Просто слухати: як рухається кров у тілі юнім; як б'є у шибку дощ; як в пучках кришаться горіхи, хліб, земля.
Закрити очі на часину щоб дивитися калейдоскоп, через який свідомість світло розливає, форми, сенси. Чуття зливаються у щось одне і ти на смак куштуєш вітер, руками слухаєш слова: то гострі, то тупі, то патоко-солодкі. Усе вібрує: простір тіла, де музика зароджена живе і простір поза тілом, де також музика, рожденна в час творіння, не затихає ні на мить.
Ця благодать, це просвітління ніколи не кінчається, бо в них нема початку. Рождає коло коло, нижеться спіраль, разок намиста падає у воду: стає водою, світлом золотим, що не вмира ніколи...
Про100 слухати як
© Copyright: Валентин Лученко, 2014
Свидетельство о публикации №214031601874
Свидетельство о публикации №214031601874
Рецензии