такія: ведаюць загадзя ўсе дрэнныя бакі ўчынку, дапамагаюць, раюць, нават ухваляюць яго, бачачы немагчымасць іншага сродку, – а затым умываюць рукіі адварочваюцца з абурэннем ад таго, хто меў смеласць узяць на сябе ўвесь цяжар адказнасці. Усе яны такія, нават самыя добрыя, самыя разумныя!
(Герой нашага часу)

***
Калі б я быў д’ябал, то не мучыў бы людзей, а пагарджаў бы імі; ці вартыя яны таго, каб іх спакушаў выгнаннік рая, сапернік Бога!
(Вадзім)

***
Якімі простымі былі раней людзі: яны ведалі толькі тое, чаму вучыліся. Зараз нічаму не вучыўшыся ведаюць усё.
(Мыслі, выпіскі і заўвагі)

***
Ён не быў створаны для людзей.
(Эпітафія)

***
Ён не ведае людзей і іх слабых струнаў, таму што займаўся ўсё жыццё толькі адным сабой.
(Герой нашага часу)

***
Прад небяспекаю ганебна-маладушныя,
І прад уладаю – нікчэмныя рабы.
(Дума)



М

МАНЕРА

На всё есть манера; многое не говорится, а отгадывается…
(Герой нашего времени)

МАНЕРА

На ўсё ёсць манера; многае не гаворыцца, а адгадваецца.
(Герой нашага часу)


МАСКА

Под маской все чины равны,
У маски ни души, ни званья нет, – есть тело.
(Маскарад)

МАСКА

Пад маскай усе роўныя чыны,
У маскі ні душы, ні звання – толькі цела.
(Маскарад)


МАЧЕХА

Уж эти мачехи! – презлобные творенья.
(Испанцы)

МАЧАХА

Во ўжо гэты мачахі! – занадта злосныя стварэнні.
(Іспанцы)


МЕСТЬ

...Мщенье – царь в душах людей.
(Ангел смерти)

ПОМСТА

Помста – цар у душах людзей.
(Анёл смерці)


МЕЧТА

Листы, сорванные вихрем с берёзы, мелькая мимо нас, обманывают взор золотым и багряным блеском и упадают... очарованы их волшебными красками, увлечены невероятною мечтой, мы поднимае  их, рассматриваем... и не находим ни красок, ни блеска: это простые, гнилые, мёртвые листы!..
(Вадим)

***
Мечтанья злые – божья казнь!
(Боярин Орша)

***
Слишком привязавшись к мечте, мы теряем существенность.
(Вадим)

МАРА

Лісты, сарваныя віхурай з бярозы, мільгаючы каля нас, падманваюць золатам і барвяным бляскам і ападаюць… зачараваныя іх цудоўнымі фарбамі, захопленыя неверагоднай марай, мы падымаем іх, разглядваем… і не знаходзім ні фарбаў, ні бляску: гэта простыя, гнілыя, мёртвыя лісты!..
(Вадзім)

***
Мары злыя – ад Бога кара.
(Баярын Орша)

***
Надта прывязаўшыся да мары, мы губляем істотнасць.
(Вадзім)


МИР

В мире всё условно.
(Маскарад)

***
Как ветхая краса, наш ветхий мир привык
Морщины прятать под румяны…
(Поэт)

***
Мир для счастья сотворён.
(Исповедь)

СВЕТ

У свеце ўсё ўмоўна.
(Маскарад)

Нібы краса старая, свет стары прывык
Хаваць маршчыны пад румяны.
(Паэт)

***
Свет для шчасця створаны.
(Споведзь)


МОГИЛА

…в могиле вечно ночь,
Там нет ни почестей, ни счастия, ни рока!
(Наполеон)

***
Не плачут дети на могилах;
Им чужд и стыд и страх цепей.
(Баллада. «В избушке позднею порою…»)

МАГІЛА
… ў магіле вечна ноч,
Няма там почасцяў, ні шчасця і ні лёсу!
(Напалеон)

***
Не плачуць дзеці на магілах;
Чужы ім сорам, як і боязь ланцугоў.
(Балада. “Ў хацінцы позняю парою…”)


МОЛВА

И что молва? Глупцов крикливый суд,
Коварный шёпот злой старухи или
Два-три намёка в польском иль в кадрили!
(Сашка)

ПАГАЛОСКА

Што пагалоска? Дурняў гучны суд,
Каварны шэпт сівой і злой бабулі
Ці тры намёкі ў польскім ці кадрылі.
(Сашка)


МОЛОДОСТЬ

…в семнадцать лет
Всё привлекательно.
(К кн. Л. Г – ой)

***
Есть необъятное наслаждение в обладании молодой, едва распустившейся души! Она как цветок, которого лучший аромат испаряется навстречу первому лучу солнца; его надо сорвать в эту минуту и, подышав им досыта, бросить на дороге: авось кто-нибудь поднимет!
(Герой нашего времени)

***
Нет, не тебя так пылко я люблю,
Не для меня красы твоей блистанье:
Люблю в тебе я прошлое страданье
И молодость погибшую мою.
(«Нет, не тебя так пылко я люблю…»)

***
Теперь жизнь молодых людей более мысль, чем действие; героев нет, а наблюдателей чересчур много, и они похожи на сладострастного старика, который, вспоминая прежние шалости и присутствуя на буйных пирах, хочет пробудить погаснувшие силы.
(Вадим)

***
Я сердцем слишком стар, ты слишком молода,
Но чувствовать могли б мы ровно.
(Маскарад)

МАЛАДОСЦЬ

…у сямнаццаць год усё захапляльна.
(Да кн. Л. Г-ай)

***
Ёсць неаб’емная асалода ў валоданні маладой, толькі што распусціўшайся душой! Яна, як кветка, лепшы пах якой выпараецца насустрач першаму праменю сонца; яе трэба сарваць своечасова і, надыхаўшыся ўдосталь, кінуць на дарозе: можа хто-небудзь падыме!
(Герой нашага часу)

***
Не, не цябе так палка я люблю,
Не для мяне красы тваёй свячэнне:
Люблю ў табе ранейшае мучэнне
І маладосць прайшоўшую маю.
(“Не, не цябе так палка я люблю…”)

***
Зараз жыццё маладых людзей больш думка, чым дзеянне; герояў няма, а назіральнікаў занадта многа, і яны падобныя на юрлівага старога, які, успамінаючы ранейшыя свавольствы і прысутнічаючы на буйных гулянках, хоча прабудзіць згаснуўшыя сілы.
(Вадзім)

***
Я сэрцам нат стары, ты надта маладая,
Ды адчуваць маглі б мы роўна.
(Маскарад)


МОЛЧАНИЕ

Я слышу всё и обо всем молчу.
(Маскарад)

МАЎЧАННЕ

Я чую ўсё і аб усім маўчу.
(Маскарад)


МОСКВА

Как у океана, у неё [Москвы] есть свой язык, язык сильный, звучный, святой, молитвенный! Едва проснётся день, как уже со всех её златоглавых церквей раздаётся согласный гимн колоколов ... и мнится, что бестелесные звуки принимают видимую форму, что духи неба и ада свиваются под облаками в один разнообразный, неизмеримый, быстро вертящийся хоровод!
(Панорама Москвы)

***
Москва, Москва!.. люблю тебя, как сын,
Как русский, – сильно, пламенно и нежно!
(Сашка)

***
Москва не есть обыкновенный большой город, каких тысяча; Москва не безмолвная громада камней холодных, составленных в симметрическом порядке... нет! у неё есть своя душа, своя жизнь...
(Панорама Москвы)
***
Москва только великолепный памятник, пышная и безмолвная гробница минувшего.
(Княгиня Лиговская)

***
Ребята! не Москва ль за нами?
Умрёмте ж под Москвой,
Как наши братья умирали!
(Бородино)

МАСКВА

Як у акіяна, у яе (Масквы) ёсць свая мова, мова моцная, гучная, святая, малітоўная! Толькі прачнецца дзень, як ужо з усіх яе залатагаловых цэркваў раздаецца ўзгоднены гімн званоў… і здаецца, што безцялесныя гукі прымаюць бачную форму, што духі неба і пекла звіваюцца пад аблокамі ў адзін разнастайны, невымяральны карагод, які хутка кружыцца!
(Панарама Масквы)

***
Масква, Масква!.. люблю цябе, як сын,
Як рускі, – моцна, палымяна і пяшчотна.
(Сашка)

***
Масква не ёсць звычайны вялікі горад, якіх тысячы; Масква не бязмоўная грамада камянёў халодных, састаўленых у сіметрычным парадку… не! у яе ёсць свая душа, сваё жыццё…
(Панарама Масквы)

***
Масква толькі цудоўны помнік, пышная і бязмоўная грабніца мінуўшага.
(Княгіня Лігаўская)

***
Ці не Масква за намі, хлопцы!?
Памрэм жа пад Масквой,
Як і браты тут паміралі!
(Барадзіно)


МУЖЧИНА

Вы, мужчины, не понимаете наслаждений взора, пожатия руки, а я, клянусь тебе, я, прислушиваясь к твоему голосу, чувствую такое глубокое, странное блаженство, что самые жаркие поцелуи не могут заменить его.
(Герой нашего времени)

МУЖЧЫНА

Вы, мужчыны, не разумееце асалоды пагляду, поціску рукі, а я, клянуся табе, прыслухоўваючыся да твайго голасу, адчуваю такое глыбокае, незразумелае шчасце, што самыя гарачыя пацалункі не змогуць замяніць яго.
(Герой нашага часу)


МУЗА

…плоды моей небрежной музы.
(Посвящение. N. N.)

МУЗА

… плады маёй нядбайнай музы.
(Прысвячэнне Н. Н.)


МУЗЫКА

Музыка после обеда усыпляет, а спать после обеда здорово: следовательно, я люблю музыку в медицинском отношении.
(Герой нашего времени)

МУЗЫКА

Музыка пасля абеду ўсыпляе, а спаць пасля абеду здарова; таму я люблю музыку ў медыцынскім аспекце.
(Герой нашага часу)


МУКА

Находишь корень мук в себе самом,
И небо обвинить нельзя ни в чём.
(1831-го июня 11 дня)

***
…ни вериги, ни клобук
Не облегчают наших мук.
(«Оставленная пустынь предо мной…»)

***
Помучить – способ самый женский.
(Тамбовская казначейша)

МУКА

Знаходзіш корань мук ў сабе самім,
І нельга неба вінаваціць аніўчым.
(1831-га чэрвеня 11 дня)

***
…ні вярыгі, ні клабук
Не аблягчаюць нашых мук.
(“Пакінутая пустынь прада мною…”)

***
Памучыць – спосаб самы жаночы.
(Тамбоўская казначэйша)


МЫСЛЬ

На мысли, дышащие силой,
Как жемчуг, нижутся слова.
(Журналист, читатель и писатель)

МЫСЛЬ

На мыслі, што дыхаюць сілай,
Як жэмчуг, ніжуцца словы.
(Журналіст, чытач і пісьменнік)



Н

НАДЕЖДА

В лета надежд не прячут слёз!..
(Испанцы)

***
Всё на свете редко стало –
Есть надежды – счастья мало.
(«Смело верь тому, что вечно…»)

***
Надежды... о! они мои,
Мои – они святое царство
Души задумчивой моей…
(К*. «Мой друг, напрасное старанье!..»)

***
Надейся и мечтай – вдали надежды много.
(Маскарад)

НАДЗЕЯ

Слёз не хаваюцьу гады надзей!..
(Іспанцы)

***
Рэдкім ўсё не свеце стала –
Ёсць надзеі – шчасця мала.
(“Смела вер таму, што вечна…”)

***
Надзеі… о! яны мае,
Мае – яны святое царства
Душы задумлівай маёй…
(К*. “Мой друг, дарэмнае старанне!..”)

***
Надзейся і мар – удалечы надзеі многа.
(Маскарад)


НАДПИСЬ

Мы не привыкли верить надписям.
(Герой нашего времени)

НАДПІС

Мы не прывыклі верыць надпісам.
(Герой нашага часу)


НАМЕРЕНИЕ

Твёрдое намерение человека повелевает природе и случаю.
(Вадим)

НАМЕР

Цвёрды намер чалавекапрыказвае прыродзе і выпадку.
(Вадзім)


НАПОЛЕОН

В десять лет он подвинул нас целым веком вперёд.
(Вадим)

НАПАЛЕОН

За дзесяць год ён пасунуў нас цэлым векам наперад.
(Вадзім)


НАРОД

Русский народ, этот сторукий исполин, скорее перенесёт жестокость и надменность своего повелителя, чем слабость его; он желает быть наказываем – по справедливости, он согласен служить – но хочет гордиться рабством, хочет поднимать голову, чтобы смотреть на своего господина, и простит в нём скорее излишество пороков, чем недостаток добродетелей.
(Вадим)

НАРОД

Рускі народ, гэты старукі велікан, хутчэй перанясе жорсткасць і знявагу свайго ўладара, чым слабасць яго; ён жадае быць караемым – па справядлівасці, ён згодны служыць – але хоча ганарыцца рабствам, хоча падымаць галаву, каб глядзець на савайго спадара, і даруе ў ім хутчэй лішку недахопаў, чым недастатковасць дабрадзейнасці.
(Вадзім)


НАРУЖНОСТЬ

Кто из нас в девятнадцать лет не бросался очертя голову вослед отцветающей кокетке, которых слова и взгляды полны обещаний и души которых подобны выкрашенным гробам притчи. Наружность их – блеск очаровательный, внутри смерть и прах.
(Княгиня Лиговская)

ВЫГЛЯД

Хто з нас у дзевятнаццаць год не кідаўся на злом галавы ўслед какетцы, якая ўжо адцвітае, словы і пагляды якіх поўны абяцанняў і душы якіх падобныя на пафарбаваныя труны прыпавесці. Выгляд іх – бляск захапляльны, унутры смерць і прах.
(Княгіня Лігаўская)


НАРЯД

Дама дурно одетая обыкновенно гораздо любезнее и снисходительнее – это, впрочем, вовсе не значит, что они должны дурно одеваться.
(Княгиня Лиговская)

***
Наряды необходимы счастью женщины, как цветы весне.
(Вадим)

УБОР

Дама дрэнна апранутая звычайна намнога больш абыходлівая і паблажлівая – але гэта зусім не значыць, што яны павінны дрэнна апранацца.
(Княгіня Лігаўская)

***
Уборы неабходны шчасцю жанчыны, як кветкі вясне.
(Вадзім)


НАСЛАЖДЕНЬЕ

… я не был раб земного наслажденья.
(«Болезнь в груди моей, и нет мне исцеленья…»)

АСАЛОДА

… я не быў рабом зямной насалоды.
(“Ў грудзях маіх хвароба, няма выздараўлення…)


НАТУРА

Безумец тот, кто думал удержать
Ничтожным правилом, постановленьем
Движение природы человека.
(Испанцы)

***
Натура – дура, судьба – индейка, а жизнь – копейка!
(Герой нашего времени)

НАТУРА

Вар’ят быў той, хто думаў утрымаць
Мізэрным правілам ці пастановай
Прыродны рух натуры чалавека.
(Іспанцы)

***

Натура – дура, лёс – індзейка, жыццё ж – капейка.
(Герой нашага часу)


НАУКА

Мы иссушили ум наукою бесплодной.
(Дума)

***
Я стал читать, учиться – науки также надоели; я видел, что ни слава, ни счастье от них не зависят нисколько, потому что самые счастливые люди – невежды.
(Герой нашего времени)

НАВУКА

Навукаю бясплоднаймы высушылі розум.
(Дума)

***
Я стаў чытаць, вучыцца – навукі таксама абрыдлі, я бачыў, што ні слава, ні шчасце ад іх не залежаць ніколькі, таму што самыя шчаслівыя людзі – невукі.
(Герой нашага часу)


НАЧАЛО

Что началось необыкновенным образом, то должно так же и кончиться.
(Герой нашего времени)

ПАЧАТАК

Што пачалося такім незвычайным чынам, тое павінна гэтаксама і закончыцца.
(Герой нашага часу)


НЕБЛАГОДАРНОСТЬ

Иногда чувствуешь отвращение к кому-нибудь, принудишь себя обойтись ласково, захочешь полюбить человека... а смотришь, он тебе плотит коварством и неблагодарностью!
(Странный человек)
***
Человек неблагодарный не может быть хорошим человеком.
(Menschen und Leidenschaften. Людиистрасти)

НЯЎДЗЯЧНАСЦЬ

Іншым разам адчуваеш агіду да каго-небудзь, застаўляеш сябе абысціся ласкава, захочаш палюбіць чалавека… а глядзіш, ён табе плаціць каварствам і няўдзячнасцю!
(Дзіўны чалавек)

***
Чалавек няўдзячны не можа быць харошым чалавекам.
(Menschen und Leidenschaften. Людзі і страсці)


НЕБО

Кто близ небес, тот не сражён земным.
(1831-го июня 11 дня)

НЕБА

Хто бліз нябёсаў, той не пераможаны зямным.
(1831-га чэрвеня 11 дня)


НЕВИННОСТЬ

Поверь, невинных женщин вовсе нет.
(«Склонись ко мне, красавец молодой!..»)

НЯВІННАСЦЬ

Павер, жанчын нявінных не бывае.
(“Схіліся да мяне, мой малады красун!..”)


НЕВОЛЯ

Власть разлучает гордые души, а неволя соединяет их.
(Вадим)

НЯВОЛЯ

Улады раз’ядноўваюць гордыя душы, а няволя злучае іх.
(Вадзім)


НЕЖНОСТЬ

Мы только раз один в кругу земном
Горим взаимной нежности огнём.
(Джюлио)

ПЯШЧОТА

Мы толькі раз ў жыцці зямным
Пяшчотай узаемнаю гарым.
(Джуліа)


НЕНАВИСТЬ

«Будет и на нашей улице праздник» – жалкая поговорка мелочной ненависти.
(Княгиня Лиговская)
***

И ненавидим мы, и любим мы случайно,
Ничем не жертвуя ни злобе, ни любви,
И царствует в душе какой-то холод тайный,
Когда огонь кипит в крови.
(Дума)
***

[Ненависть] ожидает только смерти или несчастия любимого предмета, чтоб разразиться над его головою градом упрёков, советов, насмешек и сожалений.
(Герой нашего времени)

***
Учися ненавидеть презирая.
(Испанцы)

***
Я был готов любить весь мир, – меня никто не понял: и я выучился ненавидеть.
(Герой нашего времени)

***
Я ненавижу людей, чтобы их не презирать, потому что иначе жизнь была бы слишком отвратительным фарсом.
(Герой нашего времени)

НЯНАВІСЦЬ

“Будзе і на нашай вуліцы свята” – вартая жалю прымаўка дробязнай нянавісці.
(Княгіня Лігаўская)

***
І ненавідзім мы, і любім выпадкова,
Не ахвяруючы ні злосці, ні любві,
Таемны холад у душы жыве сурова,
Калі агонь кіпіць ў крыві.
(Дума)

***
Няшчасце чакае толькі смерці ці няшчасця любімага прадмета, каб грымнуць над яго галавою градам папрокаў, парад, насмешак і шкадаванняў.
(Герой нашага часу)

***
Вучыся ненавідзець пагарджаючы.
(Іспанцы)

***
Я быў гатовы любіць увесь свет, – мяне ніхто не зразумеў: я навучыўся ненавідзець.
(Герой нашага часу)

***
Я ненавіжу людзей, каб імі не пагарджаць, таму што інакш жыццё было б агідным фарсам.
(Герой нашага часу)


НЕПОНИМАНИЕ

То сам себя не понимал я,
То мир меня не понимал.
(Маскарад)
НЕРАЗУМЕННЕ

То сам сябе не разумеў я,
То свет мяне не разумеў.
(Маскарад)


НЕСЧАСТЬЕ

Несчастия развивают в [человеке] воинственный дух.
(Герой нашего времени)

НЯШЧАСЦЕ

Няшчасце развівае ў людзей ваяўнічы дух.
(Герой нашага часу)


НИЩИЙ

Куска лишь хлеба он просил,
И взор являл живую муку,
И кто-то камень положил
В его протянутую руку.
(Нищий)

ЖАБРАК

Ён толькі хлеба і прасіў,
Пагляд яго – жывая мука,
А нехта камень палажыў
Ў яго руку, забыўшы Духа.
(Жабрак)


НОВИЗНА

Новизна – царица наших дней.
(Пир Асмодея)

***
Свет два раза сряду не занимается одним и тем же лицом; ему нужны новые кумиры, новые моды, новые романы.
(Княгиня Лиговская)

НАВІЗНА

Навізна – царыца нашых дзён.
(Банкет Асмадэя)

***
Свет два разы запар не займаецца адной і той жа асобай; яму патрэбны новыя куміры, новыя моды, новыя раманы.
(Княгіня Лігаўская)



О

ОБИДА

Обида такая пилюля, которую не всякий с покойным лицом проглотить может; некоторые глотают, разжевав наперёд; тут пилюля ещё горьче.
(Мысли, выписки и замечания)

КРЫЎДА

Крыўда такая пілюля, якую не кожны са спакойным тварам праглынуць можа; некаторыя глытаюць, загадзя разжоўваюць; тут пілюля яшчэ гарчэйшая.
(Мыслі, выпіскі і заўвагі)


ОБМАН

Женщины так часто нас обманывают, что и не грешно иногда им отплатить тою же монетою.
(Menschen und Leidenschaften. Людиистрасти)

***
Когда мы женщину обманем, тайный страх
Живёт для нас в младых её очах.
(Джюлио)

***
Обман всегда обман.
(Вадим)

***
Обманом сердце платит за обман. О высшем свете.
(Сашка)

***
…счастья без обмана нет.
(1831-го января)

***
Я в силах перенесть мученье
Глубоких дум, сердечных ран,
Всё, – только не её обман.
(Ночь. «В чугун печальный сторож бьёт…»)

ПАДМАН

Жанчыны так часта нас падманваюць, што і не грэшна часам адплаціць ім тою ж манетаю.
(Menschen und Leidenschaften. Людзі і страсці)

***
Калі жанчыну мы падманем, тайны страх
Жыве для нас у маладых яе вачах.
(Джуліа)

***
Падман заўсёды падман.
(Вадзім)

***
Падманам сэрца плаціць за падман.
(Сашка)

***
… шчасця без падману няма.
(1831-га студзеня)

***
Я ў сілах вытрымаць мучэнне
Глыбокіх дум, сардэчных ран,
Ўсё – толькі не яе падман.
(Ноч. “Ў чыгун самотны стораж б’е…”)


ОБЩЕСТВО

Собрание глупцов и злодеев есть мир, нынешний мир. Ничего не прощают, как будто сами святые.
(Странный человек)

***
Справедливо ли описано у меня общество? – не знаю! По крайней мере, оно всегда останется для меня собранием людей бесчувственных, самолюбивых в высшей степени и полных зависти к тем, в душе которых сохраняется хотя малейшая искра небесного огня!..
(Странный человек)

ГРАМАДСТВА

Ці справядліва апісанаў мяне грамадства? – не знаю! Сама меней, яно заўсёды застанецца для мяне зборам людзей нячулых, самалюбівых у вышэйшай ступені і поўных зайздрасці да тых, у душах якіх захоўваецца хаця б мізэрная іскра нябеснага агню!..
(Дзіўны чалавек)

***
Збор неразумных і ліхадзеяўёсць свет, сучасны свет. Нічога не даруюць, як быццам самі святыя.
(Дзіўны чалавек)


ОПЫТ

Нас опыт научает в свете
Не упускать благоприятный случай.
(Испанцы)

ВОПЫТ

Нас вопыт павучае ў свеце
Не упускаць спрыяльны выпадак.
(Іспанцы)


ОРИГИНАЛ

Портрет хорош, – оригинал-то скверен!
(Маскарад)

АРЫГІНАЛ

Партрэт харошы, – горш арыгінал.
(Маскарад)


ОТГАДКА

Многое не говорится, а отгадывается.
(Герой нашего времени)

АДГАДКА

Многае не гаворыцца, а адгадваецца.
(Герой нашага часу)


ОТКАЗ

Отказать в безделице безбожно.
(Сашка)

АДМОВА

Адмовіць у малым бязбожна.
(Сашка)


ОТЧАЯНИЕ

Есть же люди, в которых даже отчаяние забавно!..
(Герой нашего времени)

АДЧАЙ

Ёсць людзі, у якіх нават адчай забаўны!..
(Герой нашага часу)


ОТЧИЗНА

Люблю отчизну я, но странною любовью!
(Родина)

***
По мне отчизна только там,
Где любят нас, где верят нам!
(Измаил-Бей)

АЙЧЫНА

Люблю айчыну я, ды дзіўнаю любоўю!
(Радзіма)

***
Па мне айчына толькі там,
Дзе любяць нас, дзе вераць нам!
(Ізмаіл-Бей)



П

ПАЛАЧ

Он [рок] палачам судей земных
Не уступает жертв своих!
(Измаил-Бей)

КАТ

Ён (лёс) катам суддзяў зямных
Не саступае ахвяр сваіх.
(Ізмаіл-Бей)


ПАМЯТНИК

Москва только великолепный памятник, пышная и безмолвная гробница минувшего.
(Княгиня Лиговская)

ПОМНІК

Масква толькі раскошны помнік, пышная і бязмоўная грабніца мінулага.
(Княгіня Лігаўская)


ПАМЯТЬ

Яглупо.создан: ничего не забываю
(Герой нашего времени)

ПАМЯЦЬ

Я неразумна створаны: нічога не забываю.
(Герой нашага часу)


ПАТРИОТ

Чудесный патриот;
Лишь своему языку обучен.
(Булевар)

ПАТРЫЁТ

Цудоўны патрыёт;
Толькі мове сваёй навучаны.
(Булявар)


ПЕРВЕНСТВО

Старайся первым быть везде, всегда.
(Измаил-Бей)

ПЕРШЫНСТВА

Старайся першым быць паўсюль, заўжды.
(Ізмаіл-Бей)


ПЕРО

Перо терзает иногда сильнее,
Чем пытка!
(Испанцы)

ПЯРО

Пяро мучыць іншым разам болей,
Чым пытка!
(Іспанцы)


ПЕСНЯ

Где поётся, там и счастливится.
(Герой нашего времени)

***
Свободно мчится песнь моя,
Как птица дикая в пустыне,
Как вдаль по озеру ладья.
(«Пускай поэта обвиняет…»)

ПЕСНЯ

Дзе пяецца, там і шчасціцца.
(Герой нашага часу)

***
Імчыцца вольна песнь мая,
Як птушка дзікая ў пустыні,
Ці як па возеры ладдзя.
(“Няхай паэта вінаваціць…”)


ПЕТЕРБУРГ

Всякий русский должен любить Петербург: здесь всё, что есть лучшего русской молодёжи, как бы нарочно собралось, чтоб подать дружескую руку Европе... здесь жизнь, здесь наши надежды…
(Княгиня Лиговская)

***
Говорят, что въехавши раз в петербургскую заставу, люди меняются совершенно.
(Княгиня Лиговская)

***
Многие жители Петербурга, проведшие детство в другом климате, подвержены странному влиянию здешнего неба. Какое-то печальное равнодушие, подобное тому, с каким наше северное солнце отворачивается от неблагодарной здешней земли, закрадывается в душу, приводит в оцепенение все жизненные органы. В эту минуту сердце не способно к энтузиазму, ум к размышлению.
(Княгиня Лиговская)

ПЕЦЯРБУРГ

Усялякі рускі павінен любіць Пецярбург: тут усё, што ёсць лепшае рускай моладзі, як бы спецыяльна сабралася, каб падаць сяброўскую рукуЕўропе… тут жыццё, тут нашы надзеі…
(Княгіня Лігаўская)

***

Гавораць, што заехаўшы адзін раз празпецярбургскую заставу людзі мяняюцца цалкам.
(Княгіня Лігаўская)

***
Многія жыхары Пецярбурга, якія правялі дзяцінства ў другім клімаце, падвёргнуты дзіўнаму ўплыву тутэйшага неба. Нейкае сумнае раўнадушша, падобнае таму, з якім наша паўночнае сонца адварочваецца ад няўдзячнай тутэйшай зямлі, закрадваецца ў душу, прыводзіць у здранцвенне ўсе жыццёвыя органы. У гэтую хвіліну сэрца не здольна да энтузіязму, розум да развагі.
(Княгіня Лігаўская)


ПЕЧАЛЬ

…печаль родня нам, людям,
Когда мы ей скорей веселья верим.
(Испанцы)

***
Радости забываются, а печали – никогда.
(Герой нашего времени)

СМУТАК

… смутак родны нам, людзям,
Калі мы яму хутчэй весялосці верым.
(Іспанцы)

***
Радасці забываюцца, а смутак – ніколі.
(Герой нашага часу)


ПИСАТЕЛЬ

С кого они портреты пишут?
Где разговоры эти слышат?
(Журналист, читатель и писатель)

ПІСЬМЕННІК

З каго партрэты вось малююць?
І дзе размовы гэты чуюць?
(Журналіст, чытач і пісьменнік)


ПЛАЧ

…легче плакать, чем страдать
Без всяких признаков страданья.
(Эпитафия)

***
Со всеми буду я смеяться,
А плакать не хочу ни с кем.
(«Я не унижусь пред тобою…»)

ПЛАЧ

… плакаць лепш, чым так пакутваць
Без прыкметаў тых пакут.
(Эпітафія)

***
З усімі буду я смяяцца,
А плакаць не хачу ні з кім.
(“Я не схілюся прад табою…”)


ПОБЕДА

Кто взял верх, тому и слава!
(Испанцы)

***
Что женщине в любви?
Победы новые ей нужны ежедневно.
(Маскарад)

ПЕРАМОГА

Хто ўзяў верх, таму і слава!
(Іспанцы)

***
Жанчына што ў любві?
Патрэбны перамогі ёй штодзённа.
(Маскарад)


ПОКОЙ

…покой души не вечен,
И счастье на земле – обман.
(Гусар)

***
Я праздный отдал бы покой
За несколько мгновений
Блаженства иль мучений.
(Поток)

СПАКОЙ

… спакой душы не вечны,
І шчасце на зямлі – падман.
(Гусар)

***
Аддаў бы марны я спакой
За некалькі імгненняў
Ці шчасця, ці мучэнняў.
(Паток)


ПОКОЛЕНИЕ

Герой Нашего Времени, милостивые государи мои, точно, портрет, но не одного человека: это портрет, составленный из пороков всего нашего поколения, в полном их развитии.
(Герой нашего времени)

ПАКАЛЕННЕ

Герой Нашага Часу, міласцівыя спадары мае, дакладна, партрэт, але не аднаго чалавека: гэта партрэт, складзены з парокаў усяго нашага пакалення, у поўным іх развіцці.
(Герой нашага часу)


ПОКОРНОСТЬ

Люди, когда страдают, обыкновенно покорны, но если раз им удалось сбросить ношу свою, то ягненок превращается в тигра, притесненный делается притеснителем и платит сторицею – и тогда горе побежденным!..
(Вадим)

ПАКОРЛІВАСЦЬ

Людзі, якія гаруюць, звычайна пакорлівыя, але калі раз ім удалося скінуць ношу сваю, то ягня ператвараецца ў тыгра, прыгнечаны становіцца прыгнятальнікам і плаціць у сто разоў – і тады гора пераможаным!..
(Вадзім)


ПОНЯТИЕ

Понятья были низки в старый век…
(Сашка)

ПАНЯЦЦЕ

Паняцці былі нізкімі ў век стары…
(Сашка)


ПОРОДА

Порода в женщинах, как и в лошадях, великое дело; это открытие принадлежит Юной Франции. Она, то есть порода, а не Юная Франция, большею частью изобличается в поступи, в руках и ногах; особенно нос много значит. Правильный нос в России реже маленькой ножки.
(Герой нашего времени)

ПАРОДА

Парода ў жанчынах, як і ў конях, вялікая справа; гэта адкрыццё належыць Юнай Францыі. Яна, гэта значыць парода, а не Юная Францыя, большай часткай выкрываецца ў поступу, у руках і нагах; асабліва нос многа значыць. Правільны нос у Расіі радзей маленькай ножкі.
(Герой нашага часу)


ПОСТОЯНСТВО

На небесах не более постоянства, чем на земле.
(Герой нашего времени)

ПАСТАЯНСТВА

На нябёсах не болей пастаянства, чым на зямлі.
(Герой нашага часу)


ПОЭТ

Вот процесс нынешнего образа писать или кропать стихи: Поэт садится в челнок мечтания, плывёт по озеру воображения, доплывает до пристани вдохновения, выходит на берег очарования и гуляет в странах самозабвения. Из описания такого путешествия выходит обыкновенная плаксивая Элегия…
(Мысли, выписки и замечания)

***
Загляните в английских поэтов: все сравнивают с деньгами и богатствами; итальянские видят везде брильянты, изумруды; испанские – солнце, луну и звёзды; французские – животных, голубков, бабочек; а в наших поэтах – бури, вздохи, стоны, отвлечённости.
(Мысли, выписки и замечания)

***
Он был рождён дляних, для тех надежд,
Поэзии и счастья…
(Памяти А. И. Одоевского)

***
Опытный лоцман никогда не отправляется в путешествие, когда на море буря; а искусный рифмач никогда не пустится на Пинд, когда море воображения спокойно.
(Мысли, выписки и замечания)

***

Пускай никто про вас не скажет:
Вот стихотворец, вот поэт;
Вас этот титул только свяжет
С ним привилегий вовсе нет.
(Г < ну> Павлову)

***
Что без страданий жизнь поэта?
И что без бури океан?
(«Я жить хочу! хочу печали...»)

ПАЭТ

Вось працэс сённяшняга спосабу пісаць ці керпаць вершы: Паэт садзіцца ў чаўнок мараў, плыве па возеры ўяўлення, даплывае да прыстані натхнення, выходзіць на бераг захаплення і гуляе ў краінах самазабыцця. З апісання такога падарожжа выходзіць звычайная плаксівая Элегія…
(Мыслі, выпіскі і заўвагі)

***
Загляніце ў англійскіх паэтаў: усё параўноўваюць з грашыма і багатствамі; італьянскія бачаць усюды брыльянты, ізумруды; іспанскія – сонца, месяц і зоркі; французскія – жывёл, галубкоў, бабачак; а ў нашых паэтаў – буры, уздыхі, стогны, абстрактнасці.
(Мыслі, выпіскі і заўвагі)

***
Народжаны ён быў для іх, для тых надзей,
Паэзіі і шчасця…
(Памяці А. І. Адоеўскага)

***
Вопытны лоцман ніколі не адпраўляецца ў падарожжа, калі на моры бура; а ўмелы рыфмач ніколі не пусціцца на Пінд, калі мора ўяўлення спакойнае.
(Мыслі, выпіскі і заўвагі)

***
Няхай ніхто пра вас не скажа:
Ён піша вершы, ён паэт;
Вас гэты тытул толькі звяжа –
Не выдасць прывілеяў свет.
(С-ру Паўлаву)

***
Што без пакут жыццё паэта?
І што без буры акіян?
(“Я жыць хачу! хачу сумоты…”)


ПРАВДА

Против правды слов нет.
(Вадим)
***
Я говорил правду – мне не верили: я начал обманывать.
(Герой нашего времени)

ПРАЎДА

Супраць праўды слоў няма.
(Вадзім)

***
Я гаварыў праўду – мне не верылі: я пачаў падманваць.
(Герой нашага часу)


ПРЕДАНИЕ

Сильна к преданьям в людях вера.
(Сказка для детей)

ПАДАННЕ

У людзях да паданняў моцная вера.
(Казка для дзяцей)


ПРЕДПОЧТЕНИЕ

У всякого свой конёк; иные прельщаются эполетами и золотыми висюльками; другие – плюмажем на шляпе; третьи – серебряными пуговицами на зелёном виц-мундире. Некоторые восхищаются благосклонною улыбкою барышни; иные снисходительным взором замужней: последние глупее первых.
(Мысли, выписки и замечания)

ПЕРАВАГА

Ва ўсялякага свой канёк; іншыя спакушаюцца эпалетамі і залатымі вісюлькамі; другія – плюмажам на капелюшы; трэція – сярэбранымі гузікамі на зялёным віц-мундзіры. Некаторыя захапляюцца прыхільнымі ўсмешкамі паненкі; іншыя паблажлівым паглядам замужняй: апошнія менш разумныя за першых.
(Мыслі, выпіскі і заўвагі)


ПРЕЗРЕНИЕ

Живу для сердца своего;
Живу без цели, беззаботно,
Для счастья глух, для горя нем,
И людям руки жму охотно,
Хоть презираю их меж тем!..
(Прелестнице)

***
Людей без гордости и сердца презираешь,
А сам игрушка тех людей.
(Маскарад)

***
Презрение! как оно похоже на участие, как эти два чувства близки друг другу! Как смерть и жизнь!
(Странный человек)

***
Презренье и любовь несовместны!
(Странный человек)

***
Чтоб кончить презрением, он [человек] должен начать с ненависти!
(Вадим)

ПАГАРДА

Жыву для сэрца я свайго;
Жыву без мэты, бесклапотна,
Глухі для шчасця і для гора,
І рукі цісну ўсім ахвотна,
Хаця да іх пагарды мора.
(Прыгажуні)

***
Людзьмі без гордасці і сэрца пагарджаеш,
Хоць сам ты цацка тых людзей.
(Маскарад)

***
Пагарда! Як яна падобна на спагаду, як гэтыя два пачуцці блізкія адно другому! Як смерць і жыццё!
(Дзіўны чалавек)

***
Пагарда і любоў несумяшчальныя!
(Дзіўны чалавек)

***
Каб закончыць пагардай, ён (чалавек) павінен пачаць з нянавісці!
(Вадзім)


ПРЕКЛОНЕНИЕ

…перед идолами света
Не гну колени я мои.
(Прелестнице)

ПАКЛАНЕННЕ

…прад ідаламі свету
Не гну калені я мае.
(Прыгажуні)


ПРЕСТУПНИК

Никогда не должно отвергать кающегося преступника: с отчаяния он может сделаться ещё вдвое преступнее…
(Герой нашего времени)

ЗЛАЧЫНЕЦ

Ніколі не трэба адштурхоўваць злачынца, які каецца: з адчаю ён можа зрабіцца яшчэ ўдвая больш злачынным.
(Герой нашага часу)


ПРИВЫЧКА

Всё привычка в людях.
(Странный человек)

***
Люди ко всему привыкают.
(Вадим)

ПРЫВЫЧКА

Усё прывычка ў людзях.
(Дзіўны чалавек)

***
Людзі да ўсяго прывыкаюць.
(Вадзім)


ПРИВЯЗАННОСТЬ

Я уже прошёл тот период жизни душевной, когда ищут только счастия, когда сердце чувствует необходимость любить сильно и страстно кого-нибудь, – теперь я только хочу быть любимым, и то очень немногими; даже мне кажется, одной постоянной привязанности мне было бы довольно: жалкая привычка сердца!
(Герой нашего времени)

ПРЫХІЛЬНАСЦЬ

Я ўжо прайшоў той перыяд душэўнага жыцця, калі шукаюць толькі шчасця, калі сэрца адчувае неабходнасць любіць моцна і страсна каго-небудзь, – цяпер я толькі хачу быць любімым, і то вельмі нямногімі; нават мне здаецца, адной пастаяннай прыхільнасці мне было б дастаткова: убогая прывычка сэрца!
(Герой нашага часу)


ПРИРОДА

B природе противоположные причины часто производят одинаковые действия: лошадь равно падает на ноги от застоя и от излишней езды.
(«Я хочу рассказать вам»)

***
Природа подобна печи, откуда вылетают искры. Когда дерево сожжено: печь гаснет. Так природа сокрушится, когда мера различных мук человеческих исполнится. Всё исчезнет. Печь производит искры: природа – людей, одних глупее, других умнее. Одни много делают шуму в мире, другие неизвестны; так искры не равны меж собой. Но все они равно погаснут без следа, им последуют другие без больших последствий, как подобные им. Когда огонь истощится, то соберут весь пепел и выбросят вон… так с нами, бедными людьми.
(Menschen und Leidenschaften. Людиистрасти)

ПРЫРОДА

У прыродзе процілеглыя прычынычаста вызываюць аднолькавыя дзеянні: конь аднолькава падае ад застою і ад празмернай язды.
(“Я хачу расказаць вам”)

***
Прырода падобна печы, з якой вылятаюць іскры. Калі дрэва спалена: печ гасне. Так прырода знішчыцца, калі мера розных мук чалавечых споўніцца. Усё знікне. Печ выдае іскры: прырода – людзей, адных менш разумных, другіх – болей… Адны робяць многа шуму ў свеце, другія невядомыя; так іскры не роўныя між сабой. Але ўсе яны аднолькава пагаснуць без следу, за імі пойдуць другія без асаблівых вынікаў, як падобныя ім. Калі агонь знікне, то збяруць увесь попел і выкінуць вонкі… так з намі, беднымі людзьмі.
(MenschenundLeidenschaften. Людзіі страсці)


ПРИЯТЕЛЬ

Приятели в наш век – две струны, которые по воле музыканта издают согласные звуки, но содержат в себе столько же противных.
(Странный человек)

***
Приятели – не всегда друзья.
(Странный человек)

ПРЫЯЦЕЛЬ

Прыяцелі ў наш век – дзве струны, якія па волі музыкі іграюць падобныя гукі, але змяшчаюць у сабе столькі ж процілеглых.
(Дзіўны чалавек)

***
Прыяцелі не заўсёды сябры.
(Дзіўны чалавек)


ПРОКЛЯТИЕ

Лучше убить, чем проклясть.
(Странный человек)

ПРАКЛЯЦЦЕ

Лепш забіць, чым праклясці.
(Дзіўны чалавек)


ПРОПАСТЬ

Пропасть, одетая утренним туманом, хотя не так черна, зато кажется вдвое обширнее бедному путнику.
(Вадим)

ПРОРВА

Прорва, апранутая ранішнім туманам, хоць і не такая чорная, затое здаецца ўдвая шырэй беднаму падарожнаму.
(Вадзім)


ПРОРОК

Не смейся над моей пророческой тоскою;
Я знал: удар судьбы меня не обойдёт;
Я знал, что голова, любимая тобою,
С твоей груди на плаху перейдёт.
(«Не смейся над моей пророческой тоскою…»)

Проснёшься ль ты опять, осмеянный пророк!
(Поэт)

***
С тех пор как вечный судия
Мне дал всеведенье пророка,
В очах людей читаю я
Страницы злобы и порока.
(Пророк)

ПРАРОК

Не смейся над маёй прароцкаю тугою;
Я ведаў: не міне фартуны злой удар;
Я ведаў: галава, любімая табою,
Ад плахі скоціцца, нібы які-та шар.
(“Не смейся над маёй прароцкаю тугою…”)

А ці праснешся зноў, прарок ты абсмяяны!
(Паэт)

***
З тых пор, як вечны наш суддзя
Мне даў ўсябачанне прарока,
Ў вачах людзей чытаю я
Заганы ўсе, хаця б патроху.
(Прарок)


ПРОШЛОЕ

Былое бесполезно нам.
(К другу В. Ш.)

***
Всё прошло, что было прежде,–
Где ж найти уплывших лет?
(Покаяние)

***
Учись презирать неприятности, наслаждаться настоящим, не заботиться о будущем и не жалеть о минувшем.
(Странный человек)

МІНУЛАЕ

***
Мінулае нам без карысці.
(Да сябра В. Ш.)

***
Ўсё прайшло, было раней што, –
Дзе знайсці мінулы час?
(Пакаянне)

***
Вучыся пагарджаць непрыемнасцямі, цешыцца сённяшнім, не клапаціцца пра будучае і не шкадаваць аб мінулым.
(Дзіўны чалавек)


ПРОЩАНИЕ

Прощай – шесть букв приносят столько мук!
Уносят всё, что я теперь люблю.
(«Итак, прощай! Впервые этот звук…»)

РАЗВІТАННЕ

Бывай – пяць літар вось і столькі мук!
Адносяць ўсё, што я цяпер люблю.
(“Ну што ж, бывай! Упершыню той гук…”)


ПРОЩЕНИЕ

Я не Бог и не прощаю!
(Маскарад)

ДАРАВАННЕ

Я не Бог і не дарую!
(Маскарад)


ПУСТОТА

Тот самый человек пустой,
Кто весь наполнен сам собой.
(Эпиграммы)

ПУСТАТА

Той найпусцейшы чалавек,
Які сабой напоўнены свой век.
(Эпіграма)


ПУСТЯК

Смешно, смешно, ей-богу!
Не стыдно ли, не грех
Из пустяков поднять тревогу.
(Маскарад)

ПУСЦЯК

Ой, смешна, смешна, далібог!
Не сорам ці, не грэх
З-за пусцякоў нагнаць трывог.
(Маскарад)



Р

РАБ

Пускай я раб, но раб царя вселенной!
(Измаил-Бей)

***
Пусть я твой раб – но лишь не раб судьбы!
(Литвинка)

РАБ

Няхай я раб, ды раб цара сусвету!
(Ізмаіл-Бей)

***

Хай я твой раб, але не раб фартуны!
(Літвінка)


РАВНОДУШИЕ

Какое дело нам, страдал ты или нет?
(Не верь себе)

РАЎНАДУШША

Якая справа нам, пакутваў ты ці не?
(Не вер сабе)


РАДОСТЬ

Мы лучше любим видеть радость в будущем, нежели в минувшем.
(Странный человек)

РАДАСЦЬ

Мы лепей любім бачыць радасць у будучым, чым у мінулым.
(Дзіўны чалавек)


РАЗВРАТ

О, полно извинять разврат!
Ужель злодеям щит порфира?
(К***. «О, полно извинять разврат!..»)

РАСПУСТА

О, хопіць прабачацьраспусту!
Няўжо злачынцам шчыт парфіра?
(К***. ”О, хопіць прабачаць распусту!..)


РАЗДРАЖЕНИЕ

Пленной мысли раздраженье.
(Не верь себе)

РАЗДРАЖНЕННЕ

Палоннай думкі раздражненне.
(Не вер сабе)


РАЗЛУКА

Была без радостей любовь,
Разлука будет без печали.
(Договор)

***
Мой друг, не плачь перед разлукой
И преждевременною мукой
Младое сердце не тревожь,
Ты сам же после осмеёшь
Тоску любови легковерной,
Которая закралась в грудь.
(К приятелю)

***
Разлука пришла – и девичья любовь прости!
(Баллада. «Из ворот выезжают три витязя в ряд…»)

***
Ужасная судьба отца и сына
Жить розно и в разлуке умереть,
И жребий чуждого изгнанника иметь
На родине с названьем гражданина!
(«Ужасная судьба отца и сына…»)

РАЗЛУКА

Было без радасці каханне,
Разлука будзе без самоты.
(Дамова)

***
Мой друг, не плач перад разлукай
І гэтай дачасовай мукай
Младое сэрца не трывож,
Якое пасмяецца ўсё ж
Над той любоўю легкавернай,
Якая быць не можа вернай.
(Да сябра)

***
Разлука прыйшла – дзявочая любоў прабач!
(Балада. “З варот выязджаюць тры віцязі ўрад…”)

***
Лёс жудасны у бацькі і у сына
Жыць розна і ў разлуцы той сканаць,
Ды жэрабя выгнанніка спаймаць
У родным краі з імем грамадзяніна!
(“Лёс жудасны у бацькі і у сына…”)


РАЗОЧАРОВАНИЕ

Разочарование, как все моды, начав с высших слоёв общества, спустилось к низшим, которые его донашивают, и те, которые больше всех и в самом деле скучают, стараются скрыть это несчастье, как порок.
(Герой нашего времени)

РАЗАЧАРАВАННЕ

Разачараванне, як і ўсе моды, пачаўшы з вышэйшых слаёў грамадства, спусцілася да ніжэйшых, якія яго даношваюць, і тыя, якія і на самой справе больш другіх нудзяцца, стараюцца скрыць гэтае няшчасце, як загану.
(Герой нашага часу)


РАЙ

Есть рай небесный! – звёзды говорят;
Но где же? вот вопрос.
(«Я видел тень блаженства…»)

***
Она страдала и любила –
И рай открылся для любви!
(Демон)

***
… проповедники об рае и об аде
Не верят ни в награды рая,
Ни в тяжкие мученья преисподней.
(Испанцы)

***
Ты для меня была – как счастье рая
Для демона, изгнанника небес.
(«Измученный тоскою и недугом…»)

РАЙ

Ёсць рай нябесны! – зоркі кажуць;
Вось толькі дзе? пытанне ёсць.
(“Я бачыў асалоды цень; але…”)

***
Яна пакутвала, кахала –
І рай адкрыўся для любві!
(Дэман)

***
… прапаведнікі аб раі, апраметнай
Не вераць ні ва ўзнагароды рая,
І ні ў цяжкія мукі апраметнай.
(Іспанцы)

***
Ты для мяне была – як шчасце раю
Для дэмана, выгнанніка нябёс.
(“Замучаны нудою і хваробай…”)


РАСКАЯНИЕ

Как жалок тот, чья младость принесла
Морщину лишнюю для старого чела
И, отобрав все милые желанья,
Одно печальное раскаянье дала.
(Элегия. «Дробись, дробись, волна ночная…»)

***
Но кто же в своей жизни не делал глупостей! И кто не раскаивался!
(Княгиня Лиговская)

РАСКАЯННЕ

Нікчэмны той, якому маладосць
Прынесла зморшчынкі на бледнае чало
І, адабраўшы ўсе яго жаданні,
Ў раскаянне хіба пакінула хоць штось.
(Элегія. “Драбіся, хваля, бі, начная…”)

***
Ну хто ў сваім жыцці не рабіў неразумнасцяў і не раскайваўся!
(Княгіня Лігаўская)


РАССКАЗЧИК

В сердцах простых чувство красоты и величия природы сильнее, живее во сто крат, чем в нас, восторженных рассказчиках на словах и на бумаге.
(Герой нашего времени)

РАСКАЗЧЫК

У сэрцах простых пачуццё прыгажосці і велічы прыроды мацней, жывей у сто разоў, чым у нас, захопленых расказчыкаў на словах і на паперы.
(Герой нашага часу)


РАССТАВАНИЕ

Налево ты, а я направо.
(Маскарад)

***
Прости! – не жалей безрассудно,
О краткой любви не жалей –
Расстаться казалось нам трудно, –
Но встретиться было б трудней!
(К *. «Прости! – мы не встретимся боле…»)

РАССТАВАННЕ

Налева ты, а я направа.
(Маскарад)

***
Прабач! – не шкадуй безразважна
Кахання, сышло што на ўзвей.
Рассталіся – гэтае важна,
Сустрэцца было б цежалей.
(К*. “Прабач! – не сустрэнемся болей…”)


РЕБёНОК

Счастлив ребёнок! И в люльке просторно ему: но дай время
Сделаться мужем, и тесен покажется мир.
(Дитя в люльке)

ДЗІЦЯ

Шчаслівае дзіця! У люльцы прасторна яму: але дай час
Стаць мужчынам, і цесным падасца ўвесь свет.
(Дзіця у люльцы)


РЕВНОСТЬ

Всё ясно ревности – а доказательств нет!
(Маскарад)

***
Ревность сделает то, чего не могли мои просьбы.
(Герой нашего времени)

РЭЎНАСЦЬ

Ўсё ясна рэўнасці – а доказу няма!
(Маскарад)

***
Рэўнасць зробіць тое, што не змаглі мае просьбы.
(Герой нашага часу)


РЕПУТАЦИЯ

В нашем бедном обществе фраза: он погубил столько-то репутаций – значит почти: он выиграл столько-то сражений.
(Княгиня Лиговская)

РЭПУТАЦЫЯ

У нашым бедным грамадстве фраза: ён пагубіў столькі-та рэпутацый – азначае амаль: ён выйграў столькі-та бітваў.
(Княгіня Лігаўская)


РОДИНА

… всё, что чуждо ей,
То чуждо мне.
(«Я видел тень блаженства; но вполне …»)

***
Дубовый листок оторвался от ветки родимой.
(Листок)

***
Нет у вас родины, нет вам изгнания.
(Тучи)

***
Уж постоим мы головою
За родину свою!
(Бородино)

РАДЗІМА

… ўсё, чужое ёй,
Чужое мне.
(“Я бачыў асалоды цень; але…”)

***
Дубовы лісток адарваўся з галінкі радзімай.
(Лісток)

***

Няма ў вас радзімы, няма вам выгнання.
(Хмары)

***
Дык пастаім жа галавою
За родную зямлю!
(Барадзіно)


РОЖДЕНИЕ

Я рождён, чтоб целый мир был зритель
Торжества иль гибели моей.
(К*. «Мы случайно сведены судьбою…»)

НАРАДЖЭННЕ

Я народжаны, каб свет быў сведкам
Трыумфу ці пагібелі маёй.
(К*. “Выпадкова злучаны мы лёсам…”)


РОМАН

Романа не начав, я знал уже развязку
И для других сердец твердил
Слова любви, как няня сказку.
(Маскарад)

***
Сколько любовь приятнее женитьбы, столько роман занимательнее истории.
(Мысли, выписки и замечания)

РАМАН

Раман не пачынаючы, я знаў развязку
І сэрцам іншым гаварыў
Я пра любоў, як няня казку.
(Маскарад)

***
Наколькі каханне прыемней жаніцьбы, настолькі раман больш займальны,
(Мыслі, выпіскі і заўвагі)


РОМАНТИЗМ

Почему французы не терпят романтизма? – Потому что не во время гость хуже татарина.
(Мысли, выписки и замечания)

РАМАНТЫЗМ

Чаму французы не церпяць рамантызм? –
Таму што госць не ў час горш за татарына.
(Мыслі, выпіскі і заўвагі)


РОМАНТИК

Кто пишет без правил, и следственно пишет чушь, тот и Романтик.
(Мысли, выписки и замечания)

РАМАНТЫК

Хто піша без правілаў, а гэта значыць піша глупства, той і Рамантык.
(Мыслі, выпіскі і заўвагі)


РОССИЯ

Прощай, немытая Россия,
Страна рабов, страна господ.
(Прощай, немытая Россия)

***
У России нет прошедшего; она вся в настоящем и будущем.
(Заметки, планы, сюжеты)

РАСІЯ

Бывай, нямытая Расія,
Дзяржава рабства і паноў.
(Бывай, нямытая Расія)

***

У Расіі няма мінулага, яна ўся ў сучасным і будучым.
(Заметкі, планы, сюжэты)


РУССКИЙ

Господа! когда-то русские будут русскими?
(Странный человек)

***
Иностранцы отказывают нам в нежности и чувствительности сердечной. Русский, говорят многие из них, до самой свадьбы не видит своей жены; да ему и видеть её не нужно: дай ему кусок хлеба, чарку вина, да тёплую печь: так он со всякою женою поладит. Почтеннейшие ошибаются: где более чувствительности, как не у нас? – Если вся наша стихотворная братия в день напишет 1000 стихотворений, то верно из них 800 будет элегических; где же, в каком народе более чувствительности?
(Мысли, выписки и замечания)

***
Меня невольно поразила способность русского человека применяться к обычаям тех народов, среди которых ему случается жить; не знаю, достойно порицания или похвалы это свойство ума, только оно доказывает неимоверную его гибкость и присутствие этого ясного здравого смысла, который прощает зло везде, где видит его необходимость или невозможность его уничтожения.
(Герой нашего времени)

РУСКІ

Спадары! калі ж рускія будуць рускімі?
(Дзіўны чалавек)

***
Іншаземцы адказваюць нам у пяшчоце і пачуццёвасці сардэчнай. Рускі, кажуць многія з іх, аж да вяселля не бачыць сваёй жонкі; ды яму і бачыць яе не патрэбна: дай яму лусту хлеба, чарку віна, ды цёплую печ: дык ён з усялякаю жонкай паладзіць. Паважаныя памыляюцца: дзе больш пачуццёвасці, як не ў нас? – Калі ўся наша вершатворная брація напіша 1000 вершаў, то пэўна 800 з іх будзе элегічных; дзе ж, у якога народа болей пачуццёвасці?
(Мыслі, выпіскі і заўвагі)

***
Мяне міжволі ўразіла здольнасць рускага чалавека прыстасоўвацца да звычаяў тых народаў, сярод якіх яму выпадае жыць; не ведаю, варта ганьбавання ці ўхваленнягэтая якасць розуму, толькі яна даказвае непамерную яго гнуткасць і прысутнасць гэтага яснага здаровага сзнсу, які даруе зло ўсюды, дзе бачыць яго неабходнасць ці немагчымасць яго знішчэння.
(Герой нашага часу)



С

САМОЛЮБИЕ

Грустно, а надо признаться, что самая чистейшая любовь наполовину перемешана с самолюбием.
(Княгиня Лиговская)

***
О самолюбие! ты рычаг, которым Архимед хотел приподнять земной шар!
(Герой нашего времени)

***
Самолюбие, а не сердце, самая слабая часть мужчины, подобная пятке Ахиллеса.
(Княгиня Лиговская)

САМАЛЮБСТВА

Сумна, але трэба прызнацца, што самае чысцейшае каханне напалову перамешана з самалюбствам.
(Княгіня Лігаўская)

***

О самалюбства! ты рычаг, якім Архімед хацеў прыпадняць зямны шар!
(Герой нашага часу)

***
Самалюбства, а не сэрца, самая слабая частка мужчыны, падобная пяце Ахілеса.
(Княгіня Лігаўская)


САМОПОЗНАНИЕ

…жадно я искал самопознанья.
(Смерть. «Ласкаемый цветущими мечтами…)

САМАПАЗНАННЕ

… прагна я шукаў самапазнання.
(Смерць)


СВЕТ (мир)

Всё на свете может поправиться.
(Вадим)

***
Всё на свете забывается.
(Княгиня Лиговская)

СВЕТ

Усё на свеце можа паправіцца.
(Вадзім)

***

Усё на свеце збываецца.
(Княгіня Лігаўская)


СВЕТ(круг лиц, принадлежащих к привилегированным классам)

И что за дело мне до света,
Когда сидишь ты предо мной,
Когда рука моя согрета
Твоей волшебною рукой.
(«Пускай поэта обвиняет …»)

***
Наша публика похожа на провинциала, который, подслушав разговор двух дипломатов, принадлежащих к враждебным дворам, остался бы уверен, что каждый из них обманывает своё правительство в пользу взаимной нежнейшей дружбы.
(Герой нашего времени)

СВЕТ

І што за справа мне да свету,
Калі сядзіш ты прада мной,
Калі рука мая сагрэта
Тваёй чароўнаю рукой.
(“Няхай паэта вінаваціць…”)

***
Наша публіка падобная на правінцыяла, які, падслухаўшы размову двух дыпламатаў, што належаць да двух варагуючых двароў, застаўся б упэўненым, што кожны з іх падманвае свой урад на карысць узаемнага пяшчотнага сяброўства.
(Герой нашага часу)


СВОБОДА

Ты позабыла: я свободы
Для заблужденья не отдам;
И так пожертвовал я годы
Твоей улыбке и глазам.
(К*. «Я не унижусь пред тобою…»)

***
Я ищу свободы и покоя!
(«Выхожу один я на дорогу…»)

СВАБОДА

Свабоды я шукаю і спакою!
(“Я адзін выходжу на дарогу…”)

***
О не, ніколі я свабоды
Для той памылкі не аддам;
І так ахвяраваў я годы
Тваёй усмешцы і вачам.
(К*. “Я не схілюся прад табою…”)


СЕВЕР

Мы, дети севера, как здешние растенья,
Цветём недолго, быстро увядаем…
(Монолог)

ПОЎНАЧ

Мы, дзеці поўначы, тутэйшыя расліны,
Цвіцем нядоўга, хутка завядаем…
(Маналог)


СЕДИНА

Порой обманчива бывает седина:
Так мхом покрытая бутылка вековая
Хранит струю кипучего вина.
(К портрету старого гусара)

СІВІЗНА

Падманвае і нас, бывае, сівізна:
Зарослая так мхом бутэлька векавая
Захоўвае струмень кіпучага віна.
(Да партрэта старога гусара)


СЕРДЦЕ

В печальном только сердце может страсть
Иметь неограниченную власть.
(Литвинка)

***
Двух жизней сердцем ты достойна!
А мне довольно и одной.
(«Слова разлуки повторяя…»)

***
Жёлтый лист о стебель бьётся
Перед бурей:
Сердце бедное трепещет
Пред несчастьем.
(Песня. «Жёлтый лист о стебель бьётся…»)

***
Как путники небесны, облака,
Свободно сердце, и любовь легка...
(Литвинка)

***
Натуральная история нынче обогатилась новым классом очень милых и красивых существ – именно классом женщин без сердца.
(Княгиня Лиговская)

***
Пустое сердце бьётся ровно…
(Смерть Поэта)

***
Страшусь, в объятья деву заключив,
Живую душу ядом отравить
И показать, что сердце у меня
Есть жертвенник, сгоревший от огня.
(1830 год. Июля 15-го)

***
Ты прекрасна! Кто спорит, но разве это даёт право не иметь сердца?
(Вадим)

СЭРЦА

Ў самотным сэрцы толькі можа страсць
Займець бязмежную сваю уладу.
(Літвінка)

***
Двух жыццяў сэрцайкам ты варта!
Мне ж дастаткова аднаго.
(“Разлукі словы паўтараю…”)

***
Жоўты ліст пад ветрам б’ецца
Перад бурай:
Сэрца беднае трапеча
Прад няшчасцем.
(Песня. “Жоўты ліст пад ветрам б’ецца…”)

***

Як путнікі нябесныя, аблокі,
Свабода ў сэрцы і любві спалохі…
(Літвінка)

***
Натуральная гісторыя цяпер узбагацілася новым класам вельмі мілых і прыгожых істот – менавіта класам жанчын без сэрца.
(Княгіня Лігаўская)

Пустое сэрца б’ецца роўна…
(Смерць паэта)

***
Дзіўная рэч сэрца чалавечае ўвогуле, а жаночае ў асаблівасці!
(Герой нашага часу)

Страшуся я, абняўшы дзеву,
Атруціць ёй душу жывую
І паказаць, што сэрца, не маню,
Ў мяне ахвярнік, сам згарэўшы ад агню.
(1830 год. Ліпень 15-га)

***
Ты цудоўная! Хто спрачаецца, але хіба гэта дае права не мець сэрца?
(Вадзім)


СИЛА

То кровь кипит, то сил избыток.
(Не верь себе)

СІЛА

То кроў кіпіць, то сіл замнога.
(Не вер сабе)


СКРОМНОСТЬ

Я был скромен – меня обвиняли в лукавстве: я стал скрытен.
(Герой нашего времени)

СКРОМНАСЦЬ

Я быў скромны – мяне абвінавацілі ў хітрасці: я стаў скрытным.
(Герой нашага часу)


СКУКА

И скучно, и грустно, и некому руку подать…
(И скучно, и грустно)

НУДА

І нудна, і сумна, і некаму руку падаць…
(І нудна, і сумна)


СЛАВА

В славе нет блаженства.
(Слава)

***
Возвышенной души предмет стремленья – слава.
(Портреты)

***
Всё кратко на шару земном,
И вечно слава жить не может.
(Слава)

***
Слава – удача, и чтоб добиться её, надо только быть ловким.
(Герой нашего времени)

***
Что жизнь? — давай мне чашу славы,
Хотя бы в ней был смертный яд,
Я не вздрогну — я выпить рад.
(Ангел смерти)

***
Я не склонен к славе громкой,
Сердце греет лишь любовь.
(К друзьям)

СЛАВА

У славе няма шчасця.
(Слава)

***

Узвышанай душы прадмет памкнення – слава.
(Партрэты)

***
Ўсё коратка на шарыку зямным,
І вечна слава жыць не можа.
(Слава)

***
Слава – удача, і каб дабіцца яе, трэба толькі быць лоўкім.
(Герой нашага часу)

***
Што жыццё? – давай мне славу,
Хай сабе у ёй атрута,
Вып’ю гэту я цыкуту.
(Анёл і смерць)

***
Я не схільны к славе громкай,
Сэрца грэе мне любоў.
(Да сяброў)


СЛАДОСТЬ

Сладость есть
Во всём, что не сбылось.
(1831-го июня 11 дня)

СЛОДЫЧ

Слодыч ёсць
Ва ўсім, што не збылося.
(1831-га чэрвеня 11 дня)


СЛЁЗЫ

Об чем женщины не плачут: слёзы их оружие нападательное и оборонительное. Досада, радость, бессильная ненависть, бессильная любовь имеют у них одно выражение.
(Княгиня Лиговская)

***
Светлая слеза – жемчужина страданья.
(Кинжал)

***
Что слёзы женские? вода!
(Маскарад)

СЛЁЗЫ

Аб чым жанчыны ні плачуць: слёзы іх зброя нападальная і абаронная. Злосць, радасць, бяссільная нянавісць, бяссільнае каханне маюць у іх адно праяўленне.
(Княгіня Лігаўская)

***
Светлая сляза – жамчужына пакуты.
(Кінжал)

***
Жанчынаў слёзы што? вада!
(Маскарад)


СЛОВО

Есть сила благодатная
В созвучье слов живых...
(Молитва)

СЛОВА

Ёсць радасць жыватворная
Ў сугуччы слоў жывых…
(Малітва)


СЛУЧАЙ

Иногда маловажный случай имеет жестокие последствия.
(Герой нашего времени)

***
Судьба вчера свела случайно нас,
Случайно завтра разведёт навечно.
(Сашка)

ВЫПАДАК

Іншым разам малазначны выпадак мае вялікія вынікі.
(Герой нашага часу)

***

Учора лёс звёў выпадкова нас
І выпадкова заўтра развядзе навечна.
                (Сашка)


СЛУШАТЕЛЬ

Холодный слушатель есть камень.
(«Унылый колокола звон…»)

СЛУХАЧ

Слухач халодны – той жа камень.
(“Маркотны звона звон…”)


СМЕРТЬ

Все люди погибнут… глупо было бы желать быть исключену из этого числа.
(Menschen und Leidenschaften. Людиистрасти)

***
Думая о близкой и возможной смерти, я думаю об одном себе: иные не делают и этого. Друзья, которые завтра меня забудут или, хуже, возведут на мой счёт бог знает какие небылицы; женщины, которые, обнимая другого, будут смеяться надо мною, чтоб не возбудить в нём ревности к усопшему, – бог с ними! Из жизненной бури я вынес только несколько идей – и ни одного чувства. Я давно уж живу не сердцем, а головою. Я взвешиваю, разбираю свои собственные страсти и поступки с строгим любопытством, но без участия.
(Герой нашего времени)

***
К погибшим люди справедливы.
(1831-го июня 11 дня)

***
Жизнь ненавистна, но и смерть тяжка.
(Джюлио)

***
Зачем привскакивать на смертном одре, чтобы упасть и скончаться на полу?
(Вадим)

***
…мёртвым не приснится
Ни грусть, ни радость прошлых дней.
(Демон)

***
Наша смерть – струны порванной звон.
(К П<етерсо>ну)

***
Но для небесного могилы нет.
(1831-го июня 11 дня)

***
Ожиданиенасильственной смерти не есть ли уже настоящая болезнь?
(Герой нашего времени)

***
Счастлив умерший в такое время, когда ему нечего забывать: он не знает этих свинцовых минут безвестности.
(Menschen und Leidenschaften. Людиистрасти)

***
Ужель бездушных удовольствий шум,
Ужели пытки бесполезных дум,
Ужель самолюбивая толпа,
Которая от мудрости глупа,
Ужели дев коварная любовь
Прельстят меня перед кончиной вновь?
(Смерть)

***
Умереть так умереть! потеря для мира небольшая; да и мне самому порядочно уж скучно. Я – как человек, зевающий на бале, который не едет спать только потому, что ещё нет его кареты. Но карета готова… прощайте!
(Герой нашего времени)

***
Хуже смерти ничего не случается – а смерти не минёшь.
(Герой нашего времени)

СМЕРЦЬ

Усе людзі загінуць… глупствам было б жадаць быць выключаным з іх ліку.
(MenschenundLeidenschaften.Людзіі страсці)

***
Думаючы аб блізкай і магчымай смерці, я думаю аб адным сабе: іншыяне робяць і гэтага. Сябры, якія заўтра мяне забудуць ці, хужэй за ўсё, узвядуць у адносінах да мяне бог ведае якія небыліцы; жанчыны, якія, абдымаючы другога, будуць смяяцца нада мною, каб не вызваць у яго рэўнасці к памерламу, – бог з імі! З жыццёвай буры я вынес толькі некалькі ідэй – і не аднаго пачуцця. Я даўно ўжо жыву не сэрцам, а галавою. Я ўзважваю, разбіраю свае ўласныя страсці і ўчынкі са строгай цікаўнасцю, але без удзелу.
(Герой нашага часу)

***
Жыццё ненавіснае, але і смерць цяжкая.
(Джуліа)

***
Зачым прыўскокваць на смяротным ложку, каб упасці і сканаць на падлозе?
(Вадзім)

***
…мёртвым не прысніцца
Ні сум, ні радасць дзён мінулых.
(Дэман)

***

Наша смерць – струны парванай звон.
(Да Пецярсона)

***
А для нябеснага няма магілы.
(1831-га чэрвеня 11 дня)

***

Да загінуўшых людзі справядлівыя.
(1831-га чэрвеня 11 дня)

***

Чаканне гвалтоўнай смерці ці не ёсць яшчэ адна сапраўдная хвароба?
(Герой нашага часу)

***

Шчаслівы той, хто памёр у такі час, калі яму нечага забываць: ён не ведае гэтых свінцовых хвілін невядомасці.
(Menschen und Leidenschaften. Людзіі страсці)

***

Няўжо бяздушных здавальненняў шум,
Няўжо пакуты бескарысных дум,
Няўжо натоўп самалюбівы,
Які ад глупства стаў шчаслівым,
Няўжо і дзеў каварная любоў
Мяне спакусяць прад канчынай зноў?
(Смерць)

***

Памерці дык памерці! страта для свету невялікая; ды мне і самому ўжо даволі нудна.Я – як чалавек, які пазяхае на балі, каторы не едзе спаць толькі таму, што яшчэ няма яго карэты. Але карэта гатова… бывайце!
(Герой нашага часу)

***
Горш за смерць нічога не адбываецца, – а смерці не мінеш.
(Герой нашага часу)


СМЕХ

Ко смеху приучать себя нужней:
Ведь жизнь смеётся же над нами!
(К***. «Всевышний произнес свой приговор…»)

***
Мой смех тяжёл мне как свинец:
Он плод сердечной пустоты…
(Ночь)

СМЕХ

Да смеху прывучаць сябе важней:
Жыццё ж смяецца вось над намі!
(К***, “Усявышні вымавіў прысуд свой…”)

***
Мой смех цяжкі мне як свінец:
Ён плод сардэчнай пустаты…
(Ноч)


СОБЛАЗН

Дай бог, чтоб ты не соблазнялся
Приманкой сладкой бытия.
(Н. Н. Арсеньеву)

***
Но хочет всё душа моя
Во всем дойти до совершенства.
(Слава)

СПАКУСА

Дай бог, каб ты не спакушаўся
Быцця салодкаю прывадай.
(Н. Н. Арсеньяву)

***
Ды хоча ўсё душа мая
Да дасканаласці дайсці.
(Слава)


СОВЕСТЬ

Совесть вернее памяти.
(Странный человек)

***
Он совесть продал бы за сходную цену,
Да жаль, заложена в казну.
(Эпиграмма на Ф. Булгарина, I. «РоссиюпродаетФадей...»)

СУМЛЕННЕ

Сумленне надзейней памяці.
(Дзіўны чалавек)

***
Сумленне б ён прадаў за сходную цану,
Ды вось шкада, закладзена ў казну.
(Эпіграма на Ф. Булгарына, І. “Расію прадае Фадзей…”)


СОЖАЛЕНИЕ

Люди не могут сожалеть о том, что хуже или лучше их.
(Вадим)

ШКАДАВАННЕ

Людзі могуць шкадаваць аб тым, што горш або лепш іх.
(Вадзім)


СОКРОВИЩЕ

Беречь сокровища святые
Теперь я выучен судьбой.
(К*. «Мой друг, напрасное старанье!..»)

СКАРБ

Я скарбы берагчы святыя
Цяпер навучаны фартунай.
(К* “Мой друг, дарэмнае старанне!..”)


СОЛНЦЕ

Люблю я солнце,
Есть что-то схожее в прощальном взгляде
Великого светила с тайной грустью
Обманутой любви.
(Солнце осени)

СОНЦА

Люблю я сонца,
Ёсць нешта сходнае ў развітанні
Вялікага свяціла з таямнічым смуткам
Падманутай любові.
(Сонца восені)


СОМНЕНИЕ

Ялюблю сомневаться вовсём: это расположение ума немешает решительности характера– напротив, что доменя касается, тоявсегда смелее иду вперёд, когда незнаю, что меня ожидает.
(Герой нашего времени)

СУМНЕННЕ

Я люблю сумнявацца ва ўсім: гэты настрой розуму не перашкаджае рашучасці характара – наадварот, што тычыцца мяне, то я заўсёды смялей іду наперад, калі не ведаю, што мяне чакае.
(Герой нашага часу)


СОН

Блажен, кто может спать!
(Сашка)

***
Я б хотел забыться и заснуть!
(«Выхожу один я на дорогу…»)

СОН

Шчаслівы, хто можа спаць!
(Сашка)

***
Я б хацеў забыцца і заснуць!
(“Я адзін выходжу на дарогу…”)


СОПЕРНИК

Тебя винить безбожно
За то, что мне нельзя всё, всё, что им возможно.
(«Душа моя должна прожить в земной неволе…”)

САПЕРНІК

Цябе вінаваціць бязбожна
За тое, што мне нельга ўсё, усё, што ім магчыма.
(“Душа мая павінна жыць ў зямной няволі...”)


СОСТРАДАНИЕ

Сострадание  – чувство, которому покоряются так легко все женщины.
(Герой нашего времени)

СПАЧУВАННЕ

Спачуванне – пачуццё, якому скараюцца так лёгка ўсе жанчыны.
(Герой нашага часу)


СПАСЕНИЕ

Моя душа твой вечный храм;
Как божество твой образ там;
Не от небес, лишь от него
Я жду спасенья своего.
(«Как дух отчаянья и зла…»)

ВЫРАТАВАННЕ

Мая душа твой вечны храм;
Як бажаство твой вобраз там;
Чакаю толькі ад яго
Выратавання я свайго.
(“Як дух адчаюізлабы…”)


СПОКОЙСТВИЕ

Многие спокойные реки начинаются шумными водопадами, а ни одна не скачет и не пенится до самого моря. Но это спокойствие часто признак великой, хотя скрытой силы: полнота и глубина чувств и мыслей не допускает бешеных порывов; душа, страдая и наслаждаясь, даёт во всём себе строгий отчёт и убеждается в том, что так должно; она знает, что без гроз постоянный зной солнца её иссушит.
(Герой нашего времени)

СПАКОЙ

Многія спакойныя рэкі пачынаюцца шумнымі вадаспадамі, а ніводная не скача і не пеніцца да самага мора. Але гэты спакой часта прыкмета вялікай, хаця схаванай, сілы: паўната і глыбіня пачуццяў не дапушчаюць шалёных парываў; душа, пакутуючы і насаладжаючыся, дае ва ўсім сабе строгую справаздачу і пераконваецца ў тым, што так павінна быць, што без навальніц пастаянная спякота сонца яе высушыць.
(Герой нашага часу)


СТАРИНА

Но в наше время решено,
Что всё старинное смешно.
(Тамбовская казначейша)

СТАРАДАЎНАСЦЬ

Але вось вырашана ў нас,
Што старадаўняе ўсё смешна.
(Тамбоўская казначэйша)


СТАРОСТЬ

А что, скажите, за предмет
Для страсти муж, который сед?
(Тамбовская казначейша)

***
Ужасно стариком быть без седин.
(«Он был рожден для счастья, для надежд…»)

СТАРАСЦЬ

А што, скажыце нам, такое
Для страсці муж, што з сівізною?
(Тамбоўская казначэйша)

***
Страшэнна быць старым без сівізны.
(“Ён быў народжаны для шчасця, для надзей…”)


СТИХИ

И стих безумный, стих прощальный
В альбом твой бросил для тебя,
Как след единственный, печальный,
Который здесь оставлю я.
(В альбом Н. Ф. Ивановой)

***

Твой стих, как божий дух, носился над толпой
И, отзыв мыслей благородных,
Звучал, как колокол на башне вечевой
Во дни торжеств и бед народных.
(Поэт)

ВЕРШЫ

Верш неразумны, развітальны
Ў альбом твой кінуў для цябе,
Як след адзіны і прымальны,
Што я пакіну у журбе.
(У альбом Н. Ф. Івановай)

***
Твой верш, як божы дух, насіўся над натоўпам
І, водгук дум высакародных,
Гучаў, як звон над башняй-стоўпам
Ў дні перамог і бед народных.
(Паэт)


СТОЛИЦА

В столице все залы схожи между собою, как все улыбки и все приветствия.
(Княгиня Лиговская)

СТАЛІЦА

У сталіцы усе залы падобныя між сабою, як усе ўсмешкі і ўсе прывітанні.
(Княгіня Лігаўская)


СТРАДАНИЕ

И я к высокому, в порыве дум живых,
И я душой летел во дни былые;
Но мне милей страдания земные:
Я к ним привык и не оставлю их…
(К другу)

***
Любил я часто, чаще ненавидел
И более всего страдал!
(Маскарад)

***
Но если бы я возвратился
Ко дням позабытых тревог,
Вновь так же страдать я б решился
И любить бы иначе не мог.
(Песня. «Не знаю, обманут ли был я…»)

***
Первое страдание даёт понятие об удовольствии мучить другого.
(Герой нашего времени)

***
Промолвив ласковое слово,
В награду требуй жизнь мою;
Но, друг мой, не проси былого,
Я мук своих не продаю.
(К*. «Оставь напрасные заботы…»)

***
Чем для души страдания сильней,
Тем вечный след их глубже тонет в ней,
Покуда всё, что небом ей дано,
Не превратят в страдание одно.
(Литвинка)

***
Я всё любил – я всё страдал.
(Ночь)

***

Я смотрю на страдания и радости других только в отношении к себе, как на пищу, поддерживающую мои душевные силы.
(Герой нашего времени)

ПАКУТА

І я к высокаму, ў памкненні дум жывых,
І я душой ляцеў у дні былыя;
Ды мне мілей пакуты ўсе зямныя:
Прывык да іх і не пакіну іх…
(Да сябра)

***

Любіў я часта, болей ненавідзеў
І больш за ўсё цярпеў!
(Маскарад)

***
Але каб я зноўку вярнуўся
Да дзён пазабытых трывог,
Наноў бы пакутваць рашыўся,
Кахаць бы іначай не мог.
(Песня. “Не ведаю, ці быў я абмануты…”)

***
Першая пакута дае паняцце аб задавальненні мучыць другога.
(Герой нашага часу)

***

Сказаўшы ласкавае слова,
Жыццё маё ты патрабуй;
Ды не прасі вярнуць былога, –
Не прадаю – і не спрабуй.
(К*. “Пакінь дарэмныя турботы…”)

***
Чым для душы пакутванні мацней,
Тым вечны след ад іх патоне ў ёй глыбей,
Пакуль усё не ператворыцца ў адно
Пакутванне. Хаця нашто яно?..
(Літвінка)

***
Я ўсё любіў – я ўсё пакутваў.
(Ноч)

***
Я гляджу на пакуты і радасці іншых толькі ў адносінах да сябе, як на ежу, якая падтрымлівае мае душэўныя сілы.
(Герой нашага часу)


СТРАННИК

Кто много странствовал по свету,
Кто наблюдать его привык,
Кто затвердил страстей примету,
Кому известен их язык,
Кто рано брошен был судьбою
Меж образованных людей
И, как они, с своей рукою
Не отдавал души своей,
Тот пылкой женщины пристрастье
Не почитает уж за счастье.
(Измаил-Бей)

***
Я меж людей беспечный странник,
Для мира и небес чужой.
(«Я не для ангелов и рая…»)

ВАНДРОЎНІК

Хто вандраваў здаўна па свеце,
Каму ўжо многае не нова,
Хто страсці розныя прыкмеціў,
Каму знаёмая іх мова,
Хто рана кінуты фартунай
Між мнагаведных быў людзей
І, як яны, не траціў марна
Сваёй душы, сваіх надзей,
Таго страсць палкае жанчыны
Не усхвалюе як мужчыну.
(Ізмаіл-Бей)

***
Сярод людзей вандроўнік я бяспечны,
Для свету і нябёс чужы.
(“Не для анёлаў я і раю…”)


СТРАСТЬ

Все люди мы; и ослепленье страсти,
Безумное волнение души, должны мы
Прощать, когда мы излечить не в силах.
(Испанцы)

***
Не дважды Бог даёт нам радость,
Взаимной страстью веселя.
(Раскаянье)

***
Страсти не что иное, как идеи при первом своём развитии: они принадлежность юности сердца, и глупец тот, кто думает целую жизнь ими волноваться.
(Герой нашего времени)

***
Что страсти? – ведь рано иль поздно их сладкий недуг
Исчезнет при слове рассудка.
(И скучно и грустно)

СТРАСЦЬ

Усе мы людзі; і асляпенне страсці,
І хваляванне утрапёнае душы мы
Павінны дараваць, як вылечыць не ў сілах.
(Іспанцы)

***
Не двойчы бог дае нам радасць
Ўзаемнай страсці, вось шкада.
(Раскаянне)

***
Страсці не што іншае, як ідэі пры першым сваім развіцці: яны належаць юнацтву сэрца, і дурніца той, хто думае цэлае жыццё імі хвалявацца.
(Герой нашага часу)

***
Што страсці? – бо рана ці позна хвароба такая
Знікне пры слове разумным.
(І нудна і сумна)


СТРАХ

… полный чувствами живыми,
Страшуся поглядеть назад.
(1831-го января)

СТРАХ

…пачуццямі поўны жывымі,
Страшуся я глянуць назад.
(1831-га студзеня)

Но сердцу как ума не соблазнить!
И как любви стыда не победить?
(Измаил-Бей)


СУД

Но есть и божий суд, наперсники разврата!
Есть грозный суд: он ждёт;
Он не доступен звону злата,
И мысли и дела он знает наперёд.
(Смерть Поэта)

СУД

Але ёсць божы суд, наперснікі распусты!
Ёсць грозны суд: чакае ён;
Зрывае ён бяспраўя путы,
Яму няўзнак і злата звон.
(Смерць Паэта)


СУДЬБА

За каждый светлый миг иль сладкое мгновенье
Слезами и мольбой заплатишь ты судьбе.
(Отчего)

***
Не всё судьба голубит нас,
Всему свой день, всему свой час.
(Измаил-Бей)

***
Один раб человека, другой раб судьбы. Первый может ожидать хорошего господина или имеет выбор – второй никогда. Им играет слепой случай, и страсти его и бесчувственность других – всё соединено к его гибели.
(Странный человек)

***
Человек, который непременно хочет чего-нибудь, принуждает судьбу сдаться: судьба – женщина!
(Странный человек)

ЛЁС

За кожны міг салодкі ці светлае імгненне
Маленнем і слязьмі заплаціш лёсу ты.
(Чаму)

***
Лёс не заўжды галубіць нас,
Ўсяму свой дзень, ўсяму свой час.
(Ізмаіл-Бей)

***
Адзін раб чалавека, другі раб лёсу. Першы можа чакаць харошага спадара ці мае выбар – другі ніколі. Ім гуляе сляпы выпадак, і страсці яго і нячуласць іншых – усё злучана да яго пагібелі.
(Дзіўны чалавек)

***
Чалавек, які абавязкова хоча чаго-небудзь, прымушае фартуну здацца: фартуна – жанчына.
(Дзіўны чалавек)


СУМАСШЕСТВИЕ

Посмотрите очень близко на картину, и вы ничего не различите, краски сольются перед глазами вашими: так точно люди, которые слишком близко взглянули на жизнь, ничего более не могут в ней разобрать, а если они еще сохраняют в себе что-нибудь от сей жизни, то это одна смутная память о прошедшем. Чувство настоящего и надежда для них не существуют. Такое состояние люди называют сумасшествием – и смеются над его жертвами.
(Странный человек)

ВАР’ЯЦТВА

Паглядзіце вельмі блізка на карціну, і вы нічога не адрозніце, фарбы зліюцца перад вачыма вашымі: якраз так і людзі, якія надта блізка зірнулі на жыццё, нічога болей у ім не могуць разлічыць, а калі яны яшчэ захоўваюць у сабе што-небудзь ад гэтага жыцця, то гэта адна няясная памяць аб мінулым. Пачуццё сучаснага і надзея для іх не існуюць. Такі стан людзі называюць вар’яцтвам – і смяюцца над яго ахвярамі.
(Дзіўны чалавек)


СЧАСТЬЕ

А что такое счастие? Насыщенная гордость.
(Герой нашего времени)

***
В счастии не стареются.
(Два брата)

***
Все хотят, чтобы другие были счастливы по их образу мыслей – и таким образом уязвляют сердце, не имея средств излечить.
(Странный человек)

***
Гнаться за погибшим счастьем бесполезно и безрассудно.
(Герой нашего времени)

***
Земного счастья мы не ценим.
(Договор)

***
Если счастьем дорожил ты,
То зачем его делил ты?
(«Смело верь тому, что вечно…»)

***
Кто может дважды счастье знать?
(Ангел смерти)

***
Никакая книга не может выучить быть счастливым. О, если б счастие была наука! дело другое!
(Княгиня Лиговская)
***
Поверь мне – счастье только там,
Где любят нас, где верят нам!
(Хаджи Абрек)
***
Счастлив, кто, чувствуя тягость бытия, имеет довольно силы, чтоб прервать его.
(Menschen und Leidenschaften. Людиистрасти)

***
Счастие – женщина: коли полюбит вдруг сначала, так  разлюбит под конец.
(Вадим)

***
… только счастье ослепить
Умеет мысли и желанья.
(11 июля)

***
Учись быть счастливым на разные манеры.
(В день рождения N. N.)

ШЧАСЦЕ

А што такое шчасце? Насычаная гордасць.
(Герой нашага часу)

***
У шчасці не старэюць.
(Два браты)

***
Усе хочуць, каб іншыя былі шчаслівымі па іх вобразу мыслення – і такім чынам раняць сэрца, не маючы сродкаў вылечыць.
(Дзіўны чалавек)

***
Гнацца за загінуўшым шчасцем дарэмна і безразважна.
(Герой нашага часу)

***
Зямнога шчасця мы не цэнім.
(Дамова)

***
Калі ўжо шчасцем даражыў ты,
Тады нашто яго дзяліў ты?
(“Смела вер таму, што вечна…”)

***
Хто можа двойчы шчасце знаць?
(Анёл смерці)

***
Ніякая кніга не можа навучыць быць шчаслівым. О, калі б шчасце было навукай! справа другая!
(Княгіня Лігаўская)

***
Павер мне – шчасце толькі там,
Дзе любяць нас, дзе вераць нам!
(Хаджы-Абрэк)

***
Шчаслівы той, хто, адчуваючы цяжкасць быцця, мае дастаткова сілы, каб перапыніць яго.
(MenschenundLeidenschaften.Людзіі страсці)

***
Шчасце – жанчына: калі палюбіць раптам спачатку, то разлюбіць пад канец.
(Вадзім)

***
…толькі шчасце асляпіць
Умее думкі і жаданні
(11 ліпеня)

***
Вучыся быць шчаслівым на розныя манеры.
(У дзень нараджэння N. N.)



Т

ТАИНСТВЕННОСТЬ

Таинственность предмета даёт любопытству необычайную власть: покорные ему, подобно камню, сброшенному с горы сильною рукою, мы не можем остановиться – хотя видим нас ожидающую бездну.
(Штос)

ТАЕМНАСЦЬ

Таемнасць прадмета дае цікаўнасці незвычайную ўладу: пакорныя яму, падобна каменю, скінутаму з гары дужай рукой, мы не можам спыніцца – хаця бачым прорву, якая нас чакае.
(Штос)


ТАЙНА

Всё для нас в мире тайна, и тот, кто думает отгадать чужое сердце или знать все подробности жизни своего лучшего друга, горько ошибается. Во всяком сердце, во всякой жизни пробежало чувство, промелькнуло событие, которых никто никому не откроет, а они-то самые важные и есть, они-то обыкновенно дают тайное направление чувствам и поступкам.
(«Я хочу рассказать вам»)

***
Есть тайны, на дне которых яд.
(Вадим)

ТАЙНА

Усё для нас ў свеце тайна, і той, хто думае адгадаць чужое сэрца ці ведаць усе падрабязнасці жыцця свайго лепшага сябра, горка памыляюцца. Ва ўсялякім сэрцы, ва ўсялякім жыцціпрабегла пачуццё, прамільгнула падзея, якіх ніхто нікому не адкрые, а яны-та самыя важныя і ёсць, яны-та звычайна даюцьтайныя накірункі пачуццям і ўчынкам.
(“Я хачу расказаць вам”)

***

Ёсць тайны, на дне каторых атрута.
(Вадзім)


ТАЛАНТ

К чему глубокие познанья, жажда славы,
Талант и пылкая любовь свободы, когда
Мы их употребить не можем?
(Монолог)

ТАЛЕНТ
К чаму глыбокія пазнанні, прага славы,
Талент і палкая любоў свабоды, калі
Мы іх ужыць не можам?
(Маналог)


ТАЛИСМАН

…волшебный талисман
Я на груди ношу с тоскою;
Хоть не твоей любовью дан,
Он освящен твоей рукою!
(«Сижу я в комнате старинной…»)

ТАЛІСМАН

… чароўны талісман
Я на грудзях нашу з тугою;
І ён сапраўдны, ён не зман,
Бо дадзены тваёй рукою!
(“Сяджу ў пакоі старадаўнім…”)


ТЕАТР

И на театре, как на сцене света,
Мы не выходим из балета:
Захочется ль кому
К честям и званиям пробить себе дорогу.
Работы нет его уму –
Умей он поднимать лишь ногу.
(«И на театре, как на сцене света…»)

ТЭАТР

І на тэатры, як на сцэне свету,
Не выйсці нам ніяк з балету:
Калі захочацца каму
Да званняў й гонару прабіць сабе дарогу,
То не патрэбна розуму яму –
Умей нагой махаць патроху.
(“І на тэатры, як на сцэне свету…”)


ТИРАН

Погибнет ваш тиран,
Как все тираны погибали!..
(Новгород)

ТЫРАН

Загіне ваш тыран,
Як гінулі усе тыраны!..
(Ноўгарад)


ТОН

Хороший тон царствует только там, где вы не услышите ничего лишнего, но увы! друзья мои! зато как мало вы там и услышите.
(Княгиня Лиговская)

ТОН

Харошы тон уладарыць толькі там, дзе вы не пачуеце нічога лішняга, ды дзе там! сябры мае! Затое як мала вы там і пачуеце.
(Княгіня Лігаўская)


ТОСКА

Тоска – развалина страстей.
(Измаил-Бей)

ТУГА

Туга – разваліна страсцей.
(Ізмаіл-Бей)


ТРУД

Неугомонная волна день и ночь без устали хлещет и лижет гранитный берег: то старается вспрыгнуть на него, то снизу подмыть и опрокинуть; долго она трудится напрасно, каждый раз отброшена в дальнее море... но ничто её не может успокоить: и вот проходят годы, и подмытая скала срывается с берега и с гулом погружается в бездну, и радостные волны пляшут и шумят над её могилой.
(Вадим)

ПРАЦА

Нязмоўклая хваля дзень і ноч без змору хвошча і ліжа гранітны бераг: то стараецца ўскокнуць на яго, то знізу падмыць і перакуліць; доўга яна працуе дарэмна, кожны раз адкінутая ў далёкае мора… але нішто не можа яе супакоіць: і вось праходзяць гады, і падмытая скала зрываецца з берага і з гулам апускаецца ў прорву, і радасныя хвалі танчаць і шумяць над яе магілай.
(Вадзім)


ТЩЕСЛАВИЕ

Как бы ловко ни был сшит плащ тщеславия, он никогда не прикрывает совершенно ничтожности.
(Мысли, выписки и замечания)

СЛАВАЛЮБСТВА

Як бы лоўка ні быў пашыты плашч славалюбства, ён ніколі цалкам не прыкрывае нікчэмнасці.
(Мыслі, выпіскі і заўвагі)


ТЯГОСТЬ

Никто не дорожит мной на земле,
И сам себе я в тягость, как другим.
(1831-го июня 11 дня)

ЦЯЖКАСЦЬ

Ніхто не даражыць мной на зямлі.
І сам сабе я ў цяжкасць, як другім.
(1831-га чэрвеня 11 дня)



У

УБЕЖДЕНИЕ

Как часто мы принимаем за убеждение обман чувств или промах рассудка!
(Герой нашего времени)

ПЕРАКАНАННЕ

Як часта мы прымаем за перакананне падман пачуццяў ці прамашку розуму!
(Герой нашага часу)


УВАЖЕНИЕ

Уважение имеет границы, а любовь – никаких!
(Вадим)

ПАВАГА

Павага мае межы, а любоў – аніякіх.
(Вадзім)


УДИВЛЕНИЕ

Страх и удивленье
Для женщин в важных случаях – спасенье.
(Сашка)

ЗДЗІЎЛЕННЕ

Страх і здзіўленне
Для жанчын у важных выпадках – ратунак.
(Сашка)


УДОВОЛЬСТВИЕ

Первое мое удовольствие – подчинять моей воли всё, что меня окружает.
(Герой нашего времени)

ЗДАВАЛЬНЕННЕ

Першае маё здавальненне – падпарадкаваць маёй волі ўсё, што мяне акружае.
(Герой нашага часу)


УЛЫБКА

Лица, которые всегда улыбаются, – вот лица счастливцев!
(Странный человек)

УСМЕШКА

Твары, якія заўсёды ўсміхаюцца – вось твары шчасліўцаў.
(Дзіўны чалавек)


УМ

Богаты мы, едва из колыбели,
Ошибками отцов и поздним их умом.
(Дума)

***
Все то, на чём ума печать,
Они привыкли ненавидеть!
Так стану ж умным называть,
Когда захочется обидеть!
(Трубецкому)

***
Нет ничего парадоксальнее женского ума; женщин трудно убедить в чём-нибудь, надо их довести до того, чтоб они убедили себя сами; порядок доказательств, которыми они уничтожают свои предубеждения, очень оригинален; чтоб выучиться их диалектике, надо опрокинуть в уме своём все школьные правила логики.
(Герой нашего времени)
***
По коренным законам общества в танцующем кавалере ума не полагается!
(Княгиня Лиговская)

***
Умён, кто отдал дни свои любви.
(Булевар)

РОЗУМ

Багатыя мы прама ад калыскі
Памылкамі бацькоў і розумам іх познім.
(Дума)

***

Усё, дзе розуму пячаць,
Яны прывыклі ненавідзець!
Таму разумным стану зваць,
Калі захочацца пакрыўдзіць!
(Трубяцкому)

***
Няма нічога парадаксальней жаночага розуму; жанчын цяжка пераканаць у чым-небудзь, трэба іх давесці да таго, каб яны пераканалі сябе самі; парадак доказаў, якімі яны знішчаюць свае прадузятыя думкі, вельмі арыгінальны; каб навучыцца іх дыялектыцы, трэба перакуліць у розуме сваім усе школьныя правілы логікі.
(Герой нашага часу)

***
Па карэнных законах свету ў кавалеры, які танцуе, розуму не патрабуецца!
(Княгіня Лігаўская)

***

Разумны, хто дні свае аддаў любові.
(Булявар)


УМЕНИЕ

Умей отважно пользоваться всем,
И не проси никак вознагражденья!
(Измаил-Бей)

УМЕННЕ

Умей адважна карыстацца ўсім,
І не прасі ніяк узнагарод!
(Ізмаіл-Бей)


УМЕРЕННОСТЬ

Не забывайся, будь в пирах умерен.
(Измаил-Бей)

УМЕРАНАСЦЬ

Не забывайся, будзь заўжды умераным.
(Ізмаіл-Бей)


УНИЖЕНИЕ

Не унижай себя.
Стыдися торговать
То гневом, то тоской послушной.
(Не верь себе)

УНІЖЭННЕ

Не прыніжай сябе.
Саромся гандляваць
То гневам, то тугой паслушнай.
(Не вер сабе)


УНЫНИЕ

…тот, на ком лежит уныния печать,
Кто, юный, потерял лета златые,
Того не могут услаждать
Ни дружба, ни любовь, ни песни боевые!..
(К П<етерсо>ну)

ТУГА

…той, на кім ляжыць тугі пячаць,
Хто, юны, страціў годы залатыя,
Таго не могуць чараваць
Ні дружба, ні любоў, ні песні баявыя!..
(Да Пецярсона)


УРОК

Блажен, кто верит небу и пророкам, –
Он долголетен будет на земли
И для сынов останется уроком.
(Сашка)

УРОК

Шчаслівы, хто паверыў небу і прарокам, –
Ён даўгавечным будзе на зямлі
І застанецца для сыноў урокам.
(Сашка)



Ф

ФОРТУНА

Река поворачивает в сторону, когда встречает возвышенности; так и фортуна поворачивает в сторону, когда на дороге встречает людей с благородными мыслями и возвышенными чувствами.
(Мысли, выписки и замечания)

ФАРТУНА

Рака паварочвае ўбок, калі сустракае ўзвышша; так і фартуна паварочвае ўбок, калі на шляху сустракае людзей з прыстойнымі мыслямі і ўзвышанымі пачуццямі.
(Мыслі, выпіскі і заўвагі)

ФРАНЦУЗ

Французы очень верно переводят наших поэтов; жаль только, что переводы их так же схожи с подлинниками, как африканцы с европейцами.
(Мысли, выписки и замечания)

ФРАНЦУЗ

Французы вельмі правільна перакладаюць нашых паэтаў; шкада толькі, што пераклады іх гэтак жа падобныя з арыгіналамі, як афрыканцы з еўрапейцамі.
(Мыслі, выпіскі і заўвагі)



Х

ХАРАКТЕР

Поздно или рано слабые характеры покоряются сильным и непреклонным.
(Княгиня Лиговская)

***
Трудность борьбы увлекает упорный характер.
(Княгиня Лиговская)

***
Я точно не люблю женщин с характером: их ли это дело!..
(Герой нашего времени)

ХАРАКТАР

Позна ці рана слабыя характары падпарадкоўваюцца моцным і непахісным.
(Княгіня Лігаўская)

***
Цяжкасць барацьбы захапляе цвёрды характар.
(Княгіня Лігаўская)

***
Я дакладна не люблю жанчын з характарам: ці іх гэта справа!..
(Герой нашага часу)


ХВАЛА

Не верь хвалам и увереньям,
Но верь, о, верь моей любви!
(«Зови  надежду  сновиденьем…»)

ХВАЛА

Не вер хвалам і абяцанням,
Ды вер, о, вер, маёй любві!
(“Заві надзею сном гаючым…”)


ХИТРОСТЬ

Любовь хитрей, чем ревность или злоба.
(Аул Бастунджи)

ХІТРАСЦЬ

Любоў больш хітрая, чым рэўнасць або злосць.
(Аул Бастунджы)


ХРАМ

Храм оставленный – всё храм,
Кумир поверженный – всё бог!
(«Расстались мы, но твой портрет...»)

ХРАМ

Храм пакінуты – ўсё храм,
Кумір павалены – ўсё бог!
(“Рассталіся, ды твой партрэт…”)



Ц

ЦАРЬ

Настанет год, России чёрный год,
Когда царей корона упадёт;
Забудет чернь к ним прежнюю любовь,
И пища многих будет смерть и кровь.
(Предсказание)

ЦАР

Настане год, Расіі чорны год,
Калі цароў адхіліць наш народ;
Забудзе чэрнь ранейшую любоў,
(Прадказанне)


ЦВЕТЫ

Есть цветы, которые чем более за ними ухаживают, тем менее отвечают стараниям садовника.
(Вадим)

***
Цветы не растут посреди бунтующего моря.
(Вадим)

КВЕТКІ

Ёсць кветкі, якія чым болей даглядаеш, тым менш адпавядаюць яны старанню садоўніка.
(Вадзім)

***

Кветкі не растуць пасярод мора, якое бунтуе.
(Вадзім)


ЦЕЛЬ

Зачем не отстать, если видишь, что цель не может быть достигнута.
(Странный человек)

***
Кто долго преследовал какую-нибудь цель, много для неё пожертвовал, тому трудно от неё отступиться, а если к этой цели примыкают последние надежды увядающей молодости, то невозможно.
(Княгиня Лиговская)

***
Цель твоя шутить, а цель моя другая…
(Маскарад)

***
Что такое были бы все цели, все труды человека без любви?
(Вадим)

МЭТА

Чаму і не адстаць, калі бачыш, што мэта не можа быць дасягнута.
(Дзіўны чалавек)

***

Хто доўга імкнуўся да якой-небудзь мэты, многім для яе ахвяраваў, таму цяжка ад яе адступіцца, а калі да гэтай мэты прымыкаюць апошнія надзеі маладосці, якая завядае, то немагчыма.
(Княгіня Лігаўская)

***
Мэта жартаваць твая, а мэта іншая мая…
(Маскарад)

***
Што такое мэты ўсе былі б, усе старанні чалавека без кахання?
(Вадзім)



Ч

ЧЕЛО

И на челе его высоком
Не отразилось ничего.
(Демон)

ЧАЛО

І на чале яго высокім
Нічога не адлюстравана.
(Дэман)

ЧЕЛОВЕК

Во мне два человека: один живёт в полном смысле этого слова, другой мыслит и судит его…
(Герой нашего времени)

***
Если человек сам стал хуже, то всё ему хуже кажется.
(Вадим)

***
Женился и богат, стал человек солидный,
Глядит ягненочком, – а право, тот же зверь...
(Маскарад)

***
И под одеждою раба,
Но полный жизнью молодой,
Я человек, как и другой.
(Боярин Орша)

***
Некто очень хорошо заметил, что тот самый пустой человек, кто наполнен собою.
(Мысли, выписки и замечания)

ЧАЛАВЕК

Ува мне два чалавекі: адзін жыве ў пэўным сэнсе гэтага слова, другі думае і судзіць таго.
(Герой нашага часу)

Калі чалавек сам стаў горшым, то ўсё яму горшым здаецца.
(Вадзім)

***
Ажаніўся і багаты, стаў чалавек паважны,
Глядзіць ягнём, – а сам на справе звер.
(Маскарад)

***
І пад апраткаю раба,
Жыццём жа поўны маладым,
Я чалавек, як і другі.
(Баярын Орша)

***
Нехта вельмі хораша заўважыў, што той самы пусты чалавек, які напоўнены сабой.
(Мыслі, выпіскі і заўвагі)


ЧЕРЁД

Каждому свой черёд.
(Вадим)

ЧАРГА

Кожнаму свая чарга.
(Вадзім)


ЧЕРКЕС

Черкесы известный воровской народ: что плохо лежит, не могут не стянуть.
(Герой нашего времени)

ЧЭРКЕС

Чэркесы вядомы зладзейскі народ: што дрэнна ляжыць, не могуць не ўкрасці.
(Герой нашага часу)


ЧЕСТОЛЮБИЕ

Честолюбие есть не что иное как жажда власти.
(Герой нашего времени)

СЛАВАЛЮБСТВА

Славалюбства ёсць не што іншае, як прага ўлады.
(Герой нашага часу)


ЧИН

На ловлю счастья и чинов.
(Смерть Поэта)

ЧЫН

На ловы шчасцяі чыноў.
(Смерць Паэта)


ЧУВСТВО

Артистическое чувство развито в женщинах сильнее, чем в нас, они чаще и долее нас покорны первому впечатлению.
(Штос)

***
В наш век все чувства лишь на срок.
(Валерик)

***
Все читали на моём лице признаки дурных чувств, которых не было; но их  предполагали – и они родились.
(Герой нашего времени)

***
Все чувства тайной мукой полны,
И всякий плакал, кто любил:
Любил ли он морские волны
Иль сердце женщинам дарил!
(Моряк)

***
Хоть будешь ты еще любить,
Но прежним чувствам нет возврату,
Ты вечно первую утрату
Не будешь в силах заменить.
(Раскаянье)

ПАЧУЦЦЁ

Артыстычнае пачуццё развіта ў жанчын мацней, чым у нас; яны часцейі даўжэй за нас пакорныя першаму ўражанню.
(Штос)

***
Пачуцці ў наш век ўсе толькі на адзін тэрмін.
(Валерык)

***
Усе чыталі на маім твары прыкметы дурных пачуццяў, якіх не было, але іх дапушчалі – і яны нарадзіліся.
(Герой нашага часу)

***
Пачуцці поўны тайнай мукай,
І кожны плакаў, хто любіў:
Любіў ён хваляў шэпты-гукі,
Ці сэрца дзевам ён дарыў.
(Марак)

***
Хоць будзеш ты яшчэ любіць,
Скажу табе цяпер як брату:
Сваю найпершую ты страту
Нічым не зможаш замяніць.
(Раскаянне)


ЧУДО

Нет чудес в наше время, говорят некоторые: но они весьма ошибаются. Наша знаменитая Эльвира – чудо из чудес! она с трудом говорит по-русски, с трудом может написать записочку своему приказчику о присылке денег из деревни; но вдруг – написала Русские стихи. Вот чудо в Поэзии.
(Мысли, выписки и замечания)

ЦУД

Няма цудаў у наш час, кажуць некаторыя: але яны вельмі памыляюцца. Наша знакамітая Эльвіра – цуд з цудаў! Яна з цяжкасцю гаворыць па-руску, з цяжкасцю можа напісаць цыдульку свайму прыказчыку аб прысылцы грошаў з вёскі; ды раптам – напісала Рускія вершы. Вось цуд у паэзіі.
(Мыслі, выпіскі і заўвагі)



Э

ЭГОИЗМ

Фанфарон порока и эгоизма.
(Два брата)

ЭГАІЗМ

Фанфарон заганы і эгаізму.
(Два браты)


ЭПИТАФИЯ

Многим все вообще эпитафии кажутся смешными, но мне нет, особенно когда вспомню о том, что под ними покоится.
(Герой нашего времени)

ЭПІТАФІЯ

Многім усе ўвогуле эпітафіі здаюцца смешнымі, але не мне, асабліва калі ўспамінаю аб тым, што пад імі спачывае.
(Герой нашага часу)


ЭПОЛЕТЫ

Оэполеты, эполеты! ваши звездочки, путеводительные звездочки…
(Герой нашего времени)

ЭПАЛЕТЫ

Оэпалеты, эпалеты! Вашы зорачкі, пуцяводныя зорачкі…
(Герой нашага часу)



Ю

ЮНОСТЬ

… в пылкой юности
Не можем понимать мы важной пользы.
(Испанцы)

ЮНАЦТВА

… у палкім юнацтве
Не можам разумець мы важнай карысці.
(Іспанцы)



Я

ЯД

Одной капли яда довольно,  чтоб  отравить чашу, полную чистейшей влаги.
(Вадим)

АТРУТА

Адной кроплі атруты дастаткова, каб атруціць чашу, поўную чысцейшай вільгаці.
(Вадзім)


ЯЗЫК

…безопасней
Рога и когти [черта], чем иной язык...
(Сашка)

***
Язык и золото – вот наш кинжал и яд.
(Маскарад)

ЯЗЫК

…бяспечней
Капыты ірогі, чым чыйсь язык.
(Сашка)

***

Язык і золата – вось кінжал наш і атрута.
(Маскарад)


ЯМА

Кто яму для других копать трудился,
Тот сам в нее упал – гласит писанье так.
Ты это оправдал, бостонный мой чудак,
Топил людей – и утопился.
(Эпитафия)

ЯМА

Хто яму для другіх капаць стараўся,
Той сам упаўў яе– пісанне сведчыць так.
Ты гэта апраўдаў, бастонны мой дзівак,
Тапіў людзей – і сам папаўся.
(Эпітафія)


Рецензии