Роздуми над шевченком. 4

8. ШЕВЧЕНКО БЕЗ ГРИМУ
Про Шевченко написано безліч книжок і море статей, та завжди проглядається тенденція обожнювати цю постать. Залишилось тільки прилучити його до лику святих.
Для Шевченка випала доля перетворитися в літературно-політичний символ України, як виразник духу народу у площині Шекспіра, Данте, Пушкіна.
Кожна країна уславлює своїх національних героїв, але на голову Шевченка вилили безліч відер лаку, що не видно істинного, живого поета. Правда Нитченко-Ниценко, Чуб (письменник австралійської діаспори) написав книжку «Живий Шевченко», та вона мало переконлива і Шевченка не реанімував.
Так продовжувалось до тих пір поки не з’явився твір Олеся Бузини «Вурдолак Шевченко», який створив ефект бомби. Уже сама назва привернула увагу: чому Шевченко Вурдолак? З того часу Бузину стали проклинати на чому світ стоїть і ще більше стали читати Шевченка, чого не було раніше.
Крім того, що твір написаний по-журналістскі талановито, у гротецькому стилі і Шевченко під пером Олеся дійсно ожив, Бузина нічого зайвого не вигадав, нічого не додав від себе, бо все це є у збірнику споминів про поета його сучасників, може тільки ці факти зазнали авторської інтерпретації хоча і описані без краплини якоїсь шани, любові до поета.
А «вурдолак» - це типовий піар, розрахований щоб збудити інтерес читача, бо в наш час нічим людей не здивуєш.