«І натякає тиша: повернись…»
(Майк Йогансен)
Наша перша колиска – тиша.
Людське життя – це вічне повернення
У темний дім віковічного «Я» -
Предковічного першопочатку,
Де слова народжуються
Дітьми одноокого Атмана –
Знаками, намальованими
На поверхні астероїда,
На хвості крижаної комети
Чи на ймовірності
Самотнього електрона.
Повертаємось: завертаючи зірки
Великого Воза,
Запрягаючи Чорного Дракона Ніщо,
Завертаючи рукави Галактики,
Чи збираючи в кишені вогники Стожар
І знову запитуючи себе:
«Хто ми? Навіщо ми тут і для чого?»
Здогадуємось, що ми уривки
Плинних думок Всесвіту,
Цяточки Великої Істини,
Дхарми нескінченної свідомості.
Дивляться в чорне небо
Поцятковене вогниками зір
Двоє гравців маленькими істинами:
Я і мій сірий кіт.
Повернення
© Copyright: Шон Маклех, 2014
Свидетельство о публикации №214031900937
Свидетельство о публикации №214031900937
Рецензии
Терновник Ваших стихов манит меня. Наверное, потому что что пишете о вечном. Серый кот- и тот вечный. Спасибо.
Любовь Павлова 3 19.03.2014 18:34 • Заявить о нарушении
Любовь Павлова 3 19.03.2014 18:34 • Заявить о нарушении
Спасибо за отзыв! Я печальный автор - в моих произведениях грусть даже если они написаны о смешном... Простите меня за эту грусть....
Шон Маклех 19.03.2014 23:24 Заявить о нарушении
Шон Маклех 19.03.2014 23:24 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.