Роздуми над шевченком. 3

7. ПІД НАРОД
Часто доводиться спостерігати, що яскраві особистості переважно художники, актори і співаки часто намагаються звернути на себе увагу екстравагантним виглядом - одягом, зачисткою, аксесуарами. Згадаємо, що друг Єсеніна - Клюєв рядився під схимника, ладожського дячка, голос був лілейним і зовнішній вигляд його зовсім не нагадував, що перед нами високоосвічена людина, знавець іноземних мов. Максим Горький носив косоворотку, Леся Українка одяг з національним орнаментом. А у часи Шевченка цього піару не спостерігалось. І тільки сам поет був винятком – натягнув на себе типовий селянський кожух, на голову баранячу шапку, відростив бороду і звислі вуса і справляв враження справжнього діда, хоча у 1861 році, коли помер поет, йому було всього сорок сім років! Дивує: особи, яким за тридцять, уже намагаються казатися молодшими, а тут - навпаки.
Без сумніву Шевченко своєю зовнішністю намагався ще більше підкреслити що він народний поет, хоча на той час і потреби такої не існувало, бо Шевченко і так був відомий як співець простого українського народу. Та своєму іміджу він значно пошкодив одягом «під народ», бо з того часу його стали називати «мужицьким поетом» з негативним відтінком. Цей штучний образ приклеївся із іменем Шевченко одразу виринає кожух і бараняча шапка.
А як гарно виглядає Шевченко на своїх автопортретах без цього маскараду! Зовсім невипадково, що на сто гривневих купюрах незалежної України – молодий Шевченко.
Маскарадна тенденція проглядає і тепер, коли дорослі люди, мов малі діти, граються «під козаків».