бувай...
Мені так боляче дивитись на твої зранені і мокрі руки. Так важко прикидатись, що я не бачу твоєї хворої душі. Не можу зцілити тебе сльозами…я не Фенікс…Знаєш, часом це не зовсім їстівне, те, чим ти мене годуєш…залиш собі. Легкими порухами ручки дописую для тебе цю записку, допиваю свій ще теплий чай і йду з твого життя. Бувай.
© Copyright: Джонси Николь, 2014
Свидетельство о публикации №214031701318
Свидетельство о публикации №214031701318
Рецензии