Незнайомка

 Зупинившись на пів дороги, він, поглянув в темну незрозумілу жодному людському оку, далечінь.
Дощ нещадно бив своїми мокрими кулаками по всьому тілу і діставав, навіть, до самого, здавалось би, недосяжного. Обличчя від грізних ударів нещадного дощу, стало криваво-червоного кольору.
 Ввесь мокрий, він зайшов до свого житла. Воно нагадувало прекрасну весняну картину, з пахощами лугових, різноманітних квітів, які так ніжно і лагідно пестять ніс. Там було дуже охайно і незвично, як для самотнього чоловіка. Він просто звик до того, щоб все було так, як говорила та навчала  його, люба, дорога його ніжному серцю, неня!
 Скинувши з себе весь одяг - він попрямував до ванної кімнати. Увімкнувши воду, він спершу поглянув на себе в дзеркало: його прекрасне мужнє обличчя, було червоне, від зустрічі з лютим дощем. Чорні, як вороняче крило волосся сіяло від світла лампочки, ніби вправна перукарка намастила їх гелем. Очі - при такому освітленні здавались чорного неземного кольору. В нього був дуже втомлений і невеселий вигляд.
 Відвернувшись від дзеркала, він пішов до душу, вода весело дзюркотала і стікала по підлозі душової. Ставши під дощик він закрив очі, перед ним знову з'явилась картина, яку він прагнув забути, але чому забути???і сам не розумів... хоча - розумів - це був просто страх, страх того, що він - закохався.....
 Він згадав її - її очі - кольору чи то зеленої шовкової сукні, чи то сірі - як  крило милої голубки. Вона була прекрасна: чиста, яскрава, не вульгарна і дуже серйозна. Вона була несхожа на самозакоханих дівчат, які тільки й мріяли, щоб хтось їх підвіз на шикарній машині, чи повів до гламурного пабу. Вона була звичайна, яка захоче, спершу,а можливо і надалі дружити - просто спілкуватись з людиною(це його дуже гнітило)...
 Вода стікала по його міцному тілу. Сильні руки почали намилювати своє тіло.  З кожним доторком він ніби відчував присутність невідомої дівчини, яку він нещодавно бачив. І в нього прокинулось бажання....
 Але він швидко опанував себе:
 - Так не буває - так, просто, не буває!!!!!!!! Сказав він і змивши з себе піну вкрився рушником і попрямував до ліжка.
 - Ні - спершу кава, а потім піду до спальні - подумав він....
 А в голові і очах виразно жеврів образ жаданої незнайомки.....